Після «літньої відпустки» до України повернулася інфляція.
—Її вакації були короткостроковими.
—Відновлення очікуваним.
—На щастя не тріумфальним, хоча відчутним.
—Українські ціни рухаються в ногу із часом.
—У форватері глобальної тенденції зниження інфляційного тиску.
—Інерція дефляції останніх двох місяців не була сильною.
—Проте, вересневий індикатор значно менший ніж рік тому.
—Він на 1,1% поступається відповідному показнику 2007 року (вереснева інфляція 2008 року (1,1%) є однією з найнижчих для цього місяця. Меншою вона була в 2001 р. (0,2%); 2002 (0,7%); 2005 р. (0,9%)).
—Крім того є нижчим ніж середній показник 1997—2007 рр. (1,5%).
—Дещо припав і загальний ціновий фон.
—Зокрема оптові ціни промисловості зменшилися на 1,8%.
—Річні перспективи інфляції виглядають більш обнадійливими ніж у першій третині року.
—Проте, вже втрачені шанси мати інфляцію не більше минулорічної. (16,1% до грудня проти 16,6% у 2008 році)
—Впливу сезонності на ціни уникнути не вдалося. Вона лише послабила, але не звела нанівець дію антиінфляційних чинників.
—Як ми і прогнозували, серпень був останнім дефляційним місяцем.
Не можна вважати вересневу інфляцію цього року фоновою. На відміну від ситуації червня-серпня. Вона вже знову вища за 1%. Такий індикатор є відлунням сезонності і залишкової дії монетарних і фіскальних чинників січня—квітня. В незначній мірі він дисконтував пожвавлення грошової пропозиції червня—липня. На цінові тренди другого півріччя все ще впливає дещо анемічний рух попиту на депозити. Нарощування заощаджень переживає не кращі часи.
Послаблення гривні (обмінна пропорція) почало формувати зародки девальваційних очікувань.
Політична ситуація чинить певний збуджуючий вплив на ціни.
Ефект високої бази порівняння вересня 2007 року (2,2%) слід брати до уваги. Але без перебільшення. Все ж таки поточний показник інфляції вдвічі менший.
Тиск виробничої інфляції на рух споживчих цін дещо спав.
Тепер про реагування на ситуацію... Не варто впадати в резервофілію. Валютні авуари — не самоціль. Їх треба обмежено використовувати. Для пом’якшення курсових коливань. Але продавати валюту нам треба в міру. Допоки цей продаж не хитає ліквідність. Вилучати гривні треба не більше ніж її додає Мінфін зі своїх коштів в банківській системі. Якщо виникає тимчасовий розрив — закривати його рефінансуванням.
Не треба лякати потенційних донорів валютної ліквідності риторикою щодо спекулятивної поведінки нерезидентів. Прямі інвестори і кредитори довгих грошей теж «працюють» не за спасибі. Період тимчасового збудження попиту на іноземну валюту може бути використаний для протидії інфляції.
—Дозований продаж валюти слід синхронізувати з послабленням мобілізаційних заходів.
—Було б не логічно вилучити гривні через продаж валюти і посилювати стерилізацію ліквідності через розміщення депозитних сертифікатів НБУ.
—Мінфін не повинен надмірно витрачати, поки триває запалювальний процес на валютному ринку. Якщо «нацбанківською» рукою забирати ліквідність (через продаж валюти), а натомість «мінфінівською» (через казначейські витрати) її надавати, то джерело збуджуючого попиту на валюту ще довго битиме ключем і тиснутиме на курс в сторону його послаблення.
Звідси порада: до нормалізації стану валютного ринку збільшувати витрати лише на стільки, наскільки НБУ вилучає.
Отже: Мінфін і Нацбанк мають триматися власних антиінфляційних програм, але діяти скоординовано.
Уряд має продовжити курс на посилення ресурсу пропозиції, особливо на чутливих до коливань попиту ринках. Є добрі шанси зберегти тенденцію до продовольчої дезінфляції. Існують нові можливості для приборкання «бензинової» інфляції: (сезонний і міжнародний фактори).
Тарифи на комунальні послуги необхідно підняти. Але настільки, наскільки таке підняття можна компенсувати через зниження цін на ті продовольчі товари, які безпідставно подорожчали (це потребує розрахунків).
Нацбанку необхідно у зародку гасити очікування глибокої девальвації. Не слід обмежувати свої дії лише безготівковим валютним ринком. Доцільно «владу вжити» і щодо обмінних пунктів, не чекаючи позначок, що дратують громадян.
Непереглянутий бюджет послаблює поточний захист найбільш вразливих верств населення. Але радив би скористатися можливістю використати цю ситуацію для протидії перспективному посиленню інфляції, якщо Бюджет врешті-решт буде переглянутий. Це означає відмову від разового задіяння нових соціальних видатків після ревізії старих.
