Закінчився проект «Енергозбереження в адміністративних і суспільних будівлях міста Києва», який тривав у столиці з допомогою Світового банку протягом останніх п’яти років. Директор комунального підприємства з впровадження проекту Юрій Шналь вважає, що поставлене завдання цілком виконане. «Це перший київський самоокупний інвестиційний проект, що успішно завершений. Кредит Світового банку повертатимуть за рахунок економії, отриманої від енергозбережних заходів», — зазначає він.
Світовий банк надав кредит на 12 років (із п’ятирічним пільговим періодом) на $18 мільйонів. Ще $10 млн. виділила Київська міська держадміністрація, а уряд Швеції надав двохмільйонний грант. Таким чином, загальна вартість цього міжнародного проекту перевищила $30 млн. У його здійсненні брали участь також Департамент енергетики США та Шведське агентство міжнародного розвитку Sida, що забезпечувало консалтинговий супровід проекту. Для визначення підрядних організацій і постачальників обладнання був проведений відкритий тендер.
На думку експертів, загальний потенціал енергозбереження в Україні становить 45% від загального споживання енергоносіїв, а це близько 200 млн. тонн умовного палива. Ще більшої економії можна досягнути в бюджетній сфері — до 70%. Звучить вагомо, але конкретний приклад завжди переконливіший за будь-які цифри.
Домінантою проекту стала установка на системах опалювання будівель індивідуальних модульних теплопунктів. Їхні складові — автоматичні регулюючі пристрої та насосне обладнання — дозволяють підтримувати температуру в приміщенні на одному рівні, незалежно від погодних умов. Завдяки цій системі споживання теплової енергії завжди буде оптимальним. У рамках проекту модульними теплопунктами були обладнані понад 1300 адміністративних і суспільних приміщень Києва — дитсадки, школи, інтернати, поліклініки, лікарні, музеї.
Зі слів Шналя, в Києві цей унікальний проект дозволив зберегти 20% теплової енергії. Але є ще екологічні наслідки: економне споживання енергії приводить до скорочення витрачання газу, а отже, зменшуються викиди в атмосферу. При цьому Шналь не приховує, що в ході модернізації систем опалювання довелося зіткнутися з багатьма труднощами як технічного, так і організаційного характеру. Але головне те, що їх усе-таки подолали і перша чарка не стала колом. Тепер можна набагато впевненіше будувати плани на майбутнє. «Якщо, спираючись на отримані результати, йти далі та перенести київський досвід на інші міста України, то потенційно ефект може бути великим. Скоротивши період освоєння проекту з п’яти років до двох, можна зменшити й термін його окупності», — вважає Шналь.
Ще амбіційніші плани має голова Державного комітету України з питань енергозбереження Ігор Михайленко. Остаточні результати київського проекту стануть відомі лише через рік, але якщо екстраполювати розрахункові цифри проекту на всю країну, то, на думку Михайленка, можна зменшити імпорт газу на 41 млн. куб. метрів і досягнути сумарної економії на суму $2,9 млн.
