Європейська комісія не виключає, що вже цього року в Енергетичну хартію можуть бути внесені зміни з врахуванням побажань Росії. Як повідомляє Інтерфакс, про це минулого тижня в Москві заявив голова представництва Єврокомісії в столиці РФ Фернандо Валенсуела. «У 2010 році має бути огляд Енергетичної хартії, того, як вона працює. І, можливо, у неї можна буде внести зміни, що відображають інтереси сторін», — сказав він на прес-конференції, зазначивши при цьому, що Енергетична хартія — найкраща база для обговорення питань, пов’язаних з енергетикою. «Природно, ми б хотіли бачити Росію активним учасником цієї угоди», — додав Валенсуела.
Нагадаємо, що в серпні минулого року Росія відмовилася ратифікувати хартію зразка дев’яностих років минулого століття, покликану «сприяти забезпеченню клімату, який сприяє взаємозалежності в галузі енергетики, базуючись на основі довіри між країнами». Росіяни вбачають у хартії загрозу своїм інтересам, адже вона обмежує можливості проникнення російських компаній на європейський ринок за умов, якщо таке проникнення загрожує енергобезпеці членів ЄС.
Трохи раніше — у квітні 2009 року Росія запропонувала альтернативу Енергетичній хартії. Як повідомляв тоді «День», цей документ передбачав розширення списку енергоресурсів: не тільки нафта та газ, але й ядерне паливо, електроенергія та вугілля. Росія також пропонувала розширити список країн і включити в нього провідних енергогравців світу, в тому числі США, Канаду, Китай, Індію та Норвегію. Але особливо важливим для Росії пунктом нового документу були правила вирішення конфліктних ситуацій і додаткова відповідальність країн-транзитерів. В угоді про транзит Росія пропонувала детально прописати процедуру вирішення суперечок. «У нинішній хартії немає ефективного механізму санкцій, здатних змусити задуматися будь-яку державу, що захотіла б зупинити транзит російського газу», — заявляв тоді віце-спікер Держдуми Валерій Язєв, очевидно, маючи на думці україно-російський газовий конфлікт.
Утім, як відзначалося в російській пресі, експерти сумнівалися в перспективах прийняття російського варіанту Енергохартії. Солідарні з такою думкою були й їхні українські колеги. «У Росії й у країн ЄС різні погляди, різне бачення даної проблеми: Євросоюз розглядає правове поле із точки зору захисту інтересів споживачів, а Росія — з точки зору країн — експортерів енергоресурсів. І мені здається, що після січневого скандалу ЄС не знайде консенсусу з Росією. Хоча можлива підтримка окремих країн...» — зазначав «Дню» енергетичний експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова Володимир Омельченко.
Тим більше росіяни лукавили, коли стверджували, що в нинішній хартії не передбачено відповідальності транзитерів, звертав увагу Омельченко. «У діючій версії хартії передбачено заборону країнам-транзитерам зловживати своїм положенням, — нагадував він, і робив висновок: — Але ж зрозуміло, що Росія як експортер енергоресурсів не зацікавлена в тому, щоб країни-транзитери відстоювали свої права».
Хоча тоді, у квітні 2009 року, українські експерти раділи цікавості Росії до Енергохартії. Адже, як відзначали вони, це було б в інтересах України. «Необхідно, щоб Росія нарешті приєдналася до Енергетичної хартії. Поки вона цього не зробить, права України як транзитної держави не буде забезпечено», — стверджував Володимир Омельченко.
Чи такої ж стратегії варто притримуватися й зараз? Що позитивного і негативного може собі нести зміна Енергетичної хартії з врахуванням побажань Росії для України? І, взагалі, чи вигідні Україні будь-які зміни до хартії? Про це «День» запитав у експертів.
КОМЕНТАРI
Іван ДІЯК, радник голови НАК «Нафтогаз України»:
— Звичайно, це не дуже вигідно Україні... Я вважаю, що Енергетична хартія й так досить хороша. Тож тут не треба йти в Росії на повідку — нехай вони підписують уже існуючу хартію. Що стосується вимог росіян, наприклад, відповідальності транзитера, то це лише чергова «удавка» для України. При цьому вона не хоче підпускати нікого на свій ринок. Тому Росія й не ратифікувала існуючу хартію. Грубо кажучи, Росія «клеїть дурня», пропонуючи всім додаткові умови, натомість сама залишаючись із своїми інтересами. До того ж, ще може бути так, що Енергетичну хартію таки змінять, Росія її підпише, але їхній парламент не ратифікує. Росія тягне час. Хіба не є дивним той факт, що найбільший постачальник газу не підписує Енергетичної хартії? Це все робиться для збереження російського монополізму...
Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, уповноважений Президента України з енергетичної безпеки:
— Росія вже не вперше заявляє про готовність сісти за стіл переговорів щодо перегляду нормативно-правової бази забезпечення енергетичної безпеки Європи в контексті Енергетичної хартії. Чи буде виконана ця заява і чи дійсно будуть внесені зміни, про які говориться, я на разі не можу спрогнозувати.
Але хотілося б, щоб Росія пішла на певний компроміс, і були внесені зміни до Енергетичної хартії, які б задовольняли інтереси всіх європейських держав. Хоча такого роду переговори вже тривають надто довго, тому важко говорити про якісь позитивні прогнози.
Україна є стороною Енергетичної хартії. Для нас ці міжнародні енергетичні правила є частиною нашого законодавства. Енергетична хартія — це абсолютно цивілізована форма співпраці в сфері енергобезпеки. Зрозуміло, що якби і Російська Федерація стала стороною енергетичної хартії, тобто ратифікувала ці правила у себе, то це принесло б позитиви і Україні, і самій РФ, та й іншим сторонам.
Валерій БОРОВИК, голова правління Альянсу «Нова енергія України»:
— Дивлячись, які будуть зміни... Якщо росіяни будуть змінювати принципові положення хартії про вільний доступ до джерел транспортування, до внутрішніх і зовнішніх мереж, про вільну конкуренцію тощо, то це може впливати на Україну. Але чи зможемо ми при цьому вплинути на рішення про внесення змін до хартії? Я думаю, що станом на сьогодні — ні. Бо Україна тільки-но приєдналася до Енергетичної хартії. Але, з іншого боку, чи внесе євроспільнота ті зміни? Була лише заява, що, можливо, можна буде внести.
Чи може Україна домовлятися з Росією сама з окремих положень? Гадаю, що тільки не в тому політичному стані, в якому країна зараз перебуваємо... Зараз в Україні з Росією про це просто нікому говорити.
Олександр ТОДІЙЧУК, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club», викладач Міжнародного інституту менеджменту (Київ):
— Якщо буде знайдено компроміс, то прийняття змін до енергетичної хартії означатиме крок назустріч врахуванню побажань Росії. Російська Федерація називає себе природним монополістом в постачанні газу і нафти. І з точки зору монополіста вони вимагають більш м’якої позиції з боку європейської Енергетичної хартії. Але, разом із тим, і Російська Федерація, у разі певних змін, повинна буде признати і вільний доступ до труби, і інші положення хартії, які стануть корисними для всіх учасників, в тому числі й для України. Для нас найбільш важливим є вільний доступ до труби. Тому що ми сьогодні можемо заключити контракт з Туркменією, Узбекистаном на постачання газу, а нас просто не пускають в російську «трубу»... Це була і є одна з найжорсткіших умов РФ, із тим, щоби зберегти свої монопольні позиції.
