На сьогодні координатором наукових зусиль у державі з розвитку енергетики поновлюваних джерел енергії, зокрема вітру, сонця, біомаси, вважається Інститут поновлюваної енергетики НАН України. Його директор, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, віце-президент Асоціації підприємств альтернативної енергетики України Нвер МХІТАРЯН упевнений, що досягнутий рівень співпраці ентузіастів поновлюваної енергетики з однодумцями у світі і державною владою в країні дасть змогу Україні істотно змінити картину свого енергетичного забезпечення.
— Нвере Мнацакановичу, як відомо, економічним пріоритетом України нинішнього року визначено посилення енергетичної безпеки держави завдяки, зокрема, диверсифікації джерел постачання енергоносіїв. Що в цьому напрямі можуть запропонувати країні учені вашого Інституту поновлюваної енергетики?
— Необхідність підвищити рівень енергетичної безпеки України не випадково визначена головним сьогоднішнім пріоритетом. Йдеться про розв’язання найважливішої проблеми — поліпшення рівня життя громадян, зокрема у надійному, безперебійному забезпеченні потреб в електричній і тепловій енергії. Звичайно, потрібно використовувати всі можливі джерела енергії. При цьому з точки зору заміщення традиційних паливно-енергетичних ресурсів саме освоєння поновлюваних джерел енергії є базовим елементом сучасної енергетичної політики. Що ж до диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, завдання набагато масштабніше, ніж аби традиційні енергоносії нам постачали не лише з однієї сусідньої країни. Йдеться про різноманітність використання власних енергоресурсів, перш за все поновлюваних і нетрадиційних джерел. Як свідчать дослідження, зокрема і наших учених, загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал поновлюваних джерел енергії України (вітроенергетика, сонячна енергетика, мала гідроенергетика, біоенергетика, геотермальна енергетика і енергетика довкілля) становить близько 98 мільйонів тонн у перерахунку на умовне паливо. А це близько 50% загального енергоспоживання у країні сьогодні. Фахівці нашого інституту детально прорахували, так би мовити, оптимістичний варіант — при збереженні і послідовному розвитку наявної бази Україна до 2030 року може досягти 30%-ного рівня заміщення традиційних джерел поновлюваними джерелами енергії. Підставою для такого твердження вважаю те, що сьогодні нарешті створено системну базу для широкомасштабного упровадження поновлюваної енергетики. Цю базу можна розглядати як комплексний фундаментальний проект, складовою частиною якого є наш інститут, створений 2004-го з ініціативи президента НАН України Бориса Євгеновича Патона, а також розробка сучасних технологій світового рівня, створення промислових підприємств з випуску устаткування для поновлюваної енергетики. І, звичайно, передача досвіду експлуатації цього устаткування у всі без винятку регіони України. Підкреслю, що торік наш інститут підтвердив своє право на проведення робіт з проектування енергетичних об’єктів: це свідчення якості нашої дослідницької роботи. Все це разом із підтримкою і стимулюванням розвитку поновлюваної енергетики на державному, зокрема законодавчому, рівні дає підстави для оптимізму щодо перспектив досягнення вітчизняної енергетичної безпеки, причому в осяжні терміни.
— Як директор, який беззмінно очолює інститут від часу його створення 2004 року, розкажіть, чи змінилася за ці роки увага влади до поновлюваної енергетики і як саме?
— В епоху дешевого газу більшість розробок у галузі створення засобів генерації і використання поновлюваної енергії залишалися незатребуваними. Останніми роками інтереси науки і держави зближувалися, і більшість напрацювань опинилися, так би мовити, в зоні особливої уваги — стало очевидно, що доступної альтернативи поновлюваній енергетиці для України немає. Зараз Верховна Рада України прийняла і має прийняти ще цілу низку законодавчих актів щодо стимулювання її розвитку. А наш інститут активно співпрацює з органами виконавчої влади при розробці регіональних і загальнодержавних програм з широкомасштабного упровадження екологічно чистої поновлюваної енергетики.
— Нещодавно на рівні експертної оцінки було сказано, що об’єм інвестицій у галузь поновлюваної енергетики у найближчі п’ять років може скласти близько 5 млрд.долл. Чи реальна ця цифра, які можливі інвестори цих коштів, і коли вони зможуть повернути свої вкладення?
— Ця цифра, що включає інвестиції у сонячну і вітрову енергетику, використання потенціалу біомаси і виробництво біопалива, повністю обґрунтована. Ємкість українського ринку поновлюваної енергетики надзвичайно висока. І вже найближчим часом слід чекати збільшення припливу як зарубіжних, так і вітчизняних інвестицій у цю галузь енергетики, оскільки, враховуючи внесені зміни в законодавче поле країни, в першу чергу закон про «зелений тариф», окупність більшості проектів у цьому секторі складає від п’яти до — максимум — дев’яти років. Природно, що для ефективності реалізації інвестицій необхідні зусилля виконавчої влади у регіонах, як це зроблено, наприклад, в АР Крим, де для управління впровадженням інвестиційних проектів створені спеціальне Агентство регіонального розвитку Криму і Рада інвесторів при Раді міністрів АР Крим. А географія інвесторів, які цікавляться українським ринком поновлюваної енергетики, надзвичайно широка — це і наші європейські сусіди, і американці, і представники азіатських країн. Якщо Німеччина сьогодні вкладає більш як 12 млрд євро у свої проекти поновлюваної енергетики, перш за все вітроенергетичні установки, сподіваючись вже за 10 років повністю вивести з експлуатації місцеві атомні станції, то 5 млрд доларів США для України, що пережила Чорнобильську катастрофу і її наслідки, далеко не надхмарна сума.
— Ваш інститут нещодавно отримав грант Організації Об’єднаних Націй на розвиток досліджень — як саме плануєте його використовувати, що вдасться зробити з його допомогою?
— Так, наприкінці минулого року наш інститут отримав грант від Агентства ООН із промислового розвитку (ЮНІДО) і Глобального екологічного фонду (ГЕФ) на виконання проекту «Підвищення енергоефективності і стимулювання використання поновлюваних джерел на агрохарчових та інших малих і середніх підприємствах України». Організаціями-партнерами з боку держави є Міністерство аграрної політики і продовольства і Державне агентство енергоефективності і енергозбереження України. Кінцевою метою проекту є розвиток ринкових умов для розширення використання поновлюваних джерел енергії з найвищою віддачею, аби замінити ними природний газ та інші види викопного палива на промислових підприємствах. А це, у свою чергу, сприятиме поліпшенню стану довкілля. Загальна сума гранту — 5 мільйонів 125 тисяч доларів, термін видачі — по травень 2016 року. З його допомогою, зокрема, будуть розроблені сучасні технологічні схеми використання підприємствами джерел поновлюваної енергії, підготовлені відповідні бізнес-плани, створені привабливі умови інвесторам, підвищена кваліфікація інженерно-технічних керівників підприємств, аби вони були в курсі можливостей і технологічних новинок поновлюваної енергетики. Вже проведено конкурс пілотних проектів, у якому взяли участь 75 підприємств, визначилися десять переможців. Їхній остаточний список буде затверджено в уряді — це підприємства харчової промисловості, а також такі, що виробляють устаткування для поновлюваної енергетики — теплові насоси, сонячні колектори, світлодіодні світильники. Кошти гранту надаються на підтримку підприємств шляхом купівлі і передачі необхідного устаткування і технологій, аби ці заводи по всій Україні — у Криму, Закарпатті, Львові, Донецькій області — були максимально модернізовані. Наприклад, на молокозавод на півдні України плануємо поставити комплект сонячних колекторів для підігрівання технічної води, на деревообробному заводі, де виробляють тару, тирсу, обрізки і кору спалюватимуть у спеціальних котлах, використовуючи енергію для опалювання, так само на маслозаводах вчинять із лушпинням від насіння соняшнику. А теплові насоси, наприклад, на хлібозаводі заберуть зайве тепло з цеху, де свіжоспечений хліб, і пустять його на підігрівання води — це наче холодильник навпаки. Аналогічні гранти вже були надані Індії, Росії, Китаю, Бразилії. Ця оонівська програма покликана допомогти країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою скоротити використання енергоресурсів, підвищити конкурентоспроможність промисловості і, в результаті, добробут народу. Ще важливе створення ефективних бізнес-планів з модернізації підприємств аграрного сектору — це молочні заводи, хлібозаводи, птахоферми, кондитерські фабрики. За допомогою коштів гранту з’являється можливість залучити консультантів і довести ці плани до світових стандартів.
— Останнім часом загострилися дискусії, чи виправдані значні вкладення у сонячну енергетику, у виробництво біогазу. Яка наукова точка зору щодо цього питання?
— Підкреслю, що за підсумками минулого року в сонячній енергетиці, перш за все у фотоенергетиці, зроблено прорив — побудовано низку станцій із сумарною потужністю близько 190 мВт. Точка зору вчених нашого інституту, які беруть активну участь у дискусіях щодо тенденції розвитку поновлюваної енергетики України, полягає в наступній позиції: потрібно максимально використовувати всі види поновлюваних джерел, але при цьому ретельно й об’єктивно оцінювати собівартість виробництва енергії, вартість кіловата встановленої потужності, термін окупності тощо. Упевнений, що ефект від сонячної енергетики в Україні виправдає очікування, більше того — інші європейські держави йдуть саме таким шляхом. Щодо виробництва біогазу, який можна отримати з відходів тваринництва, рослинництва, відходів при виробництві харчових продуктів, із стічних вод, зі звалищ твердих побутових відходів тощо, — то це, безумовно, один із найважливіших напрямів поновлюваної енергетики. І тут питання не лише в заміщенні певної частини природного газу, але і в можливості мати на виході високоякісні органічні добрива, позбутися сміттєвих звалищ, поліпшити екологічну обстановку і створити для людей більш комфортне довкілля.
— Які теми досліджень хвилюють молодих учених вашого інституту? Наскільки їм цікаво втілювати ідеї на практиці?
— Зараз в інституті працює декілька десятків молодих фахівців. Найбільш обдаровані отримують стипендії НАН України і Президента України. Приплив молоді забезпечує наша давня і тісна співпраця з Національним технічним університетом України «КПІ», робота спільної кафедри. Можливості для наукової кар’єри у молоді в нашому інституті є хоча б тому, що при інституті створений і успішно працює єдина на сьогодні в Україні спеціалізована рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій в галузі технічних наук за фахом «Перетворення поновлюваної енергії». Природно, молоді вчені беруть участь у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за всіма напрямами роботи інституту, але, звичайно, особливо приваблюють їх дослідження з використанням сучасних техніки і технологій. Це створення і випробування екоавтомобіля, що працює на сонячній енергії і біопаливі, комплексних енерговузлів для забезпечення електричною і тепловою енергією корпусу нашого інституту, розташованого у Ботанічному саду ім. Гришка НАН України, і корпусу №20 Національного технічного університету України «КПІ». Сподіваюся, вже найближчим часом буде втілений давній задум — будівництво нової будівлі інституту зі 100%-ним автономним енергозабезпеченням шляхом комплексного використання поновлюваних джерел енергії, вторинних енергоресурсів та інших енергоощадних технологій. Вже на стадії завершення науково-технічні і проектні роботи зі створення цього науково-дослідного комплексу: корпусу інституту, стендових дослідницьких споруд і гуртожитку. Сонячні батареї, вітрогенератори — все це зробить його унікальним дослідницько-демонстраційним об’єктом, що наочно показує перспективність поновлюваної енергетики і, якщо хочете, її естетику.
— Інститут поновлюваної енергетики НАН України, по суті, узяв на себе роль національного координатора наукових зусиль у галузі. То який же прогноз ефективності злагоджених дій?
— Справді, Інститут поновлюваної енергетики НАН України сьогодні є партнером Державного агентства з енергоефективності і енергозбереження України в межах угоди про науково-технічну співпрацю, бере участь у розробці стратегічних планів, розробляє і здійснює науковий супровід державних програм і проектів. Судіть самі: за неповних вісім років наші співробітники оприлюднили близько п’ятисот наукових досліджень, розробили Атлас енергетичного потенціалу поновлюваних джерел України, по суті, єдиний базовий довідник для всіх науково-дослідних, пошукових, проектувальних робіт при створенні й упровадженні енергетичного устаткування. Вивчено розподіл потенціалу вітру для всіх регіонів України, визначено оптимальні місця розташування вітроенергетичних станцій середньої і великої потужності, створено принципово нові конструкції сонячних колекторів і фотобатарей на основі композиційних полімерів. Досліджено потенціал гідротермальних ресурсів України, зокрема вироблених бурових свердловин нафтових і газових родовищ, розроблено технології комплексного використання різних видів біомаси. При інституті діють Міжгалузевий науково-технічний центр вітроенергетики і Кримський науково-технічний центр енергозбереження і поновлюваної енергетики, ми підтримує тісні зв’язки з національними і міжнародними організаціями, що працюють у нашій галузі, власне, довіра ООН підтверджує це.
Звичайно, завдання, за яке ми взялися, не з легких. Але при послідовній державній підтримці є всі підстави для оптимістичних прогнозів: Україна, незважаючи на невеликі доки обсяги використання поновлюваних джерел енергії, сьогодні за рівнем їхнього освоєння вийшла на перше місце серед країн СНД. Звичайно, аби перетворити нинішню їхню частку приблизно у 1,5 % у загальному енергозабезпеченні України у ті 30%, про які я говорив вище, потрібно докласти багато зусиль. Але перспектива енергетично незалежної і екологічно чистої держави цього варта.
