Сьогодні нікого вже не треба переконувати в перевазі безготівкових розрахунків. Маючи одну з відомих у світі пластикових карток, що випускаються також і багатьма українськими банками, не треба стояти в черзі за зарплатою, стипендією або пенсією. А якщо ви виїхали на відпочинок або для лікування за кордон, то не треба возити з собою надлишок готівки. У будь-якому банку чи банкоматі можна отримати потрібну суму. Проте досі ви могли самі визначати, якому з банків довіряєте свої кровні. Тепер, схоже, цей «привілей» відбирають.
Першими потрапили під «роздачу» монопольних пластикових карток українські студенти-бюджетники. Вже з 1 вересня їм видадуть нові студентські квитки, які є одночасно ще й картами для отримання стипендій. Здавалося б, дуже зручно. Не треба носити з собою два документи: і студквиток, і платіжна картка виступають в одній особі, тобто картку з фотографією можна показати охоронцю на вході до ВУЗу, а можна і вставити в банкомат.
Але проблема лише в тому, що потрібних банкоматів у країні зовсім небагато. Приватна структура «Національна система масових електронних платежів» (НСМЕП) вже кілька років, але не дуже успішно, намагається закріпитися на ринку пластикових карток. Перші користувачі студентських карток НСМЕП вже закидали ректорати й Міністерство освіти та науки вимогами відмінити це нововведення, оскільки для отримання стипендії доводиться займатися пошуками відповідного банкомату (інші, а також термінали в магазинах студентські картки не приймають).
Як не дивно, рішення про введення студентської картки приймалося без вивчення пропозицій усіх зацікавлених структур. Ну хоч би для годиться влаштували тендер! Тим більше, що студентські картки деякі банки, налагодивши співпрацю з ВУЗами, почали випускати ще 2003 року. І молодь уже оцінила їхні переваги. Багато хто, в кого є така можливість, узагалі перетворюють картки на інструмент зберігання, демонструючи довіру до банківської системи і маючи можливість вільно витрачати нехай невеликі, але свої гроші. Відтепер за студентів вирішуватимуть виключно чиновники. Невже не соромно лобістам НСМЕП, що є приватною структурою, без особливих зусиль знімати вершки зі студентських копійок?
НСМЕП, як не дивно, спочатку фінансується за державний кошт. Як зазначає у своєму листі Асоціація банків-членів міжнародних платіжних систем ЕМА, починаючи з 1999 року жодного разу не була оприлюднена інформація про витрати НБУ на фінансування основних частин НСМЕП — розрахункового, процесингового центрів, розробку програмного забезпечення та системи безпеки. Проте загальновідомо, що ці складові належать низці приватних фірм, що мають харківську прописку. Зокрема, може йтися про фірму «Аргус» — ексклюзивного постачальника обладнання і програмного забезпечення для НСМЕП.
Розібравшись зі студентами-бюджетниками, азартні «картярі» взялися розробляти нові далекоглядні плани. На їхню думку, «зв’язки» з державою дають їм право посадити на свою карткову «голку» й решту громадян країни, котрі формують свої прибутки за допомогою бюджету. Насамперед це будуть, звичайно ж, пенсіонери, які часто є водночас і одержувачами пільг і субсидій. То не жарт, тепер усі вони будуть відображені на одній карті. Як зручно! Особливо для тієї ж НСМЕП, що сідає завдяки цьому на мільярдні бюджетні потоки.
Та якщо на цю «послугу» можна добровільно-примусово «підписати» пенсіонерів, то чим кращі медики, вчителі, працівники МВС і Збройних сил, центрального та регіонального апарату численних наших міністерств і відомств?
Біда лиш у тім, що подібні грандіозні плани, а вірніше, корисливі задуми, що ховаються за ними, не важко розгадати. Таке фіаско трапилося 2006 року, коли в парламенті був безславно провалений відповідний законопроект. Але якщо настирливу муху вигнати через двері, вона, як відомо, влітає у вікно. Цю саму тактику обрали і функціонери НСМЕП. У червні вони протягнули наказ Мінфіну, що визначає новий порядок участі банків у конкурсі на право роботи з бюджетниками. Однією з головних умов тепер стало членство банку-претендента в НСМЕП.
Слів нема, це справа держави — визначати суб’єктів, яких вона вважає гідними оперувати бюджетними коштами. Однак тут насправді зовсім інша ситуація. Коли йдеться про пенсії, зарплати, якісь пільги або матеріальну допомогу, то хіба це державні гроші? Це вже власність безпосередньо того громадянина, якому ці гривні адресовані, оскільки саме він їх заробив або ж має законне право ними користуватися. І лише ця людина, а не чиновник, якого не безпідставно можна запідозрити в корупційних зв’язках із лобійованими ним структурами, може приймати рішення про те, кому він довіряє виплачувати йому його гроші.
Крім того, є чималі підстави для підозр у зв’язках з експансією НСМЕП і банків. Адже монополія, встановлена цією структурою, позбавить їх клієнтської бази. Висловлюються думки, що в результаті вітчизняна банківська система буде не просто відкинута на багато років назад, але й поставлена на межу виживання. Про це, зокрема, говориться у відкритому листі асоціації «Українська кредитно-банківська спілка» прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. На думку авторів, таким чином можуть бути ліквідовані всі результати розвитку ринку платіжних банківських інструментів.
Річ у тім, що картки НСМЕП несумісні з міжнародними стандартами і не можуть прийматися як вітчизняними, так і зарубіжними банками. Автори листа наполягають на тому, що держава не повинна лобіювати нежиттєздатну систему. Вони стверджують, що за вісім років, що минули з миті виникнення НСМЕП, їй, незважаючи навіть на «парасольку» НБУ, не вдалося обзавестися надійною мережею обслуговування і привабити клієнтів. Якщо в системі міжнародних карток в Україні працює понад 20 тисяч банкоматів і майже 80 тисяч торгових терміналів, то картки НСМЕП приймають лише кілька сотень банкоматів і не більше тисячі терміналів. При цьому банками країни випущено понад 50 мільйонів міжнародних карток і лише два мільйони карток НСМЕП. Важливо, що їхня переважна більшість — це зарплатні картки співробітників НБУ і залізничників. Всупереч наполяганням НБУ, жоден великий банк не став членом цієї системи. І це не впертість, а звичайний маркетинг. Аби приймати такі картки, необхідно витратити, причому на застарілі технології, не один мільйон доларів.
І тут не зайве поставити питання про те, хто конкретно зацікавлений у тому, аби переділити ринок банківських карток на користь монопольної структури. В інтернеті можна виявити дані, що вона «рідна» керівникові одного з департаментів НБУ. І це багато пояснює. У тому числі й те, що до справи просування карток НСМЕП підключені потужні державні важелі — аж до Мінфіну та Мінтрансзв’язку.
Останнє відомство діє, як то кажуть, у явочному порядку. Воно збирається надати НСМЕП-картці ексклюзивну монопольну перевагу під час купівлі залізничних квитків. Спершу всю чарівність цього нововведення відчують пільговики. Квитки їм не продадуть не лише за готівку, але й за наявності будь-якої міжнародної платіжної картки. Лише НСМЕП! І це зовсім не журналістська вигадка. 1 липня міністр транспорту та зв’язку України Йосип Вінський підписав відповідні пропозиції Кабміну. Йдеться про проект постанови уряду щодо автоматизації платежів на транспорті. Відповідно до нього пільговики отримають так звану транспортну картку. Яку? Сьогодні ніхто не сумнівається в тому, що в основі її буде НСМЕП, оскільки в документі робиться наголос на стандарти, яким може відповідати лише ця система.
Тим більше, що для НБУ, здається, головне — ввести до свідомості українців міф про те, що НСМЕП — сама довершеність. Але навіть на сайт цієї системи потрапити неможливо. Вам щоразу повідомлятимуть: «технічна помилка». Чи не є навіть це свідченням технічного рівня та рівня менеджменту?
Саме час повернутися до розмови про нашого чиновника-лобіста, який чомусь щоразу бере під захист щось безперспективне (на кшталт наново винайденого велосипеда) й таке, що погано в ринкових умовах працює. Навіщо йому це потрібно? Адже значно простіше й безпечніше (держава постійно анонсує свою безжалісну боротьбу з корупцією) підтримувати щось передове, сумісне з міжнародними стандартами... Річ у тім, що успішний, самодостатній і амбіційний у планах свого розвитку бізнес, який, до того ж, не зазіхає на бюджетні кошти, не стане ділитися з таким чиновником прибутками. Але той, допоки живе й сидить у своєму м’якому кріслі, витрачатиме гроші бюджету на невигідні утопічні проекти, подібних НСМЕП. Це загрожує країні, щонайменше, банківською кризою, яка може призвести до серйозних соціальних проблем.
