Трьома життями мало не поплатилася (випадок був у с. Гребінки, Полтавська обл.) минулого тижня Україна за недбальство чиновників, які не забезпечили нормативними документами такий потенційно небезпечний, але вкрай потрібний вид аграрних робіт, як фумігація (обробка зерна на складах і сховищах високотоксичними газами). За словами президента Всеукраїнської громадської організації «Фумігаційна асоціація» Тамари Підберезняк, ризики масових отруєнь людей останнім часом зросли в рази, а нещасні випадки внаслідок порушень поводження з пестицидами стали в Україні системою. За великим рахунком фуміганти, без яких сьогодні не може обходитися аграрний комплекс, що зазнає величезних втрат (15—20% зерен з’їдають комахи у процесі зберігання врожаю), є також і хімічною зброєю масового ураження. Що буде, якщо вона, не дай боже, потрапить до рук терористів?
А в чому, власне кажучи, проблема? Річ у тім, що в Україні сьогодні абсолютно не визначені правила обігу цих надзвичайно небезпечних речовин. Імпортерам не заборонено продавати їх будь-кому. І часто-густо, придбавши банку фуміганту і навіть не ознайомившись з інструкцією з його використання, селянин намагається протравити цим хімікатом кілька тонн зерна, тоді як така упаковка розрахована на обробку не менш як 100 тонн. Тяжкі отруєння, а то й жертви в такому разі неминучі. За останні два роки в результаті безконтрольної і безграмотної фумігації зафіксовано летальні випадки на підприємствах і в побуті Миколаївської та Одеської областей, в АР Крим.
У зверненні до керівництва країни члени «Фумігаційної асоціації» і Української асоціації фумігації та захисту рослин зазначають, що «непрофесійне і безконтрольне використання пестицидів фумігантної дії призводить до погіршення стану довкілля, загрожує життю і здоров’ю людей». Окрім того, недостатня увага уряду до проблем збереження врожаю призводить, на думку авторів звернення, до втрати майже 30% державних запасів зернових (цього року перехідний залишок врожаю минулого року становить 12 мільйонів тонн, отже, буде втрачено приблизно 4 мільйони).
Підберезняк розповідає, що її громадська організація неодноразово зверталася із цього приводу до відповідних державних органів, і щоразу отримувала відписки — «маємо лише товсту теку відповідей, цинічних, не по суті, формальних...». Цікаво, що карантинна справа в Україні поставлена в принципі непогано. Через кордон, як мовиться, й муха, а тим більше довгоносик чи капустянка, не прослизне. Інша річ — внутрішні процедури з фумігації. Для неприпустимої самодіяльності в цій надзвичайно небезпечній для життя людей сфері забезпечується повний простір.
Аналогічну думку висловлює і начальник Головної державної інспекції захисту рослин Олександр Токар. «Проблема в тому, що фумігант — небезпечний токсичний продукт — переміщується, поширюється, реалізується і використовується без будь-якого регламенту». Інспекцією розроблені відповідні зміни до закону про захист рослин, який має регулювати саме ці питання. На думку Токаря, фумігант — важливий і небезпечний продукт — має регулюватися починаючи від його ввезення до країни, при переміщенні усередині країни і до безпосереднього використання. Інакше, на його думку, таких трагічних випадків, як нещодавно на Полтаві, не уникнути. На думку чиновника, вони виникають саме через відсутність регулювальних механізмів, які б зобов’язали людей, що беруть участь у продажу і використанні фумігантів, суворо дотримуватися певних правил. Токар вважає за необхідне запровадити нумерацію і паспортизацію місткостей із фумігантами, аби відстежувати поширення і використання цього небезпечного хімпрепарату.
«Відповідальність за його використання в місцях зберігання зерна у зв’язку із зростанням врожайності дедалі зростатиме», — каже Токар. Він наполягає, що право займатися фумігацією може надаватися лише тим працівникам, які пройшли навчання з цієї справи. Вони повинні отримувати ліцензії. Сьогодні ж їх зобов’язані мати лише люди, що займаються ввезенням цієї продукції в Україну. А дистриб’ютор може продавати фуміганти будь-кому. Відповідний проект закону, як повідомив Токар, нині обговорюється зацікавленими міністерствами. «І я не скажу, що нас підтримують, — зазначає він, — адже це додаткові регулювальні документи, інструменти, які, на думку деяких чиновників, стримуватимуть розвиток бізнесу. Я гадаю, що бізнес і безпеку слід розділяти. Одна із головних складових соціальної відповідальності бізнесу якраз і полягає в тому, аби відповідати за безпеку працівників. А в нас панує безвідповідальність, що породжується відсутністю законів».
Підберезняк називає фуміганти зброєю, «яка вже через кілька годин може вбити людину. Вона потрапляє їй до рук, а вона не має жодного уявлення про небезпеку, що їй загрожує». «Це як п’ятирічне дитя з пістолетом», — проводить аналогію експерт і розповідає про те, як селянська родина в Миколаївській області через незнання правил поводження з фумігантами втратила трьох дітей, не кажучи вже про корів і свиней. Президент асоціації готова узяти частину відповідальності на себе. І за те, що досі не вдалося переконати чиновників у необхідності суворо регулювати цей, майже «збройний», ринок. Від імені своєї асоціації вона навіть заявляє про готовність узяти ситуацію з фумігацією під громадський контроль.
Голова правління ВАТ «Гребінківський комбікормовий завод» Олександр Чечель, як мовиться, на власній шкурі відчув, що таке відсутність нормативно-правової бази для фумігації. За його словами, люди, які стали жертвами нещасного випадку, були проінструктовані і добре знали, що склад, на якому було проведено фумігацію, опечатується і отримує першу категорію небезпеки. Але тут на підприємство прибуває з рішенням суду в руках виконавча служба. Вона також була попереджена про фумігацію, але, незважаючи на це, змусила охоронця і ще двох працівників підприємства розпечатати і відкрити склади... і сама при цьому також постерпіла.
Чи будуть зроблені висновки з цього нещасного випадку? Однозначної відповіді на це запитання поки що немає. Підберезняк попереджає, що у зв’язку з погодними аномаліями шкідники активізувалися. Отже, фуміганти використовуватимуться частіше, а ризики отруєнь з тяжкими наслідками зростатимуть. На оперативність чиновників і законодавців особливої надії немає. Про нерозуміння з боку Верховної Ради і деяких асоціацій бізнесу каже й Токар. Знезаражувати урожай, знищувати його шкідників, безумовно, потрібно. Але чи потрібні країні жертви ще й на складах із зерном?
