Уряд підписав із представниками феросплавних заводів Меморандум про взаєморозуміння. Відповідно до нього Запорізький (ЗЗФ) і Стахановський (СЗФ) заводи отримали економічно обґрунтовану ціну на електроенергію — головний чинник формування собівартості продукції і, відповідно, конкурентоспроможності. Але найбільше підприємство галузі — Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) — опинився за бортом. Причина в тому, що восени минулого року, коли розпочалася робота з підготовки меморандуму, НЗФ відповідав не всім критеріям для зарахування в учасники меморандуму.
Чого прагнули в Кабміні, підписуючи меморандум? Йшлося про те, щоб врятувати підприємства і їхні колективи (нагадаємо, 1 грудня ЗЗФ і СЗФ були вимушені зупинити виробництво) і забезпечити при цьому державні інтереси. Тому що, коли заводи працюють, гроші від феросплавників надходять до держскарбниці неабиякі. Уряд вчинив правильно і далекоглядно. Підписавши меморандум, ЗЗФ і СЗФ з 1 березня відновили роботу.
Важливе постмеморандумне досягнення Запорізького феросплавного полягає в тому, що завод узяв на роботу 319 нових працівників, а до кінця року запланував збільшити кількість робочих місць більш ніж на тисячу. У березні обсяг виготовленої продукції становив 17 тисяч тонн — на те, щоб відновити роботу «з нуля», пішло багато сил, часу, грошей. Але згідно з планом, за березень-грудень обсяг виробництва феросплавів становитиме 295 тисяч тонн. ЗЗФ планує до кінця грудня вийти на 85% завантаження виробничих потужностей. У березні до державного і місцевого бюджетів, а також до Пенсійного фонду перераховано понад 7,4 мільйона гривень, а до кінця року передбачається 105,5 мільйона.
Зросте обсяг електроенергії, що споживається, — з 85,2 тисячі МВт/год. у березні до понад 1,4 мільйона МВт/год. за підсумками березня-грудня. На цьому показнику слід зупинитися докладніше, оскільки в країні нині спостерігається профіцит електроенергії. Якщо феросплавники нарощують споживання, це означає, що зростуть доходи електрогенерації, а вона у свою чергу споживатиме більше вугілля, що дасть змогу розвантажити затоварені склади шахт, розплатитися з вугільними підприємствами і головне — виплатити зарплату гірникам. 97 мільйонів гривень сплатить ЗЗФ за березень-грудень у вигляді залізничних тарифів за перевезення продукції та сировини. Вражають й інвестиційні плани підприємства — на 2013 рік їх обсяг становитиме майже 132 мільйони гривень.
Гарний старт узяв у березні, після зниження тарифу на електроенергію, і Стахановський завод. Очікувана динаміка зростання товарного виробництва: від 8,2 тисячі тонн у березні до 114 тисяч за березень-грудень. Завантаження виробничих потужностей станом на кінець року планується на рівні 75,7%. Середня заробітна плата до кінця року становитиме 3600—3900 гривень. Істотно зросте і внесок підприємства до бюджетів і соціальних фондів. До кінця року вони сягатимуть 36 мільйонів гривень.
Нагадаємо, що закордонні виробники — конкуренти українських феросплавних заводів — спираються на комплексну підтримку своїх держав. Йдеться про так звані екологічні пільги. Спираючись на відповідні рішення своїх урядів, феросплавні заводи передають свої невикористані квоти на викиди СО2 підприємствам теплової енергетики, а ті у свою чергу знижують ціну електроенергії. Окрім того, закордонні феросплавники можуть використовувати ще й такі сприятливі для них чинники, як вільний ринок електроенергії, тобто можливість вибору продавця, і держгарантії за кредитами, що залучаються для модернізації виробництва. На жаль, в Україні такого немає, але завдяки допомозі уряду тепер у двох українських феросплавних підприємств з’явився хоча б базовий чинник для того, щоб конкурувати на рівних.
Зовсім інакші справи на Нікопольському заводі, оскільки він вимушений використовувати електроенергію за непосильно високою ціною — 97 дол. за 1 МВт/год. 2012 року НЗФ був вимушений скоротити виробництво на 14,6% проти 2011 року. У січні цього, сподіваючись, що і його долучать до рятівного меморандуму, НЗФ зробив ривок і збільшив виробництво на 26,4% порівняно із січнем 2012 року — до 53,1 тис. тонн. Але бюрократичний поїзд роботи над меморандумом набрав швидкості... і його вже не наздогнати.
Сьогодні, в середині квітня, січневий ривок НЗФ видається мало не лебединою піснею підприємства. У першому кварталі 2013 року ціна на електроенергію для нього зросла ще на 4,8% і становить 97 доларів за 1 МВт/год. Передбачається подальше зростання тарифу. Згідно з прогнозом, за рік ціна електроенергії зросте на 9,3%. Дорога електроенергія зв’язала завод по руках і ногах у прямому сенсі. Він був вимушений погасити 8 з 16 феросплавних печей, скоротити план виробництва на 60% і відправити у вимушену відпустку майже третину працівників — дві тисячі осіб. Щомісячні збитки становлять близько 100 мільйонів гривень. Що далі? Якщо тариф на електроенергію не знизити, то повне зупинення виробництва неминуче.
Хто від цього виграє, точніше, програє? Державний бюджет недоотримає 245 мільйонів гривень податків і зборів, а додаткове навантаження на фонд зайнятості становитиме 192 мільйони гривень на рік. Обсяг електроенергії, яку купує завод, коли працює, становить 3,5—3,8 мільйона МВт/год. на рік. Якщо завод перестане її купувати, це погіршить ситуацію зі збутом продукції вуглевидобувних підприємств (на складах залишиться 2,2 мільйона тонн).
Чи можна врятувати підприємство? Тим паче, що сьогодні цьому не стоять на заваді і суто формальні міркування. НЗФ вийшов на рубежі, встановлені для електрометалургійних підприємств меморандумом, — частка електроенергії в собівартості його продукції за січень-березень 2013 року становить близько 34%, а обсяг її споживання значно перевищує 60 мільйонів кВт/год. на місяць. Лише у березні він сягнув 192 млн кВт/год.
Гадаю, державі варто замислитися також і над висловлюванням Сергія Грищенка — одного з найбільших фахівців-металургів країни. «Феросплавники — унікальні споживачі електроенергії, — сказав він в одному зі своїх інтерв’ю. — У момент спаду споживання електроенергії в решти споживачів, вони одним натисканням кнопки можуть різко підвищити її споживання. А в момент піку споживання одним натисканням кнопки можуть скинути споживання електроенергії. Для НЗФ набрати чи скинути 500 МВт за 30 хвилин — не проблема. Такі споживачі — знахідка для виробників електроенергії, до них слід виявляти лояльність. Більш того, усі феросплавні агрегати мають установки компенсації реактивних потужностей. Якщо до електромережі підключається будь-який інший споживач, частота електричного струму знижується. Часом до критичної позначки. А ввімкнення феросплавних агрегатів дає змогу утримувати частоту за рахунок стабілізації співвідношення між активною і реактивною потужностями. Таких споживачів, як феросплавні заводи, що мають змогу швидко реагувати на побажання служб енергозбуту, фактично поліпшувати, працюючи, якість електроенергії, постачальники мають на руках носити...»
