«Рішення про продаж зараз немає», — наголосила у телефонній розмові з «Днем» начальник управління комунікацій банку Ярина Лукань. Вона підтвердила, що сьогодні в банку справді «аналізують ситуацію на ринку» і «розглядають різні варіанти».
«Зараз ми аналізуємо ситуацію на ринку, що цілком природно зважаючи на невиправдані очікування щодо розвитку української економіки, — зазначає голова правління АТ «Ерсте Банк» Павло Цетковський. — Аналіз різних стратегічних можливостей розвитку банку є частиною бізнес-циклу. Розмір та якість Ерсте Банку в Україні роблять можливим кілька варіантів подальшого розвитку бізнесу».
Але про зміну стратегії чи власника банку, зі слів Цетковського, наразі не йдеться. «Erste Group (австрійський капітал. — Ред.) є 100% власником Ерсте Банку», — зазначає він. Цетковський підкреслив, що банк продовжуватиме працювати як і раніше, активно залучаючи депозити у населення, фінансуючи як роздрібних клієнтів, так і малий та середній бізнес, підтримуючи проекти муніципалітетів.
Коментуючи «Дню» появу в українських ЗМІ інформації про продаж материнською компанією українського активу Ерсте Банку, Лукань відзначила, що «злив» інформації був цілком закономірним. Адже банк досить активно «дивитись на ринок, аналізує його». «Ми справді ведемо переговори з різними потенційними інвесторами, аби просто зрозуміти, відчути чи це (йдеться про продажу банку. — Ред.) для нас може бути актуально, чи ні, — пояснює Лукань. — Тому очевидно, що коли спілкуєшся з людьми на ринку про те, якими можуть бути ціни, зрозуміло, що починають говорити про твій продаж. Але, наголошую, поки що ми лише з’ясовуємо якими можуть бути ціни. Ми в цю секунду не продаємося».
«Якщо в нас і будуть зміни в стратегії та прийматися якісь рішення, то це станеться не сьогодні, і не завтра. Ми навіть не очікуємо, що це станеться раніше, аніж до кінця року», — відзначила «Дню» Лукань.
Нагадаємо: напередодні журнал «Forbes» з посиланням на джерело в Erste Bank повідомив, що материнська компанія фінустанови оголосила тендер на її продаж. Мовляв, за словами джерела, у числі претендентів на покупку українського активу — два російських банки і власник Дельта Банку. «Банк розіслав відразу декільком покупцям комерційну пропозицію», — повідомило джерело «Forbes». За інформацією видання, останнім часом банк активно вів переговори про продаж частини кредитного портфеля, але покупця так і не знайшли. Банк розглядав і можливість співпраці з іншими фінустановами за різними партнерськими програмами. На думку учасників ринку, мережа банку не завантажена на 100%.
Трохи менше року тому «День» писав про перспективи зміни стратегій європейських банків на українському ринку. Про невтішні перспективи згортання українських активів фін установ з іноземним капіталом зауважив тоді координатор проектів Світового банку в фінансовому та приватному секторі України, Білорусі та Молдови Маріус Вісмантас. За словами незалежного банківського експерта Ярослава Колесника, однією з ключових причин розчарування західних банків в Україні є невиправдання їхніх очікувань щодо організації бізнесу, надмірних ризиків та отримання прибутків. Що власне, днями й підтвердив у своїй заяві голова правління АТ «Ерсте Банк» Павло Цетковський.
Однак, більш цікаво, що очевидно реалізовується друга частина сценарію прогнозованого експертами «Дня» у матеріалі «Провідник політичних інтересів» від 22 листопада 2012 року, — активізація російського капіталу на українському банківському ринку. Адже, зі слів джерела, про бажання купити українські банківські активи австрійської групи заявили «два російські банки». Досить влучним у цьому контексті є висновок відповідального секретаря газети «Московские новости» Семена Новопрудського. У розмові з «Днем» він зауважив, що «в Росії найчастіше дрібні банки не в змозі купувати українські банки. А великі російські банки ніколи не здійснюють таких операцій без схвалення Кремля». На це, каже експерт, є певна, нехай і не виражена якимись офіційними документами, політична воля — такі інвестиції завжди містять політичну начинку.
Очевидно, що банкам з європейським капіталам сьогодні приходиться сутужно (зважаючи на об’єктивні кризові реалії в Єврозоні), і очевидно, що оптимізовувати свій портфель материнські структури почнуть із активів поза межами ЄС, як очевидно й те, що Україна з незрозумілими економіко-політичними перспективами — перший кандидат на виведення фінансових інвестицій. Однак, чи виправданий такий цілком передбачуваний тактичний крок з точки зору далекої перспективи? Відповідь на це питання, на разі залишається відкритим.
