Сьогодні банк ще на стадії формування. Проте наприкінці серпня 2013 року в установі чекають на отримання банківської ліцензії, а у вересні — включення до статутного капіталу частини держземель сільгосппризначення. Такими планами поділилася голова правління Державного земельного банку Світлана Скосирська. При цьому, за її словами, «перші ресурси в економіку України з боку Земельного банку надійдуть наприкінці вересня».
Нагадаємо, що історія створення Земельного банку розпочалася 2002 року. Відтоді у парламенті з’являлося три законопроекти. Але жоден з них так і не ухвалили. Проте 2 липня 2012 року з’явилася постанова Кабінету Міністрів України №609 «Про створення Державного земельного банку». 28 грудня того ж року надали кошти на формування статутного капіталу у розмірі 120 мільйонів гривень. І 25 квітня 2013 року відбулося перше засідання наглядової ради, на якій і було обрано правління банку. Статутний капітал банку формує Кабмін за рахунок грошових внесків, а також у вигляді земельних ділянок. Сам банк отримав право здійснювати операції із земельними ділянками. Власником фінустанови на 100% є держава, а сам банк не підлягає приватизації.
Скосирська також уточнила, що банк створюватиметься з нуля за рахунок застосування інформаційних технологій і сучасних IТ-програм. «Ми прагнутимемо, щоб зробити його якомога технологічнішим та маловитратним», — каже вона. Регіональних представництв, за її словами, не буде. Здебільшого працюватимуть через Інтернет і з іншими банками, щоб скоротити витрати. На створення банку, за її словами, піде третина наданих урядом (120 мільйонів гривень) ресурсів.
Перед земельним банком стоять три основні завдання: збільшення відсотка оренди державних земель з нинішніх 13% хоча б до 85%; фінансова підтримка розвитку малого і середнього сільгоспвиробника; підтримка державної програми розвитку АПК на основі поворотного фінансування.
Роботу Держзембанку буде поділено на дві частини: із землею і банківським кредитуванням. «Ми братимемо на себе частину ризиків, стимулюватимемо, мотивуватимемо інші банки, щоб кредитувалося наше сільське господарство», — розповідає Скосирська. Ставки кредитів попервах будуть від 8% до 10%. Але в перспективі, сподівається голова правління, завдяки програмам компенсації процентних ставок за банківськими кредитами для агросектору, можливо, вдасться знизити їх до 2,6% і 3% річних! «Я сподіваюся, що на такий рівень процентної ставки зможемо вийти через два роки», — каже вона. Держзембанк також планує кредитувати і під заставу землі.
Як розповіла голова правління Держзембанку, всю держземлю передадуть до статутного капіталу банку — і вона ніколи не підлягатиме продажу. Паралельно в банку буде створено ще так званий Змінний фонд. «Він складатиметься з тих земель, які вже розпайовано і які вже, можливо, будуть куплені... З його допомогою продаватимуть землі фізичним особам — громадянам України», — пояснила вона. Що ж до викупу земель у аграріїв, то ця процедура стартує лише після відкриття ринку сільгоспземель. «На початку відкриття ринку пріоритетне право (на придбання землі. — Авт.) матиме Державний земельний банк. Перша хвиля спаде — і потім відкриється ринок для решти», — підсумувала вона.
Ще один цікавий факт, що за раніше укладеними договорами оренди умови не змінюватимуться. Нові ж договори оренди укладатимуть прозоро: вся процедура надання земель проходитиме через електронну систему в Інтернеті, і всі охочі зможуть побачити, хто орендує, на яких умовах.
Експерти позитивно ставляться до появи Земельного банку, тому що аналоги існують в різних країнах. Наприклад, у Росії є «Россельхоз банк», який двічі на рік докапіталізується державою. На думку експертів, в умовах хронічного безгрошів’я українського бюджету про це можна лише помріяти. Але не варто на цьому зациклюватися, адже паралельно потрібно відповісти ще на деякі запитання.
«Безумовно, Земельний банк потрібен. Але мені здається, що ми не до кінця вивчили досвід інших країн. Є досвід російський, дуже цікавий угорський (працює два Земельні банки). Треба вивчити історію розквіту і банкрутства американського банку «Фенімей», який з фінансової установи другого рівня перетворився для всього світу на зразок того, як кредитувати під заставу землі», — висловлює свою думку президент «Української аграрної конфедерації» Леонід Козаченко. За його словами, об’єднати першого і другого рівня фінансові установи, зробити такі складні інструменти, як у нас, розпочати з нуля, не маючи досвіду, — ризиковано. «Я гадаю, це дуже-дуже ризикований шлях, хоча, безумовно, такий банк має бути і працювати в країні. Тому що цим дрібним виробникам потрібно шукати способів, як допомогти, бо капіталізація цього бізнесу настільки мізерна, що не може навіть їм допомогти з придбанням обладнання. Я не кажу про добрива, насіння», — пояснив Козаченко.
«Цей банк має стати головним регулятором ринку», — додає генеральний директор «Центру аграрних реформ» Любов Молдаван. За її словами, «він повинен відіграти роль головного агентства з регулювання земельного ринку». «Усе, що ми чуємо і бачимо зараз, не пов’язано з якимись регулятивними функціями. Йдеться про входження частини землі до статутного фонду, перехід її з приватних рук в управління Держзембанку (як заставної через неспроможність віддати кредит у банк чи внаслідок її придбання банком), про її продаж на конкурсній основі за максимальною ціною», — каже вона. Проте, за словами Любові Молдаван, завдання будь-якого агентства (аграрного чи земельного) — запобігти демпінгові цін і спекуляціям на ринку. «Зокрема, у Франції для кожного регіону префектурою визначається мінімальна ціна (ціна, яка забезпечує інтереси того, хто продає, і не ущемлює того, хто купує), щоб той, хто продає, міг компенсувати свої витрати, а покупець міг гарантувати продбезпеку країни», — каже вона. А в нас максимальна ціна звучить лише, додає експерт, як спосіб заробітку на землі.
