На сьогодні заплановано засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, на якому намічається схвалити нові критерії визначення класів споживачів електроенергії. Голова правління ПАТ «Стахановський завод феросплавів» Володимир Солошенко наприкінці минулого тижня заявив журналістам, що внаслідок підготовлюваного необґрунтованого рішення завод може бути переведено з першого на другий клас споживачів електроенергії. Через це підприємству загрожує повне зупинення виробництва (у собівартості продукції частка електроенергії перевищує 50%), оскільки ціна на електроенергію зросте на 27,3%. Це додатково збільшить витрати підприємства на 270 мільйонів гривень і може мати катастрофічні наслідки не лише для заводу (в електропечах при відключенні утворюються так звані «козли»), але й для всього депресивного регіону, де СЗФ є бюджетотворчим. Лише торік завод виплатив до бюджетів усіх рівнів 48 мільйонів гривень, зокрема до місцевого — 16 мільйонів. Невже в НКРЕ всього цього не знають?
Як зняти шори з українських чиновників, які не розуміють, що таке національні інтереси, не бачать і не чують довкола себе нічого, окрім прямого начальства і його вказівок будь-що роздобути гроші? Запитання явно не риторичне. На словах наша влада лише ним і займається, але результату поки що не помітно. Більш того, чиновницька тупість, помножена на кризові явища у світі, вже призвела до помітного гальмування економіки. Не випадково Президент України Віктор Янукович називає провокацією і злочином проти країни роботу деяких державних органів: «МНС у регіонах, санітарної служби, архітектурних управлінь тощо». Чи не варто було Президентові включити до свого «чорного» списку і НКРЕ?
Стахановський феросплавний, як відомо, є найбільшим виробником феросиліцію в Україні. Річний обсяг реалізованої ним продукції становить 1,5 мільярда гривень, причому 60% цієї суми дає експорт. Якщо підприємство зупиниться, то на його місце одразу ж прийдуть конкуренти з Китаю, Росії та інших країн, прогнозують керівники заводу. Схоже, для вітчизняного виробника і на власному ринку може не залишитись місця. Лише торік імпорт феросплавів в Україну зріс порівняно з 2010 роком на 188%. Чи не є й це серйозною загрозою, на яку держава не може не звертати уваги?
Виступаючи перед українськими металургами, які обговорювали на круглому столі ситуацію в галузі, представник Міжнародного інституту марганцю Дорін МакГауф зазначив, що в країнах ЄС відсутня практика прямої державної підтримки підприємств. Проте, за його словами, виробники завжди можуть розраховувати на допомогу держави. «У разі потреби створюється спеціальна комісія, якій підприємство має довести, що воно справді перебуває у скрутному становищі у зв’язку з впливом зовнішніх економічних чинників, — сказав МакГауф. — При цьому враховується кількість робочих місць на підприємстві, його вклад в економіку регіону і країни в цілому».
Екс-заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко впевнений, що питання про державну підтримку гірничо-металургійного комплексу стоїть особливо гостро. «Той, хто сьогодні не хоче підтримувати вітчизняного товаровиробника, має усвідомлювати, що тим самим підтримує іноземних виробників. На українському феросплавному ринку імпорт давно перейшов ту межу, за якою він несе пряму загрозу вітчизняному виробникові», — зазначає експерт.
На користь феросплавників доволі різко висловлюються і в Профспілці металургів та гірників України. Голова центрального комітету Володимир Казаченко нещодавно навіть загрожував масовими акціями протесту. Функціонер відзначив, що ЦК ПМГУ завжди виступав за соціальний діалог із державою. «Проте... якщо нас слухають, але не чують, тоді соціальний діалог переходить у жорстку позицію, — підкреслює він. — Якщо прийдуть 20 тисяч (робітників. — Авт.), буде зовсім інша реакція, і я думаю, що перед виборами влада прислухається до трудящих». За словами Казаченка, «наші феросплавні підприємства сьогодні фактично позбавлені державою можливості заробляти через надто високі тарифи на електроенергію».
Мають намір захищатись і на Стахановському феросплавному. Виступаючи перед журналістами, голова профкому підприємства Сергій Костогриз розповів про досягнення колективу й умови, в яких працюють металурги. Їм, звісно, є що втрачати і є що відстоювати. Тут не було скорочень робочих місць навіть у період кризи (а на Запорізькому феросплавному звільнено 1400 осіб) — адміністрація знаходила можливість оплачувати робітникам простої. Наразі середня зарплата на підприємстві (3800 грн) найвища в галузі, регулярно проводяться поїздки вихідного дня, у вільному доступі пільгові туристичні путівки за кордон, успішно реалізується програма оздоровлення умов праці. До речі, перший заступник голови правління Денис Сисуєв сказав, що мріє про абсолютно чисте небо над заводом, для чого використовуватимуться екологічно чисті технології. «Щоб не було ніякого диму», — уточнює головний інженер Юрій Слободзинський і розповідає про способи, що застосовуються на заводі для утилізації тепла й очищення газів, а також про такі новинки, як індукційні печі.
Тепер усе це у зв’язку з різким і вже не першим підвищенням вартості електроенергії (з початку минулого року вона і без переведення в інший клас зросла на 32%) може бути зруйновано. За словами Сисуєва, собівартість продукції зросте на 14,6%, а рентабельність підприємства з нинішніх 5% знизиться до мінус 10—12%. Про будівництво якої когенераційної установки та інші заходи, спрямовані на підвищення енергоефективності, зниження собівартості продукції й охорони довкілля, намічені на заводі, може в такому випадку йтися?
І все-таки колектив здаватись не збирається. Старший майстер ділянки гарячих робіт ливарного цеху Андрій Шпета у розмові з «Днем» говорив про надію, яка помирає останньою. Металурги сподіваються і на своє керівництво, яке кровно зацікавлене в тому, щоб завод не зупинився, і на власні сили. «Боротимемося за виживання», — говорить голова профкому. Він згадує, що чиновники вже не вперше підставляють підприємству «ніжку» — це і невідшкодування ПДВ на 230 мільйонів гривень, і різке підвищення залізничних тарифів. «Вистояли, зберегли трудовий потенціал», — говорить Костогриз. Він розповідає, що на адресу прем’єр-міністра, міністра палива та енергетики, в НКРЕ і в Раду працедавців України направлено лист. Під ним 1400 підписів — весь колектив, який хоче працювати і заробляти. «Ми розуміємо, — говорить керівник заводської профспілки, — що праця і матеріальні блага нероздільні».
