Учора Віктор Янукович і Володимир Путін у телефонному режимі обговорили україно-російські відносини, зокрема в енергетичній сфері. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на заяву прес-секретаря глави РФ Дмитра Пєскова. Утім, про що саме домовилися президенти, не повідомляють.
Насправді тем для обговорення, особливо в енергетичній сфері, сьогодні більш ніж достатньо. Україна офіційно повідомила, що планує рекордно скоротити обсяги споживання російського газу. «Цього року ми купимо в Російської Федерації 27,5 мільярда кубометрів газу. 2013-го — спочатку думали 24 мільярди, тепер бачимо, що близько 20 мільярдів кубометрів», — повідомив заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун. Паралельно, уточнив він, планують закупівлю газу в Європі — близько п’яти мільярдів кубометрів.
Така заява більш ніж провокативна. За порушення газових контрактів із «Газпромом» Україна ризикує наразитися на судовий позов від російського монополіста, оскільки не вибирає закладений у договорі обсяг газу. Вірогідність конфлікту у вищих кабінетах розуміють. Більше того, там переконані, що мають усі шанси перемогти, якщо справа дійде до суду. «Ми цілком маємо рацію (у питанні зниження обсягів споживання. — Авт.) і діятимемо відповідно до наших національних інтересів. Обстоюватимемо це в Стокгольмі, або в Лондоні, або в Парижі. У нас іншого виходу немає», — заявив міністр палива та енергетики України Юрій Бойко в ефірі одного з телеканалів. За словами Бойка, упевненості в перемозі йому додали «прецеденти з деякими європейськими компаніями».
Очевидно, що влада змінили тактику в газовій «війні». Чи спрацює вона, «День» запитав експертів.
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:
— «Нафтогаз» може зменшити обсяги, але не забуваймо, що є інші імпортери газу. А тому заява Чупруна не означає автоматичного скорочення імпорту російського газу в Україну. Чи справді країна скоротить закупівлі газу, залежить від 2013 року, на який припадають основні заходи з енергоефективності, модернізації, переведення теплових станцій на інші види палива. Тому поки що співати переможні реляції причин немає. На мій погляд, нинішня заява НАКу — ще один важіль впливу, щоб змусити «Газпром» змінити лінію поведінки в питанні ціни газу для України. Закупівля європейського газу залежатиме від того, чи вчасно Україна знайде вільні кошти, щоб влітку за нижчими цінами закупити газ на спотовому ринку. Адже головна проблема України — не позбутися російського газу, а стати платоспроможним покупцем.
Віталій БОРОВИК, голова правління Альянсу «Нова енергія України»:
— Пропозицій на спотовому ринку газу в Європі вистачає. Єдине, що не завжди можна стовідсотково гарантувати нижчу за російську ціну цього газу. Сьогодні вона на 10 — 20% менша за ту, яку зазначено в газових контрактах між Україною та Росією. У перспективі, особливо коли холодно або є перебої з поставками російського газу, ціна на спотовому ринку в Європі значно зростає. А взагалі європейський спотовий ринок газу дає цінові переваги, але треба вміти вибрати час для вигідних покупок.
Звернеться Росія чи ні до міжнародного арбітражу, залежатиме від зрівноваженості позицій НАКу, уряду, глави держави, юридичних компаній і «п’ятої колони» в нафтогазовому секторі України. Вплив Росії на Україну не обмежується тільки газовим сектором, тому можуть бути інші (несудові) механізми тиску на українську владу.
Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, виконувач обов’язків директора енергетичних програм Центру ім. Разумкова:
— Газ в Україну постачає не тільки НАК «Нафтогаз України», а й «Остхем» (для своїх підприємств). Не виключено, що ця компанія може, навпаки, збільшити обсяги закупівлі. Утім, на ринку можлива поява й іншого посередника з постачання газу в Україну для промислових підприємств, адже законодавчо продавати газ на український ринок дозволили не лише НАК, а й іншим компаніям.
Теоретично Україна може закупити п’ять мільярдів кубометрів газу, але практично зробити це буде важко. Технологічні можливості нинішньої схеми поставок газу з Німеччини через Польщу дають змогу поставити в рік не більш як два мільярди кубічних метрів газу. Якщо хочемо качати з Європи п’ять мільярдів, то треба домовлятися про додаткові технічні можливості з європейськими компаніями.
