Довкола двох бурових установок, що діють на Одеському газовому родовищі, завирували пристрасті. Високопоставлені чиновники України та Росії обмінювалися заявами та погрозами, а в морі демонстрували силу кораблі. Йдеться про самопідйомні бурові установки, відомі як «вежі Бойка», — свого часу Україна придбала їх для видобутку газу в Чорному морі.
Після анексії Криму Росія заволоділа всім майном «Чорноморнафтогазу», зокрема й вежами «Петро Годованець» і «Незалежність». Зараз їх у супроводі катерів ФСБ і ракетного катера Чорноморського флоту перемістили з Одеського шельфового родовища ближче до півострова. Як повідомляють російські ЗМІ, це сталося за вказівкою «глави республіки» Сергія Аксьонова». Кримські чиновники пояснюють це технічною необхідністю. Хоча говорили також про «складне міжнародне становище» й «терористичну загрозу».
Замість цих бурових була доставлена нафтовидобувна платформа «Таврида», також захоплена 2014 року. 15 грудня до «Тавриди», підійшов корабель Державної прикордонної служби України. Прикордонники зв’язалися з буровою вежею по радіо й вимагали надати інформацію про склад екіпажа й цілі перебування російської бурової установки в цьому районі, але їх проігнорували. До «Тавриди» попрямував російський сторожовик, але український корабель пішов раніше, ніж він добрався.
Міністерство закордонних справ України назвало дії російської сторони черговим епізодом грабежу й вимагає повернути в користування й володіння майно, що належить Україні. Дипломати підкреслюють, що Росія порушує суверенні права України як прибережної держави на розвідку й розробку природних ресурсів у її територіальному морі та на континентальному шельфі, гарантовані Конвенцією ООН з морського права.
Одеське родовище розташоване на північно-західному шельфі Чорного моря та за 130 км на південь від Одеси й за 150 км від берега Криму. «Одеське родовище міститься в нейтральних водах з невизначеним міжнародно-правовим статусом», — заявив гендиректор «Чорноморнафтогазу» Ігор Шабанов.
Президент України Петро Порошенко вже обіцяв у судах боротися за повернення Україні родовищ на шельфі Чорного моря. Європейський суд з прав людини розглядає позов України проти Росії, який подало Міністерство юстиції. Україна добивається визнання незаконної окупації Криму й компенсації збитків, завданих нею. Пояснення за позовом необхідно дати до 31 грудня 2015 року.
У позові згадується й «Чорноморнафтогаз». Міжнародні аудитори оцінюють втрачені НАК «Нафтогаз України» активи в Криму в 15,7 млрд грн. «Нафтогаз» повідомляє, що втратив у Криму та на шельфі 15 родовищ нафти й газу, 3 перспективні площі покладів нафти й газу, Глібовське підземне газосховище, понад 1200 км магістральних газопроводів, 43 газорозподільні станції й інші об’єкти. А також 29 одиниць плавзасобів і 4 плавучі бурові установки.
У самому «Чорноморнафтогазі» запевняють, що бурові знадобилися на інших родовищах. «У нас є програма буріння нових родовищ, програма погоджена з керівництвом Республіки Крим. Ми плануємо, що десь у першій половині наступного року вийдемо на нові родовища цими установками. У нас зараз виконується проектування буріння», — стверджує Ігор Шабанов. «Будь-який проект у сфері видобутку газу триває кілька років, у даному випадку йдеться про 4—5 років. Раніше 2020 року, оскільки ми лише почали проектування, газ з шельфових родовищ Криму ми не подамо», — підкреслив при цьому директор «Чорноморнафтогазу».
Але таке пояснення влаштовує не всіх, адже саме завдяки бурінню нових свердловин Одеське родовище стало «головним джерелом зростання кримського газовидобування». Чому раптом знадобилося приганяти на родовище стару установку, якій уже 25 років? Та й менш потужну: «Таврида» може працювати лише на глибині 70 метрів під водою й бурити свердловини вже безпосередньо в грунті в 5000 м. Тоді як «Петро Годованець» має глибину постановки до 120 м і більш як 9000 м буріння.
За даними російського «Коммерсанта», саме побоювання, що бурові можуть бути арештовані «за підготовлюваними позовами «Нафтогазу України», й стали причиною їх раптового переміщення.
«Коли ви починаєте видобуток у спірних водах, це означає, що ви відчуваєте за собою якусь силу, й тоді ви ці проекти прикриваєте. А у нас виникла спірна ситуація, коли ми туди пригнали дві платформи, а потім, коли виникли моменти тиску, ми несподівано почали їх відганяти назад. Якщо ви відчуваєте за собою підстави — захищайте їх. А якщо не відчуваєте — навіщо ви провокуєте?» — дав коментар газеті «Взгляд» директор Національного фонду енергетичної безпеки Костянтин Симонов.
Насправді в тому, що Росія побоялася арешту платформ, є сумніви — російська сторона може грубо ігнорувати подібні рішення, особливо з урахуванням кораблів, що охороняють вежі. Зрозуміло, що українські силовики відкрито не протистоятимуть російським. Утім, як видно з промов кримських керівників, на анексованому півострові все-таки побоюються якихось «провокацій» з українського боку. Зокрема, губернатор Севастополя Сергій Мєняйло заявив, що будь-яка спроба загрожувати економічним інтересам Росії у водах Чорного моря «не залишиться безкарною», але «небезпеку дій України» не можна недооцінювати. Крим, встигнувши обпектися на енергетичній блокаді, тепер серйозніше ставиться й до обіцянок українських активістів влаштувати морську блокаду Криму. Здавалося б, чого боятися, якщо поруч військові. Проте російська сторона усвідомлює те, що у диверсантів у цій ситуації є шанси завдати шкоди устаткуванню.
