Виступаючи на зовнішньополітичній арені, Україна тривалий час не приділяла належної уваги державам Південно-Східної Азії, ігноруючи той факт, що на них сьогодні припадає 25% виробництва світової продукції (без Японії). Переважно це було пов'язано з територіальною віддаленістю регіону, а також із тим, що не було так званих "опорних бастіонів", потрібних Україні для здійснення активної дипломатичної та зовнішньоекономічної діяльності, - посольств, торговельних представництв, бізнес-офісів українських підприємств, які мають намір закріпитися на такому перспективному ринку.
Звісно, на шляху "економічного освоєння" українською дипломатією держав Південно-Східної Азії утворились і природні перешкоди. Після розпаду Союзу Росія "прихопила" створену спільними зусиллями інфраструктурну систему (приміщення, комунікації, засоби пересування). Україні досі так і не вдалося "відвоювати" у Москви щось із загальносоюзного майна, яке оцінюється в мільярди доларів.
Не останню роль у повільному просуванні інтересів України в Азіатському регіоні відіграло те, що немає в нашій країні кваліфікованих фахівців, котрі володіють східними мовами, знають місцеві традиції і звички, котрі знайомі з менталітетом державних чиновників і представників ділових кіл.
Нині в Південно-Східній Азії Україна представлена регіональним посольством в Індонезії, яке розпочало свою діяльність у березні 1997 р. Сфера його впливу поширюється на Таїланд, Малайзію, Сінгапур, Філіппіни, а також Австралію та Океанію. У Південній Кореї передбачається найближчим часом відкрити окреме посольство. Китайські території - Сянган і Тайвань - "охоплюватиме" посольство України в Пекіні, але не можна забувати, що в торговому, фінансовому і транспортному відношеннях вони значною мірою "тяжіють" до регіону, що розташований по обидва боки від екватора. У Києві функціонують посольства Індонезії та Південної Кореї.
Південно-Східний "фінансовий Клондайк"
Чому ж Україні слід активізувати свою діяльність у цьому регіоні? На користь такого спрямування можна навести одразу кілька доказів.
Держави Південно-Східної Азії вирізняються швидкими темпами розвитку економіки, вмілим пристосуванням свого господарства до потреб світового ринку. За прогнозами експертів, Індонезія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг увійдуть до першої десятки країн за розмірами ВВП 2025 року. Південно-Східна Азія стала місцем застосування прибуткових іноземних інвестицій. Усього за 5 - 7 років тут створено сучасні виробництва, випускається найрізноманітніша продукція - від одягу до електроніки. Невипадково країни Заходу мають намір робити численні капіталовкладення в економіку Індонезії, Таїланду, Сінгапуру, Гонконгу.
Країни регіону мають значні валютні резерви (Гонконг - $64 млрд., Тайвань - $89 млрд., Сінгапур - $76 млрд., Таїланд - $42,8 млрд.). Завдяки цьому економіка держав спроможна забезпечувати щорічне стійке зростання. Деякі з них не проти вкласти вільні грошові кошти в господарство східноєвропейських держав, насамперед України. Однак під лежачий камінь вода не тече, з "азіатськими драконами" треба посилено працювати. З метою обговорення можливих варіантів інвестування в українську економіку і розвитку двосторонньої торгівлі в жовтні цього року в Київ прибуде делегація Сінгапуру, до складу якої увійдуть представники 12 найбільших компаній. Багато видів української продукції достатньо відомі в Південно-Східній Азії ще із часів Союзу. Трансформатори, різне обладнання, яке виробляють підприємства важкого машинобудування, хімпродукти, мінеральні добрива, а також знання і досвід українських фахівців обов'язково знайдуть своїх споживачів на місткому ринку, який постійно розширюється.
До України придивляються як до трампліна, через який можливий вихід на ринок держав колишнього комуністичного блоку. Гонконзькі і тайванські бізнесмени вже опрацьовують програму створення в Україні консигнаційних складів, а в майбутньому - заснування спільних підприємств. З другого боку, Україна шукає можливості виходу на ринок Тайваню. Восени планується поїздка українських бізнесменів у Тайвань, яку організовує Асоціація ділового співробітництва "Київ - Тайбей" при ТПП??? України. Поки що товарообіг між Україною і Гонконгом, Україною і Тайванем незначний, у межах $20 млн.
Український космодром на екваторі
Найінтенсивніше розвиваються торговельно-економічні та науково-технічні відносини України з Індонезією, Південною Кореєю, Таїландом. Як відомо, південнокорейські компанії "Самсунг", "Деу", "Хундай", група "LG" почали планомірний наступ на ринок України. Передбачається, що наприкінці сторіччя інвестиції фінансово-промислових гігантів Південної Кореї в нашій країні можуть досягнути майже $1 млрд.
Південна Корея готова вкласти значні кошти у фундаментальні дослідження, які проводяться сьогодні в Україні, і спільними зусиллями впровадити у виробництво найновіші науково-технічні розробки українських фахівців.
Україна може значно збільшити обсяги зовнішніх поставок продукції в Таїланд та Індонезію, які необхідні останнім для реалізації інфраструктурних програм. Зокрема, ці держави зацікавлені в одержанні з України електроенергетичних установок для електростанцій, котрі будуються, в одержанні обладнання для землевпорядкувальних і меліоративних робіт, автомобілів для перевезення вантажів, кораблів, катерів берегової охорони.
Можливі також поставки авіаційної техніки спільного виробництва України й Росії, зокрема, вантажного літака Ан-70, а також Ан-32 П. Наприкінці липня 1997 р. Україна та Індонезія підписали угоду про налагодження співробітництва у сфері космосу. Україна планує побудувати на одному з островів космодром для запуску супутників з комерційною метою (запуск супутників з екватора буде обходитись дешевше, ніж із Байконура).
На думку експертів, співробітництво України з країнами Південно-Східної Азії може дати сильний поштовх економічній "реанімації" українських підприємств і науково-дослідних центрів.
