Отже, 24 грудня Верховна Рада ухвалила в новій редакції Закон «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Того ж дня ВР відхилила інший закон, аналогічний підписаному 9 грудня Президентом Кучмою указу про створення спеціальної економічної зони «Закарпаття», але підтримала законом указ про введення спеціального режиму інвестиційної діяльності на території Закарпатської області. Отже, парламент поки що не захотів, щоб у зоні «Закарпаття» впродовж 30 років на площі 737,9 га зареєстровані суб’єкти підприємництва отримали значні податкові і не тільки податкові пільги: податок на прибуток за ставкою 20% для своїх і 2/3 ставки для чужих; звільнення від зборів в Інноваційний фонд, звільнення від обов’язкового продажу валютної виручки; звільнення від сплати ввізного мита і ПДВ при імпортуванні тощо. А втім, незгода ВР з указом мало що означає. Адже з 9 січня указ, будучи «невідхиленим», набере-таки чинності.
Тепер про інвестиційні режими в Закарпатській і Донецькій областях, які були ВР схвалені. Згідно з президентським указом, режим інвестиційної діяльності в Закарпатті передбачає: звільнення не більш ніж на 5 років від сплати ввізного мита і ПДВ під час ввезення оснащення та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту; звільнення на 2 роки від податку на прибуток нового, зокрема й шляхом реструктуризації, підприємства, інвестиція в яке еквівалентна не менш ніж 250 тис. доларів, а також прибутки діючого підприємства, інвестиції в реконструкцію та модернізацію якого становлять не менш як 250 тис. доларів; з третього по п’ятий рік підприємства з інвестиціями не менш як 250 тис. доларів сплачують 50% податку на прибуток; новостворені підприємства на 2 роки звільняються від сплати збору в Державний інноваційний фонд; у доход підприємств не включаються інвестиції у вигляді грошей і матеріальних цінностей чи нематеріальних активів; при продажу обладнання до закінчення терміну інвестиційного проекту мито, ПДВ і податок на прибуток сплачуються в повному обсязі; до 2004 року не підлягають оподаткуванню доходи громадян, отримані від надання туристичних послуг у населених пунктах, яким надано статус гірських.
Підготовка до створення Донецької СЕЗ розпочалася ще на початку літа нинішнього року, коли Президент Кучма видав указ про створення спеціальних економічних зон і зони пріоритетного розвитку в Донецькій області. Після ознайомлення з проектом експертів Німецької консультативної групи зроблено висновок про те, що законопроект містить «елементи зарегульованості та держконтролю» і через це описані в ньому заходи з залучення інвестицій насправді «для інвесторів непривабливі». Ви думаєте, що хтось звернув увагу на це зауваження? Хтось, хто робить інвестиції, напевне звернув. Але не той, хто приймає остаточні рішення. У Закарпатській області, наприклад, спеціальний режим інвестиційної діяльності вводиться на 15 років для пріоритетних видів діяльності, перелік яких визначить Кабінет Міністрів (чи не цей бува пасаж на тлі хворобливої і небезпідставної підозрілості до кабмінівських чиновників завадив підтримати указ?). У Донецькій зоні пропозиції подібні. Так, за рекомендацією Комітету з питань економічної політики ВР закон доповнений низкою доручень Кабінету Міністрів. Уряду, зокрема, належить в місячний термін забезпечити розробку і введення системи контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, предметів, обладнання, які ввозяться в Україну для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області. Уряд також повинен у місячний термін розробити форму типового контракту між органом місцевого самоврядування й інвестором з реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області. У контракті необхідно передбачити обов’язки інвестора з реінвестування звільненої від оподаткування частини доходів нерезидентів, а також дивідендів, які виплачуються суб’єктами підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти в розвиток виробництва або соціальну інфраструктуру територій пріоритетного розвитку. І так далі в тому ж дусі.
Що цікаво, перша СЕЗ «Сиваш», створена в Північному Криму на подібній регулятивній базі, розробленій ще 1996 року, на сьогоднішній день не досягла жодних помітних успіхів. За оцінками згаданої Німецької консультативної групи, головна причина провалу прихована в надмірному державному втручанні в питання інвестиційної діяльності: держструктури впливають на видачу ліцензій, регулюють (дозволяють або ні) питання заснування підприємств, механізми інвестування, гарантій, реєстрації проектів, укладення контрактів... Крім того, дві мети СЕЗ, які були заявлені як концептуальні — підтримка прямих іноземних інвестицій і допомога депресивному регіону, — просто несумісні (це підтверджено передусім статистичними показниками). Отже, пріоритет галузевого підходу та дерегуляція інвестиційної активності взаємовиключають одне одного, і в результаті все закінчиться тим, що жодної з них досягнуто не буде. Хоч, якщо поглянути на проблему СЕЗ трохи інакше, а саме як на формування додаткових джерел доходів тієї або іншої регіональної еліти, то саме це завдання виконано на всі 100%. «Зрозуміло, що адміністрація економічної зони, тобто урядовий орган, рішуче втручається в підприємницьку діяльність. Більше того, уряд бере на себе роль підприємця... чим лише відлякує потенційних інвесторів, оскільки це означає, що вони повинні конкурувати з урядом», — вважає Аннелі Тюббен, аналітик Дойче Банк Ресерч (DB Research). А може, саме цього і домагається уряд, аби позбутися чужаків?
Ні для кого не є таємницею, що інтереси «Сиваша» в уряді свого часу відстоював тодішній міністр Кабінету Міністрів пан Пустовойтенко (пригадайте розрекламовані в ЗМІ відвідування Криму прем’єром), інтереси Донецької області сьогодні — місцева адміністрація, а інтереси в Закарпатському регіоні мають бізнесмени соціал-демократи. Отож, щонайменше, однієї мети, хоч і неявної, вже досягнуто: «свою» територію, як мінімум, позначено.
А загалом, підсумовуючи сказане, СЕЗ в Україні — це не що інше, як механізм добування доходу з Влади, аналогічний пільговому імпорту енергоносіїв (як правило, своїми), пріоритетному доступу до бюджетних грошей (для своїх) через держзамовлення або прямо.
І нарешті маленький приклад для порівняння. Спеціальна економічна зона в Мілеці в Польщі, з досягненнями якої автор могла ознайомитися під час останнього відрядження, не має всіх тих преференцій, які даровано українським СЕЗ. Створена для реструктуризації монстра з виробництва авіатехніки для колишніх соціалістичних країн, вона отримала головне — свободу від бюрократичного втручання місцевих адміністрацій у справи бізнесу. Очевидно, в таких умовах і податкові послаблення мають зовсім інший сенс. Судіть самі. Зареєстровані в зоні підприємства (будь-які!) на 10 років звільнено від податку на прибуток зі сплатою впродовж наступних 10 років 50% ставки податку, а також звільнено від податку на землю. Як результат — за 3 роки існування Євро-Парку в Мілеці територія завбільшки приблизно 60 га отримала тільки прямих іноземних інвестицій на DM1,5 млрд. і створила більш як 3 млн. додаткових робочих місць.
№250 28.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
