Віртуальна економіка ставить Захід перед проблемою серйозного вибору: продовжувати допомогу процесу економічного переходу в Росії чи припинити таку допомогу. Головним мотивом подальшого надання коштів надзвичайної допомоги Росії є не лише те, що такі кошти потрібні для збереження політичної та соціальної стабільності, а й те, що надання коштів сприяє масштабності реформ. Однак, на нашу думку, процес є якраз протилежним, а саме: неминучим результатом такої «надзвичайної допомоги» стане підтримка віртуальної економіки, тобто системи, неринкової за своєю суттю, неефективність якої призводить до продовження економічного спаду та майбутньої кризи. У кращому випадку, допомога просто відтягне день розплати. Проте, коли такий день настане, масштаби економічних наслідків та політичної реакції будуть набагато більшими за ті, що можуть бути сьогодні.
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИЧИНИ ПОЯВИ ВІРТУАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Причини віртуальної економіки закорінені у значною мірою нереформованому промисловому секторі, успадкованому з радянських часів. В основі цього явища — велика кількість підприємств, які й досі виробляють продукцію, руйнуючи при цьому вартість. Це сектор економіки, якому вдавалося вижити протягом шести років ринкових реформ. Можна навести цілий комплекс причин, проте найважливішою серед них є та, що на даний момент російські підприємства можуть функціонувати, не сплачуючи за рахунками. Можливість такого існування забезпечується за рахунок перерозподілу вартості з інших секторів економіки. Одним із можливих шляхів такого перерозподілу є податкова заборгованість, яка насправді є певною формою продовження бюджетних субсидій. Проте більш важливим є прямий перерозподіл вартості на користь субконтрактерів, що здійснюється за рахунок секторів, які створюють вартість, здебільшого ресурсних секторів.
Важливо також усвідомити зв’язок із минулим. Радянська економіка здавалася великою промисловою економікою. Фактично радянська промисловість субсидувалася за рахунок сировинних матеріалів із зменшеною вартістю та низькою платою за використання капіталу. Складалося враження, що економіка має великий виробничий сектор, який виробляє вартість, а насправді виробництво руйнувало вартість, і це приховувалося за допомогою довільного ціноутворення. Власне, віртуальна економіка й закорінена у збереженні цієї вдаваності.
СПРОЩЕНА МОДЕЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Щоб зрозуміти економіку Росії сьогодні, її треба уявно поділити на чотири сектори. По-перше, сектор домогосподарств. Він постачає трудові ресурси. По-друге, державний або бюджетний сектор, який передає податкові надходження домашнім господарствам. По-третє, виробничий сектор, що створює додаткову вартість (для зручності його можна назвати Газпром). Вказані три сектори можна означити літерами «Д» (домогосподарства), «Б» (бюджетний) та «Г» (Газпром). І нарешті, четвертий сектор «В» — виробничий сектор, який зменшує вартість і який охоплює решту економіки (якщо це і є перебільшенням, то незначним).
Уявімо, що В — це завод, який споживає 100 рублів трудових ресурсів із Д, 100 рублів газу від Г і в результаті випускає продукт вартістю 100 рублів. Це означає, що В віднімає 100 рублів вартості, проте продовжує вдавати себе таким, що додає вартість. Для того, щоб якось це підтвердити, він завищує ціну на свою продукцію. Тобто замість реальних 100 рублів, встановлює ціну продукції 300 рублів. Усі сприймають таку вдаваність за належне, адже можуть використовувати завищену ціну продукту в процесі бартерних операцій з іншими партнерами (там, де ціни не мають жодного значення) або сплачувати власні податки.
В платить Г за газ однією третиною своєї продукції, стверджуючи, що її вартість нараховує 100 рублів (хоча ринкова вартість цієї продукції — 33,3 руб.). Це, у свою чергу, влаштовує Г, тому що він просто передає продукт Б, виконуючи свої зобов’язання щодо сплати податків. (Припустимо, що ставка ПДВ становить 100%). В, звичайно, також сплачує свої власні податки — 100 рублів натурою.
Проблеми виникають лише з домогосподарствами. Д сподіваються отримати за свою працю 100 рублів, проте не визнають оплату натурою. Домогосподарствам потрібна бодай невелика сума готівкою. Але ж грошова вартість продукції В, що залишилася, становить лише 33,3 руб. Отже, виникає «заборгованість із заробітної плати».
Така модель, звичайно, є досить умовною. Проте, незважаючи навіть на спрощеність, вражають масштаби описаного за її допомогою явища в сучасній економіці Росії. Беручи за основу подану вище схему й зробивши кілька додаткових припущень, за допомогою даної моделі можна пояснити функціонування майже всієї віртуальної економіки: не лише появу заборгованості із заробітної плати, а й нереальний бюджет, заборгованість із виплати пенсій і вочевидь завищені обсяги виробництва.
Не менш важливим є те, що чотирисекторна модель бухгалтерського обліку прямо вказує на ефективність або неефективність різних політичних заходів. Візьмімо, наприклад, продиктовані МВФ заходи тиску, спрямовані на підвищення рівня виконання податків. Уряд Росії зазнав тиску щодо збільшення грошових надходжень до бюджету, і, у свою чергу, вимагає, щоб підприємства сплачували податкову заборгованість у грошовій, а не натуральній формі. За допомогою моделі стає очевидним, що такий підхід означатиме лише перенесення певної суми вартості, яка й без того є надто малою, щоб задовольнити потреби як бюджетів (податки), так і працівників (заробітна плата), від одного одержувача до іншого. Знову таки цей «інший одержувач» втрачає. Навіть тоді, коли податки сплачуються, заробітна плата не буде виплачуватися.
Протягом останніх років, включаючи перший квартал цього року (1998 рік. — Ред.), такий процес відбувався регулярно. За січень—березень податкова служба Росії збільшила свої надходження на суму понад 5 млрд. рублів (сума після інфляційних відрахувань). За цей період заборгованість підприємств із виплати працівникам заробітної платні виросла також... майже на 5 млрд. рублів!
Віртуальна економіка з’являється з комбінації двох фундаментальних факторів: (1) більшість російської економіки (особливо її виробничого сектора) становлять підприємства, що зменшують вартість, а (2) більшість учасників економічної діяльності вдає, що це не так. Бартер, податкова заборгованість та інші немонетарні форми оплати стають головним механізмом подальшої підтримки цієї вдаваності.
РЕАКЦІЯ ЗАХОДУ
Якою має бути реакція Заходу, оскільки в черговий раз Захід закликають надати Росії фонди надзвичайної допомоги? Перший крок полягатиме у визнанні ступеню серйозності існування віртуальної економіки та його впливу на нашу діяльність. Слід визнати, що ми відіграли роль співучасників процесу формування віртуальної економіки. Адже якби не вливання в економіку Росії коштів на суму понад $70 млрд., починаючи з 1992 року, вона не стала б такою корумпованою й неефективною, якою є на даний момент. Нині, через шість років, марно сподіватися на те, що ми зможемо змусити Росію пройти через болісний процес ліквідації системи як виконання передумови для надання нашої подальшої допомоги. Нічого з цього не вийде, і всі наші намагання це зробити лише дискредитують нас в очах пересічних росіян.
Тому нам залишається вибирати. Перший варіант — продовжувати підтримувати стабільність Росії, виручаючи віртуальну економіку. Вибравши цей варіант, необхідно усвідомлювати ціну його запровадження, яку доведеться сплачувати і нам, і росіянам. Це варіант підживлення відсталої, неконкурентоспроможної економіки.
Другий варіант полягає в тому, щоб припинити фінансування такої витратної та безперспективної справи. Ми можемо відмовитися від надання коштів надзвичайної допомоги. Проте при такому варіанті також потрібно зважувати всі можливі наслідки. Що конкретно може статися? За відсутності коштів надзвичайної допомоги, стане реальною імовірність падіння рубля стосовно долара. Закордонний капітал щезне з ринку акцій і, що найважливіше, з ринку внутрішнього боргу. Росія матиме більше ускладнень з отриманням зовнішніх позик. Усе це негативно вплине на функціонування економіки Росії. Однак ми не вважаємо, що це призведе до катастрофічних наслідків. Важливішим є те, що у віддаленій перспективі це дасть позитивні наслідки.
А що ж інфляція? Схоже, що трирічна битва з інфляцією в Росії була справді успішною. Тому повернення до періоду постійного зростання цін 1992—1995 років було б дуже небажаним. Однак, окрім знецінення рубля, повернення інфляції залежить від багатьох інших факторів. Вирішальним фактором відвернення повторного прояву інфляції є збереження політики Центрального банку, тобто відмови від друкування грошей для покриття бюджетного дефіциту. Саме це і стане для уряду головним випробуванням. Загалом, на нашу думку, навіть короткострокові економічні наслідки відмови від надзвичайної допомоги Росії не будуть надто серйозними. Така відмова може й, очевидно, повинна призвести до певних політичних пертурбацій. Однак, якщо говорити про будь-який з песимістичних сценаріїв, який може реалізуватися сьогодні, то наслідки відмови від сплати боргів та фінансового краху за рік, два чи три роки продовження нинішнього курсу призведе до набагато гірших наслідків.
Наша пропозиція не є «чарівною паличкою». Це просто кращий з двох невдатних варіантів. Відмова надати Росії фонди надзвичайної допомоги не гарантує якихось позитивних наслідків, а матиме досить-таки негативні результати. Звичайно, це заощадить гроші, які пішли б на рефінансування боргу Росії. Однак чи не найважливішим є те, що відповідальність за економічне майбутнє Росії буде нарешті покладено на самих росіян. Перестаючи вдавати, що наша допомога залежить від прийняття ринкових реформ (оскільки вона від цього ніколи не залежала й не може залежати), ми, таким чином, дамо росіянам зрозуміти, що відповідальність за економічну політику лежить лише на них самих. Ви вибрали віртуальну економіку? Чудово, підтримуйте її, якщо вона вам так подобається. Однак не забувайте про ціну вашого рішення.
* Переклад статті «Beyond a Bailout: Time to Face Reality About Russia’s «Virtual Statistics«//The Brookings Institution materials. Друкується зi скороченнями.
