Дизельне пальне виходить у лідери продажу на світовому ринку і в майбутньому обіцяє стати орієнтиром у ціноутворенні на ринку нафтопродуктів. Для України це означає глибшу інтеграцію в міжнародні енергетичні процеси та збільшення залежності внутрішнього ринку від імпорту. Адже вітчизняний дизель годиться хіба що для пічного опалення... Таку думку нещодавно висловив виконавчий директор компанії UPECO Сергій Куюн.
За його словами, поки цивілізований світ поступово переходив на використання дизелю, Україна збільшувала об’єми споживання бензину і занедбала власне виробництво пального, збільшуючи залежність від імпорту. Сьогодні ж на вітчизняному ринку відбувається переорієнтація, що відповідає світовим тенденціям ринку нафтопродуктів: росте споживання дизельного пального, зростає, відповідно, і його ціна, збільшується частка споживання «високооктану», а «76 тий» бензин, як пережитокісторії, відходить у минуле.
Цього ж року в Україні відбулася історична для нашого ринку подія — ціни на дизпаливо з настанням літнього сезону «не пірнули» нижче цін на бензин. «Я думаю, це початок нової тенденції, швидше за все довгострокової, коли на перше місце у світі вийде саме дизель. Те, що він коштує дорожче за бензин, відтепер стане, швидше, правилом, аніж винятком», — прогнозує аналітик, мотивуючи це ростом об’ємів споживання. І зумовлено це кількома причинами. По-перше, дизель — це товар, що продається й купується на біржах, отже — є предметом спекуляцій; по-друге, дизель — більш енергоємне пальне, аніж бензин, тому саме економічна доцільність визначає підвищений попит на цей продукт нафтопереробки. А зважаючи на те, що дизель сьогодні набув великої популярності не тільки в Європі, а й у США, це має стати визначальним фактором у формуванні тенденцій майбутнього ринку пального.
Тенденції українського ринку свідчать про те, що Україна все більше інтегрується у світові процеси. Це підтверджує і той факт, що вітчизняний ринок чимдалі стає все більше імпортозалежним. Як повідомив С. Куюн, за останні п’ять років імпорт нафтопродуктів в Україну зріс у 20 разів. Якщо у 2006—2007 роках частка іноземного пального в загальному об’ємі споживання нафтопродуктів трималася на рівні 30%, то за п’ять місяців 2008-го вона зросла до 40%, а до кінця поточного року може сягнути і 50%. А місячний обсяг роздрібного ринку пального нині становить 650—750 тисяч тонн.
За словами експерта UPECO, на зростання імпорту нафтопродуктів в Україні впливають кілька факторів. У першу чергу це «сировинний голод»: окремі вітчизняні виробники через високі ціни на сировину чи несприятливі умови скорочують виробництво пального, інші уповільнюють, а то й заморожують на певний період динаміку виробництва. Попит, проте, невпинно зростає. Сприяє росту імпорту й оптимізація оподаткування, внаслідок чого ввезене за «сірими» схемами в Україну пальне підвищує надприбутки постачальників. Крім того, за рахунок збільшення пропозиції якісного пального своє конкурентне становище прагнуть покращити найбільші гравці роздрібних мереж. А більш якісним пальним для вітчизняного ринку залишається імпортний продукт. То ж логічно, що власники роздрібного ринку прагнуть завезти якомога більше іноземного продукту.
Зі збільшенням частки імпорту експерти прогнозують як позитивні наслідки для українського ринку нафтопродуктів, так і негативні. Для держави в цілому і для торгового балансу зокрема, зростання об’ємів імпорту — явище, зрозуміло, погане. Для вітчизняного ринку, вагому роль на якому могли б відігравати українські НПЗ (враховуючи їх виробничий потенціал, що вдвічі перевищує наші сьогоднішні обсяги споживання), зміцнення позицій іноземних гравців трактується також не як найкращий сценарій розвитку подій. Разом iз тим, від збільшення об’ємів надходження імпортного пального гіпотетично мають виграти споживачі, що отримають якісніше пальне за доступнішими, з огляду на ріст конкуренції, цінами. Щоправда, це можливо в тому випадку, якщо в імпорті переважатиме європейський продукт. Та реалії свідчать про протилежне — свої позиції на вітчизняному ринку пального зміцнюють імпортери з країн ближнього — східного — зарубіжжя. А постачальники зі сходу, як показує практика, везуть в Україну те, що погано продається вдома.
Так, за словами Куюна, трейдери з країн СНД, орієнтуючись на низькі вітчизняні стандарти якості пального, везуть в Україну так званий неліквід. «Як відомо, щороку «Нафтохімік Прикарпаття» та НПЗ «Галичина» наполягають на продовженні технічних умов на виготовлення того, що вони називають дизелем, зі вмістом сірки на рівні 0,5%, а то й більше. І їм постійно йдуть на поступки. Цим сьогодні вже користуються імпортери і, відсудивши в митниці право на ввезення такого ж пального, імпортують в Україну продукт низької якості. Загалом, схоже на те, що Україна перетворюється на «помийну яму» для відходів з усього СНД. Тобто, все, що не годиться для використання на внутрішніх ринках виробників через підвищення регламентних вимог, завозитиметься до нас, де цей неліквід все ще можна реалізувати», — резюмує Сергій Куюн.
Отже, внутрішній ринок чим далі, то все більше залежатиме від імпорту, а от чи вдасться запровадити для імпортерів загальноприйняті норми якості — залежить від законодавців. А останні в регулюванні нормативів, мабуть, керуються не стільки потребами ринку, скільки більш приземленими мотивами. Трохи більш оптимістичними є прогнози цін на пальне у короткостроковій перспективі. Експерти сходяться на думці, що ціни на пальне в Україні з початку літа увійшли у «фазу спокою», що триватиме максимум до середини чи кінця липня. А із сезонним ростом попиту на нафтопродукти, вартість пального знову збільшиться. Ріст цін традиційно прогнозують на кінець серпня — вересень. Що ж до довгострокової перспективи, то вітчизняному ринку пророкують значну синхронізацію зі світовим.
