Черговий скандал, що виник минулого тижня навколо Нікопольського заводу феросплавів, за своєю напруженістю перевершив усі бачені до цього реприватизаційні конфлікти часів нової влади. 1 вересня ситуація мало не призвела до масових зіткнень між протестуючими працівниками підприємства та міліцією, зібраною для участі в штурмі заводу. Тільки втручання генпрокурора та міністра внутрішніх справ розрядило ситуацію, і співробітники силових органів були вимушені відступити. Причиною протистояння стала спроба новообраного керівництва ВАТ «НЗФ» потрапити на територію заводоуправління та перебрати на себе права з управління підприємством. Однак сама форма проведення виборів керівництва і те, яким чином воно намагалося пройти на підприємство, спричинили масовий протест із боку заводчан-феросплавників. Унаслідок майже триденного протистояння завод так і залишився неприступним для новоспечених управлінців. Міліція та приватні охоронні структури були вимушені відступити.
Як повідомлялося раніше, 26 серпня Вищий господарський суд України визнав приватизацію пакета акцій ВАТ «НЗФ» 50%+1 акція незаконною та зобов’язав концерн «Придніпров’я» перевести акції підприємства на рахунок Фонду державного майна. Уже 30 серпня на основі реєстру підконтрольної «Привату» компанії ТОВ «Славутич-реєстратор» були проведені загальні збори акціонерів НЗФ, на яких й ухвалили рішення призначити нову раду правління та наглядову раду ВАТ «НЗФ». Цілком прогнозовано, що до складу оновленого керівництва ввійшли насамперед представники «Привату».
Однак у простій на перший погляд схемі «суд — збори — контроль над підприємством» виявилися дві істотні прогалини. По-перше, ВАТ «Славутич-реєстратор» не мало права надавати реєстр для проведення зборів, оскільки втратило права вести списки акціонерів ВАТ «НЗФ» ще в 2003 році рішенням Верховного Суду України. У липні цього року Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку ще раз підтвердила рішення суду дворічної давності, заявивши про незаконність ведення «Славутичем» реєстру акціонерів НЗФ (ДКЦПФР оголошувала двічі, що реєстратором НЗФ є «Альфа-інвест»). На доповнення до нелегітимності самих зборів з’ясувалося, що представники держави не мали права голосувати контрольним пакетом акцій, оскільки він досі не надійшов на рахунок Фонду держмайна. Заступник міністра промполітики Сергій Грищенко, який усе ж таки проголосував від імені держави 50% пакетом акцій, не мав права реєструватися на зборах як представник інтересів Фонду держмайна. Глава Фонду держмайна Валентина Семенюк неодноразово заявляла, що доручення з правом проголосувати буде законним тільки після того, як акції надійдуть на рахунок ФДМ. Доручення, видане Фондом Грищенку, набуває чинності тільки при зарахуванні акцій НЗФ на рахунок Фонду держмайна в КБ «Укрсоцбанк». На момент проведення зборів акції перебували на рахунку концерну «Придніпров’я», і Грищенко голосувати від імені ФДМ права не мав. Укрсоцбанк і ФДМ, як і раніше, повідомляють, що акції досі не надійшли, а тому збори нелегітимні і доручення недійсне.
Попри сумнівні юридичні маніпуляції та явну нелегітимність цих зборів акціонерів, шанс на швидке захоплення підприємства все ж був. Але сталось так, що «Приват» і його прихильники виявилися не готовими до проведення бліцкригу, а на заводі своєчасно дізналися про результати орджонікідзевських зборів і про підготовлюване захоплення. До моменту появи «нового» керівництва на заводській площі вже стояли кілька тисяч робочих, які заявили, що вважають збори акціонерів 30 серпня нелегітимними, і не визнають їхніх рішень.
Далі почалося вже знамените «нікопольське стояння», коли протягом двох діб завод перебував під загрозою штурму. Результатом подій 30 серпня — 1 вересня насамперед став широкий інформаційний резонанс. Події на площі перед НЗФ цілодобово транслювали центральні канали українського телебачення, вони потрапили в зведення новин усіх найбільших світових інформаційних агентств. Підсумком стали публічні обвинувачення в корупції прем’єра, яка до того вважала за краще перебувати осторонь від нікопольських подій. Недаремно події навколо НЗФ багато хто називає корпоративною війною з участю уряду.
