Після нетривалої перерви в 2009 році та помірного відновлення в 2010 році процес глобалізації 60 провідних економік світу буде тривати аж до 2014 року на тлі подальшого економічного пожвавлення, розвитку інноваційних технологій і зростаючої ролі країн, що розвиваються. Такі дані опублікованого 26 січня звіту «Ернст енд Янг» під назвою «Успіх в умовах багатополярного світу», що був підготовлений за сприяння Economist Intelligence Unit (EIU).
Як зазначається в прес-релізі консалтингової компанії, темпи посткризового відновлення в різних регіонах світу, а також подальші відповідні заходи у вигляді прийняття нових та посилення діючих законодавчо-нормативних актів стримують глобалізацію. Тим не менше, судячи з результатів проведених досліджень, ці перешкоди мають тимчасовий характер. В «Ернст енд Янг» упевнені, що в довгостроковій перспективі буде переважати тенденція до подальшої інтеграції світової економіки.
«Розширення і поглиблення глобалізації в найближчій перспективі буде обумовлено величезним потенціалом країн, що розвиваються, вдосконаленням технологій і поступовим пожвавленням світової економіки, — цитується в прес-релізі голова ради директорів і головний виконавчий директор компанії «Ернст енд Янг» Джеймс Терлі. — У зв’язку з цим діловим та урядовим колам слід і надалі робити ставку на глобалізацію як на фактор, що сприяє економічному й соціальному розвитку, та всіляко уникати переходу до протекціонізму».
МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС МАЄ СТАТИ БАГАТОПОЛЯРНИМ
Протягом найближчих років основною проблемою, з якою доведеться зіткнутися бізнесу для збереження і зміцнення позицій як на глобальному, так і на місцевому рівні, буде забезпечення балансу між протидіючими тенденціями до глобалізації, з одного боку, і до протекціонізму, з іншого, вважають автори дослідження. «Сьогодні ми спостерігаємо за небаченим раніше рівномірним розподілом ділових можливостей у світі. Зближення ринкового потенціалу країн, що розвиваються, і розвинених країн веде до збільшення числа ринків, які міжнародні компанії повинні розглядати як стратегічні. Водночас характер можливостей на даних ринках може кардинальним чином відрізнятися. Діяльність у розвинених країнах — це наявність чітко сформованої бізнес-моделі і бази активів при незначних перспективах зростання. У країнах, що розвиваються, найчастіше складається зворотна ситуація», — пояснює директор з операційної діяльності «Ернст енд Янг» Джон Ферраро.
Як зазначається в звіті, компанії змушені пристосовуватися до нового багатополярного світу з безліччю різних сфер впливу як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. При цьому існування таких численних центрів зростання означає не тільки наявність нових перспектив. Жорстка конкуренція, нові можливості і джерела ресурсів можуть очікувати компанію в будь-якій точці світу, іноді в зовсім несподіваному напрямі. «Для того, щоб домогтися довгострокового, сталого успіху в новому «глобалізованому» світі, міжнародним компаніям необхідно вміти варіювати темпи операційної діяльності з урахуванням характеру стратегічних завдань, що стоять перед ними як на ринках із динамічними, так і з повільними темпами росту, — продовжує Джеймс Терлі. — У першому випадку потрібне миттєве прийняття рішень і здатність експериментувати, вчитися і швидко змінювати масштаб діяльності. Великі міжнародні компанії можуть зіткнутися з необхідністю перегляду структури підзвітності, щоб уникнути бюрократичної тяганини, а також для підвищення ступеня гнучкості і здатності адаптуватися до швидко змінюваних умов діяльності. З іншого боку, присутність на ринку розвинених країн вимагає застосування іншого підходу, заснованого на забезпеченні ефективності діяльності та поетапному зростанні».
На завершення Джеймс Терлі зазначив: «Успіх в умовах багатополярного світу вимагає концентрації зусиль на чотирьох основних напрямках. По-перше, корпораціям доведеться переглянути власні стратегії присутності на регіональних та світовому ринках. По-друге, необхідно сформувати багатополярний підхід до інноваційної діяльності. По-третє, потрібно оптимізувати взаємовідносини з державою і податковими органами. По-четверте, створити команду керівників із багатим досвідом роботи в міжнародних компаніях».
ІННОВАЦІЇ ЙДУТЬ НА РИНКИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
Показово, що сьогодні керівники компаній дедалі більше прагнуть зробити свій бізнес міжнародним. Майже 70% учасників дослідження заявили про намір збільшити обсяг прямих іноземних інвестицій протягом найближчих трьох років. 17% опитаних планують збільшити такі інвестиції на 20%.
При цьому керівники багатьох компаній уже усвідомили важливість впровадження інновацій на ринках, що розвиваються. Але на даний момент лише відносно невеликий обсяг компаній з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що взяли участь у дослідженні, сконцентрований в країнах, що розвиваються, незважаючи на значення зазначених ринків для їх подальшого росту і розвитку. Лише у 16% респондентів частка витрат на НДДКР у країнах, що розвиваються, перевищує 25%.
Однак протягом найближчих п’яти років ця картина зміниться, вважають в «Ернст енд Янг». Частка респондентів, які планують зосередити більше чверті своїх витрат на НДДКР в країнах, що розвиваються, серед західноєвропейських компаній збільшиться майже в три рази, а серед компаній Північної Америки — більш ніж у два рази. Через п’ять років майже 30% компаній перемістять понад 25% інвестицій у НДДКР у країни, що розвиваються.
ДЛЯ ІНВЕСТИЦІЙ ПОЛІТИКА — РІЧ ДРУГОРЯДНА?
Сьогодні винятково велике значення для міжнародних корпорацій має правильне розуміння політичної ситуації в тій чи іншій країні і її потенційного впливу на можливості ведення бізнесу. Водночас, як свідчать результати дослідження, при прийнятті рішень інвестиційного характеру компанії приділяють відносно невелику увагу таким питанням, як особливості чинної в країні державної політики. При плануванні інвестицій більше половини компаній враховують тільки такі аспекти державної політики, як прогнозні показники зростання економіки і ставки оподаткування.
ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ
При підготовці звіту «Успіх в умовах багатополярного світу» використовувалися результати двох досліджень, зокрема «Індекс рівня глобалізації» (Globalization Index), мета якого — визначити рейтинг 60 найбільших економік світу на основі ступеня їх глобалізації (у відсотках від ВВП), а також проведене в 2010 році опитування думок більш ніж тисячі представників вищого керівництва міжнародних компаній про процеси глобалізації.
У рамках дослідження «Індекс рівня глобалізації» аналізувалася ступінь глобалізації 60 провідних економік світу за 20 основними показниками, що охоплюють ключові аспекти процесів міжнародної інтеграції бізнесу. Рейтинг присвоюється на основі наступних п’яти критеріїв: відкритість у галузі торгівлі, рух капіталу, обмін технологіями та думками, переміщення робочої сили і культурна інтеграція. Індекс свідчить скоріше про «відносний», ніж про «абсолютний» рівень глобалізації. Ступінь інтеграції країни (або, у відповідних випадках, території) у сфері торгівлі, інвестицій, обміну технологіями, переміщення робочої сили і культурної інтеграції з іншими державами оцінюється у відсотках від власного ВВП, а не за абсолютною вартістю обмінюваних активів. Саме тому індекс відображає ступінь інтеграції країни в глобальну економіку на підставі спостережених або доступних всередині країни даних.
Україна в рейтингу рівня глобалізації 60 провідних економік за 2010 рік розташована на 43-у місці.
