«У нової влади дуже високий рівень довіри, що дає їй можливість із перших кроків робити помилки, — заявив, виступаючи на «круглому столі» «Принципи формування нової влади» політолог Михайло Погребинський. — Їх вона і робить, що цілком нормально». З його слів, зараз у суспільстві зберігається надзвичайно високий рівень очікування. І саме він примушує говорити про те, чого чекають від нового уряду представники бізнес-еліти України.
Як заведено, насамперед сподіваються на отримання державних дотацій. «Попри те, що зараз металургія на підйомі й в України є надійні зовнішні ринки, гірничорудні підприємства не можуть звестися на ноги, — заявляє генеральний директор ВАТ «Інгулецький ГЗК» Володимир Півень. — Тому ми чекаємо від нової влади вкладення капіталу в цей комплекс». За його словами, основна діра в бюджеті ГЗКів — зношене обладнання, яке, наприклад, в ІнГЗК з 1990 року не міняють і не модернізують. Терміни амортизації перевищують усі допустимі норми, а гірникам катастрофічно бракує обладнання: бурових установок, екскаваторів і навіть запчастин для дробильних установок.
Проте вимагають гірники не лише грошей — зміна правил оподаткування для них також важлива. Основна поправка, яку вони вносять, — оподатковувати слід суми, з яких уже відрахували витрати на обладнання та модернізацію. Зменшити податки, або, принаймні, їх не підвищувати, вимагає і президент (на громадських засадах) ЗАТ «Оболонь» Олександр Слободян. Він вважає це важливою складовою успішної роботи нового уряду, що забезпечить йому вдячність усього українського бізнесу. Щоправда, якщо пригадати кількість закладених у програму дій уряду соціальних обіцянок, то не можуть не виникнути сумніви в тому, що податковий прес найближчим часом слабшатиме.
Але найголовніше, чого чекають від нового уряду, — це єдиних правил гри для бізнес-класу. «Усі ці роки ми розвивалися не завдяки діям уряду, а всупереч їм, — зазначив генеральний директор компанії «Єврокар» Олег Боярин. — Тому тепер усі чекають такої програми і таких правил гри, які б надали всім бізнесменам рівні можливості для розвитку й існування бізнесу та забезпечили б чесну конкуренцію, без якої страждає і бізнес, і все суспільство». Одним із головних правил, на думку бізнесменів, має стати декорумпованість чиновницького апарату та прозорість умов ведення бізнесу. Якщо все це втілиться в життя, автоматично почне розвиватися малий і середній бізнес, і в країну прийдуть інвестиції. Зі слів генерального директора UMC Еріка Франке, кількість інвестицій залежить від клімату в країні, який, у свою чергу, залежить від відносин між бізнесом і владою. Якщо вони відповідатимуть світовим стандартам, кожен інвестор, який приходить в Україну, не лише залишиться на ринку, а й приведе з собою 10—15 нових.
Покладаючи неабиякі надії на прихід інвестицій, представники великого бізнесу до одного з основних слів, що звучать в урядових кулуарах, — реприватизації — ставляться скептично, обґрунтовано вважаючи, що це може лише відстрахати інвесторів. Зі слів Слободяна, в країні зараз немає тієї нормативно- правової бази, що дозволила б провести реприватизацію нормальним шляхом, тому вона не в змозі вирішити жодну з проблем. Як відзначив Півень, реприватизація (зокрема «Укррудпрому») принесе країні тільки затримку темпів розвитку промисловості, тому сенсу в ній немає. Тим паче, що більшість об’єктів, на його думку, приватизовували досить прозоро, з дотриманням усіх норм.
Підприємці пропонують налагодити постійний діалог між бізнесом і владою, якій радять звертатися у вирішенні спірних питань до людей, які безпосередньо працюють на ринках країни. Характерно, що на тему такої вкрай важливої для бізнесу позиції, як очікуваний вступ до СОТ, підприємці поки що відмовчуються, оскільки ще не знають умов, на яких Україна туди вступатиме. Докір щодо цього можна спрямувати колишньому уряду, який діяв недостатньо прозоро. Але й нова влада поки що нічого не зробила для того, щоб виправити ситуацію.
