«Пішов з життя», а простіше сказати збанкрутував, знаменитий Будянський фаянсовий завод (Харківська область). Зараз ніхто не може собі дозволити тратити так багато енергії на випалювання посуду. Економіка — жорстока річ. Вийти з кризової ситуації можна було, вважає керівництво заводу, якби ціни на газ не підвищувалися, принаймні ще декілька років. Крім того, програмою «Контрабанда — стоп» митні збори були знижені в 6—7 разів, і від цього виграли насамперед китайські виробники, конкурувати з якими у ціні вітчизняна промисловість уже не в змозі. Китайська порцеляна, що заполонила ринок, стрімко збила ціну на фаянс, і вона виявилася нижче за собівартість. Але будянський фаянс ще користується попитом. А щоб він міг гідно конкурувати з імпортним товаром — його вартість має бути нижчою на 25%, а оформлення багатшим. Однак більша частина масового фаянсового посуду на заводі оформляється в одноколірному рішенні, а коли ввести барвисте декорування — вартість посуду підніметься відразу на 30—40%. У результаті подальшу модернізацію технологічного процесу визнали неможливою, завод вирішили закрити, а в травні минулого року були подані документи про визнання підприємства банкротом. Комітет акціонерів, серед яких 823 особи і жодного власника контрольного пакету акцій, вирішив підприємство ліквідувати.
У кінці літа було скорочено 960 працівників — переважно жителі невеликого селища Буди (30 км від Харкова), на території якого розташоване підприємство. Працювати більше ніде, бо ж на цьому підприємстві був працевлаштований кожний четвертий житель. В Будах живуть цілі династії потомствених працівників заводу — скульптори, живописці, токарі. У місцевій школі крім середньої освіти дівчатка отримували професію живописця, а хлопчики — токаря. Щоб допомогти людям, що залишилися без роботи тут провели ярмарок вакансій, залучили ряд підприємств у інших районах, з якими є транспортний зв’язок. Найгостріше нині постала проблема транспортна — автобуси не витримують пасажиропотік, що збільшився у багато разів. Але якби проблема була тільки в транспорті, засмучується голова селищної ради Юрій Бобрів. Поза увагою залишилися всі, хто старші 35-ти років, більшість із яких не має інших професій. Всі ці люди тепер тільки з тугою поглядають на колись процвітаючий завод, що гарантував багатьом поколінням стабільне місце роботи. Разом з усім майном заводу з молотка можуть піти також клуб і кінотеатр, побудовані підприємством для селища.
Версій про те, чому насправді підприємство збанкрутувало, — багато, а мотивом для них стала поява у цій «грі» фірми «Фолио-Друк», яка перекупила у банків борги заводу і отримала можливість розпоряджатися долею підприємства. До цього моменту про таку фірму ніхто нічого не чув, але про те, що підприємство готували до закриття — підозрювали давно. Керівництво заводу говорить про імовірність того, що завод скоро знову запрацює, але вже як нове підприємство з новою продукцією, що не повинна буде вступати в пряму конкуренцію з китайським товаром. Якщо вдасться відновити якимось чином роботу заводу, то буде можливість знову прийняти робітників... тільки втричі менше. Хто ж буде вирішувати долю заводу і що там будуть проводити — поки напевно невідомо. А сам Козак заявив, що не має ні найменшого поняття, чим займається і хто є власником головного кредитора заводу фірми «Фолио-Друк», оскільки він досі не мав можливості зустрітися з її представниками. Незважаючи на всі заяви і прес-конференції, подальша доля заводу так і залишається невідомою, а колишні працівники підприємства побоюються за долю печей, які можуть не пережити зиму, оскільки повинні працювати безперервно.
