На танкодромі Харківського танкового училища фахівці машинобудівного заводу імені Малишева проводили випробування серійного танка Т-80УД за присутності замовника. Полігон обладнано в степу під Чугуєвим. Водна перешкода - це ставок, мабуть, повний риби. Від берега до берега неподалік греблі червоними прапорцями розмічено трасу. Тут найглибше місце, товща води - метрів чотири. Неподалік екіпаж установлює на бойову машину дві труби - повітрозабиральну й вихлопну. На обох берегах стоять танки-тягачі, на воді - пліт з рятувальниками. Ясна річ, у бойовій обстановці їх може й не бути, але в мирний час заходи безпеки вживають серйозні.
Танк підходить до краю води, проте він не реве, звук густий, але приглушений. З усього видно, конструктори ігнорували ревіння двигуна як засіб залякування супротивника. Проте сам вигляд цієї машини - приземкуватої, стрімкої - справляє враження. Танк красивий. Що не кажи, над зброєю завжди працювали найкращі уми людства.
На грудях у танкістів так звані ізолюючі протигази. Вони дають змогу певний час обходитися без повітря. Це на той випадок, якщо доведеться евакуюватися з-під води. Але заводські фахівці запевняють - такого не буде.
Танк заходить у воду і з доброю швидкістю проходить дном ставу. Труби ріжуть поверхню води ніби перископи підводного човна. Ось вони наближаються до тичок, але відразу ж беруть убік. Мабуть, водій дістав указівку з командного пункту. Втім, у танку є гідрокомпас для орієнтування під водою. Переправа триває лічені хвилини, і вже випробовуваний Т-80УД на тому березі. Рятувальникам попрацювати так і не довелося.
Проходження броду на повній швидкості та самообкопування після цього здавалося навіть нецікавим. Ну, сунувся у воду не знаючи броду. Проскочив. Потім танкісти опустили ніж із-під черева машини, і вона заходилася смикатися вперед-назад. За 45 хвилин викопала для себе окоп. Головне, щоб ці операції оцінив замовник.
Однак чому на випробування потрапили журналісти? Очевидно, і заводу, й училищу потрібна підтримка громадськості. Україна вийшла на ринок зброї. На ньому завжди було тісно й завжди була жорстка конкурентна боротьба. Сьогодні головний конкурент України у продажу танків - не США, а Росія. І от в "Известиях", а згодом і в "Московских новостях" з'являються статті, які паплюжать Т-80УД харківського виробництва. Мовляв, і гармата не та, і башта розколюється ніби горіх. Звичайно, заводчани проведуть відповідні випробування у присутності замовника й розвіють наклепи. Але слово сказане. Тому журналістів і запросили на танкодром. Дивіться, мовляв. Отакі машини виходять із Харківського заводу. Починаючи з легендарного Т-34. І український танк справді добрий.
Знаменно, що випробування відбувалися на полігоні танкового училища. Його начальник полковник Кечев заявив, що інтеграція між училищем і танкобудівниками розвивається. Цього року набрали курсантів на перший курс. Два роки прийому не було й усе йшло до того, щоб цей навчальний заклад закрити. Але тепер він житиме. На черзі перетворення училища у військовий інститут танкових військ імені Верховної Ради України. І це логічно. У місті, де виготовляють танки, слід навчати й командирів для них. Цього вимагає не тільки проста логіка, а й інтереси України. Тих, хто хотів зруйнувати Танкоград, вони, зісно, не обходили.
