Інвестування в розвиток соціальної інфраструктури в Україні може бути ефективним лише в умовах рівноцінної участі в ньому зацікавленої сторони — місцевої громади. Інші шляхи не дають очікуваного результату. Адже субсидування соціальної сфери за рахунок державних коштів є збитковим. А покриття всіх витрат за кошти сіл і дрібних містечок переважно неможливе. Кредитування за нинішнього дефіциту коштів на фінансовому ринку для локальних бюджетів є також практично недоступним. Але, разом із тим, вітчизняна «соціалка» гостро потребує фінансування... Тобто залишається шукати ефективних інвесторів «на стороні».
Таким «стороннім» фінансовим донором у розвитку соціальної сфери української глибинки впродовж останніх шести років, зокрема, виступав Світовий банк, надавши на задоволення соціальних потреб держави фінансовий ресурс у розмірі $50 мільйонів. Однак це не була благодійність, оскільки «дармові» гроші в Україні освоюються досить своєрідно — нерідко вони розчиняються в «кабінетах», так і не дійшовши до адресата. Тому банк запропонував інший підхід — спільне інвестування під контролем центральної влади. Координатором Проекту спільного соціального капіталовкладення «Фонд соціальних інвестицій» із боку України виступив уряд, а адресатами фінансової підтримки були вибрані найбільш проблемні соціальні об’єкти найменше забезпечених громад у різних регіонах України. Головною умовою здійснення фінансування з боку Світового банку була пайова участь місцевих общин в інвестуванні на рівні не менш ніж 10% від вартості об’єктів.
За даними звіту Українського фонду соціальних інвестицій, у рамках реалізації Проекту було визначено 676 інфраструктурних об’єктів, що потребують реконструкції, переобладнання, завершення будівництва або ж у будівництві «з нуля». З них — 335 шкіл, 37 дитячих садків, 48 ФАП та амбулаторій, 59 закладів культури, 160 проектів водопостачання (водопроводи, очисні споруди та каналізації), 28 сільських доріг. Усі здано в експлуатацію. З 676 проектів, 81 — новобудови...
Однак, за словами виконавчого директора Українського фонду соціальних інвестицій Віктора Мірошниченка, головний успіх Проекту навіть не в розвитку соціальної інфраструктури або наданні соціальних послуг, оскільки це все ж таки є донорською допомогою. Більш відчутний результат, за його словами, було отримано у сфері активізації економічної й, зокрема, підприємницької діяльності з боку місцевих громад, задіяних до реалізації спільного соціального інвестування. Найбільш вагомий показник — це залучення з боку місцевих громад за шість років дії Проекту (з 2002 по 2008 рік) загалом близько $9 мільйонів!
«Общини, з якими ми співробітничали, отримали практичний досвід розв’язання локальних проблем, а головне — відчули ефективність власних зусиль. 85% із них заснували нові власні види діяльності. Це і ремонт доріг, і будівництво амбулаторій, газифікація сіл, ремонт бібліотек, відкриття виробничих підприємств, участь у міжнародних проектах і залучення нових грантів. Крім того, громади самостійно ініціювали створення 487 громадських організацій, робота яких направлена на підтримку подальшого розвитку або поліпшення якості життя», — розповідає Мірошниченко.
Віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко, який 2005 року займався роботою Українського фонду соціальних інвестицій, у свою чергу зазначає, що такий досвід Проекту необхідно перенести на державне фінансування розвитку соціальної інфраструктури, оскільки донорське постачання, що практикується сьогодні, не дає належного результату, кошти «освоюються» в регіональних адміністраціях, так і не надійшовши за адресою. «Уряд повинен використати досвід цього проекту й при субсидуванні через державний бюджет діяти таким же чином — виділяти з бюджету кошти на фінансування лише тоді, коли територіальна громада збере певну суму на фінансування певного проекту, обласна та місцева ради підтвердять співфінансування, і коли, умовно кажучи, 50% коштів вже є, тоді уряд може додати свої 50% і знатиме, що за кілька років проект буде гарантовано завершений», — пояснив Томенко.
Проект Світового банку завершив роботу цього року, досягши певних результатів. Черговий грант, який Україна могла отримати від цього інвестора, уряд, у результаті своєї дещо незрозумілої незацікавленості «прогавив». В умовах дефіциту коштів на світовому фінансовому ринку це тим більш образливо... Але залишається сподіватися на «жалісливість» інших зарубіжних благодійників, соціально орієнтованих, а також — на активність місцевих інвесторів і громад, чия діяльність була активізована завдяки успіху Проекту спільного соціального інвестування...
