Вітчизняні комп’ютерні генії здебільшого працюють не на свою державу. Причина — відсутність у нашій країні серйозного ринку програмного забезпечення, з якого держава мога б мати істотні доходи. Але наразі вона просто ловить гав на цьому перспективному напрямку.
«Індію зараз ставлять за приклад, як країну, де виробництво програмного забезпечення допомогло підняти економіку. Там ця галузь утворює близько 7% ВВП. У нас, для порівняння, всього 0,28%. Хоча в України є всі шанси для того, щоб розвивати цю галузь і отримувати від цього гарний прибуток...», — вважає технічний директор компанії «Інформаційно- фінансові технології» Іван Рибаков. Він — один з небагатьох програмістів, які змогли реалізувати себе на Батьківщині. Але нині справи в нього йдуть не найкращим чином. Компанія, у якій Іван працював раніше й для якої створив програмний продукт, звинуватила нову компанію Рибакова «Інформаційно-фінансові технології», у плагіаті через схожість продуктів, автором яких є Рибаков. У результаті було навіть порушено кримінальну справу. Наступні експертизи, як запевнив Рибаков, показали, що продукти відрізняються. «Я ж знав, що будуть подібні звинувачення. Я не робив плагіат з самого себе!» — стверджує програміст. Утім, справу й досі розслідують без будь-яких результатів, а тим часом компанії Рибакова повністю перекрито кисень. Вона не має права брати участь у тендерах, і це унеможливлює бізнес. «Якщо компанія зупиняється в розвитку, вона фактично помирає», — пояснює особливості цього ринку Рибаков.
Директор компанії «Інформаційно-фінансові технології» Сергій Козлов обурюється тим, що будь-які ініціативи з приводу розв’язання конфлікту зазнають невдач. Виною цьому, як стверджують підприємці, — небажання держави допомагати програмістам. Останні вже надсилали листа органам прокуратури, Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти й науки України, проте ситуація не змінилася. «Бентежить той факт, що ми не можемо себе захистити... А ми б не хотіли, щоб українські програмісти перетворювалися на робочу силу для іноземних компаній. Ми б хотіли, щоб у нашій країні розвивався бізнес виробництва програмного забезпечення... Якщо держава хоче, щоб Україна дійсно стала Меккою для розробки програмного забезпечення, а не перетворилася на придаток інших країн, то необхідно вирішити: або ми допомагаємо цьому ринку, або заважаємо!» — розмірковує Рибаков.
Тим часом Україна, за твердженням програмістів, втрачає величезні кошти у сфері програмування... Є так зване офшорне програмування, коли програмісти отримують завдання з-за кордону і роблять продукт для компанії, який уже від самого початку належить замовнику... Близько 70% таких офшорних компаній працюють напівлегально, тобто фактично можуть і не платити податки в Україні. А це досить великі втрати для держави», — «відкриває очі» на нинішній ринок програмного забезпечення Іван Рибаков.
За його словами, Україна зараз має феноменальні шанси підняти економіку за рахунок розвитку ринку програмування, але, на жаль, не використовує їх. «Виробництво програмного забезпечення не вимагає великих ресурсів. Не потрібні дорогі верстати, обладнання, сировина, матеріали. Достатньо гарного комп’ютера й світлої голови. У нас є освічені люди, котрі можуть створювати цілком конкурентноспроможні продукти. Окрім всього, програмування — це одна з небагатьох галузей економіки, у якій у нас немає великого відставання від решти світу...», — пояснює програміст.
Підприємці радять державі створювати спеціальні технопарки, котрі б займалися пошуком талановитих програмістів, хороших проектів, залучали б інвесторів і, головне, заслужено оплачували працю самих програмістів. «Бо створювати програму — це як писати книгу: довго працюєш, а можливий прибуток лише згодом, — ділиться наболілим Рибаков і продовжує. — Це був би своєрідний прорив для того, щоб наші люди не їхали за кордон, а реалізовували себе вдома, в Україні. Чим більше талановитих програмістів зможуть реалізувати себе тут, тим багатшою й кращою буде наша країна!».
