Давно очікувані реформи житлово-комунальної сфери нинішнє покоління українців, напевно, не побачить. «У нас на реформу фактично немає ні часу, ні грошей. Якби ми починали всі ці розмови з 1991, 1992 років, то можна було б щось робити. Ми проїли, на жаль, бюджетні гроші та втратили час», — такими словами розпочав нараду з представниками Асоціації міст України міністр Олексій Кучеренко. Замість великих комунальних реформ він запропонував зосередитися на проведенні «швидких» та «прагматичних» заходів.
Це, за його словами, залучення інвестицій, розумна тарифна політика, створення об’єднань співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ), усунення монополії ЖЕКів. Такі головні пріоритети нового проекту «Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2008—2012 роки». Скажемо прямо: тези не нові, хоча й містять деякі зміни.
Створення кондомініумів — передовий напрям у програмі комунальних дій попереднього міністра ЖКГ Олександра Попова. Їхню появу останній обіцяв стимулювати капітальним ремонт будинку, де створюється таке об’єднання. Нинішній міністр називає такий підхід популістським і додає: «Якщо ми будемо йти цим шляхом, то ніколи не завершимо цей процес. Цих грошей ніколи не буде. Двісті тридцять тисяч багатоквартирних будинків, на кожний — по два мільйони гривень. Чотириста тридцять мільярдів! Це шлях у нікуди». Для збільшення кількості кондомініумів Кучеренко пропонує ухвалити вже зареєстрований у парламенті законопроект про безкоштовну передачу у власність ОСББ прибудинкових територій. У ефективності такого документу експерти «Дня» не сумніваються. Однак чи буде успішним його проходження у Верховній Раді?
Розуміючи також, що реанімовувати українське ЖКГ ані вітчизняні, ані закордонні інвестори не поспішають, Кучеренко головну ставку робить на споживача житлово- комунальних послуг та державну підтримку. Якщо оперативність фінансування першого інвестджерела визначатиметься співвідношенням його доходів з показником інфляції, то фінансові перспективи другого ресурсу чіткіші. Держава може запропонувати часткову компенсацію кредитів на енергозбереження, cтверджує міністр.
Наступний програмний пункт — тарифна політика. Сьогодні розмір тарифів частково встановлюють місцеві органи влади, національна комісія з регулювання енергетики (НКРЕ) та міністерство. Щоб усунути тарифне тривладдя, Кучеренко пропонує створити орган (мабуть, національну, де-юре незалежну комісію), який не входитиме до системи виконавчої влади і визначатиме тарифи для всіх регіонів за однією методологією. Крім того, він пропонує включити до тарифної структури інвестиційну складову, яка і стане ресурсом для енергозбереження.
У відповідь на це міський голова Запоріжжя Євген Карташов пропонує свій варіант. На його думку, доцільно розробити тарифну формулу з прив’язкою до зростання вартості енергоносіїв.
Значною мірою багаж комунальних реформ чиновники прагнуть перекласти на плечі місцевих органів влади. Останні це чудово розуміють. Більше того, вони не проти цього, але натомість просять додаткового фінансового ресурсу. «Сьогодні ми не маємо жодного реального податку, який би зараховувався до другого кошику. А це те, що дає можливість вирішувати питання ЖКГ, будувати дороги, провадити благоустрій міста», — говорить міський голова Вінниці Володимир Гройсман. Нині більшість місцевих бюджетів із допомогою податку на доходи фізичних осіб ледь- ледь зводять кінці з кінцями, виконуючи делеговані їм державою обов’язки. Тому планові комунальні реформи відкладаються на невизначений час.
На думку Кучеренка, на реабілітацію ЖКГ слід направляти гроші, отримані від продажу або оренди землі. Натомість міські голови обурюються, мовляв, мало того, що уряд не врахував їхню думку, складаючи відповідну постанову, то він ще й віддав всю владу місцевим управлінням земельних ресурсів. Що ж це — допомога чи встромляння палиць у колеса?
Турбує місцевих комунальних реформаторів і система перерозподілу бюджетних коштів. «Вона не вирішує тих завдань, які сьогодні актуальні, — говорить Гройсман. — Від поняття чистих субвенцій потрібно відходити. Що ми маємо сьогодні? Кожного року змінюється порядок використання субвенцій та затвердження об’єктів фінансування. Не може чиновник у Києві вирішувати, що потрібно робити на якійсь вулиці у Вінниці, Жмеринці, Миколаєві, Одесі, яку трубу потрібно замінювати. На це є органи місцевої влади».
