Під газовим пресом політичний бомонд призабув про інший, не менш важливий кризовий тиск, який цього року, за всіма прогнозами, досягне свого максимуму. Недонадходження податків до бюджету, тисячі звільнених щоденно через призупинення підприємств, курсові перегони... Що допоможе українцям впоратися з хвилею економічних негараздів та чим поплатяться за своє, донині безбідне існування багаті? «День» поспілкувався на цю тему з Олександрою КУЖЕЛЬ, спочатку як з президентом аналітичного центру «Академія». А днями ще доповнили нашу попередню бесіду з нею, але вже у статусі голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
— Які кроки на новій посаді встигли зробити?
— Для бізнесу вже є хороші новини: на засіданні уряду було прийнято рішення зупинити до першого квітня постанову Кабінету Міністрів №1118, яка викликала обурення підприємців. По ринковому збору також вдалося знайти повний консенсус: разом із мерами та підприємцями випишемо всі оптимальні ставки для бізнесу, щоб ніхто не постраждав від непродуманих вчинків. До речі, я рада, що вперше за стільки років на захист бізнесу стали мери. Це хороший показник. Ще приємна новина: Кабмін дав термінове завдання переглянути неправильно прийнятий транспортний податок. Плюс до цього прем’єр-міністр поставила завдання не нашкодити, а допомогти малому бізнесу і самозяйнятому населенню.
— Чи будете ви продовжувати ініціативи вашого попередника, який пропонував парламентарям прийняти пакет із п’яти антикризових заходів?
— Ми обов’язково переглянемо з підприємцями ці пропозиції, і якщо вони їх підтримають, то, безумовно, обов’язково використаємо.
— Як плануєте вирішувати проблему з валютними кредитами для бізнесу?
— Це питання ми обговорювали зі співголовою Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів Сергієм Тігіпко. За тиждень-півтора буде розроблений законопроект, який розділить відповідальність за підвищення валютних кредитів між державою, банком та платником. Ми також обговорювали важливість відновлення кредитування економіки та рекапіталізації банків.
— Яких заходів потрібно вжити, щоб вийти з мінімальними економічними втратами у 2009 році?
— Головні чинники кризи в країні — паніка та неадекватні дії влади. Створенню панічних настроїв дуже посприяли, з одного боку, політики, з іншого — їх підтримали ЗМІ. З банківських депозитів люди зняли 150 мільярдів гривень. Це фактично обезкровило банківський організм. Сьогодні у банків немає коштів для продовження фінансування економіки. Тому говорити про швидке економічне пожвавлення без відновлення довіри до банківської системи не варто. У пошуках виходу з економічних негараздів досить важливо не торкатися політики, але наша економіка — це концентроване вираження політики. І ситуація конфлікту уряду з Нацбанком та протистояння між урядом та Президентом впливає на економічне одужання країни негативно. Вісім років я перебуваю у складі батьківського комітету, який бореться з дитячою наркоманією. Всі батьки, яких доля примусила звернутися до нашого комітету, знають, що для успішного одужання дитини існує одна важлива умова — на це повинна працювати вся родина. Якщо у родині починається з’ясування відносин, пошук винних, то позитивного результату найчастіше не отримуємо. Якщо ж сім’я прислуховується до нас, приймає цю найважливішу умову, береться за руки, і з цього моменту існує вже не «ти — я», а тільки «ми», лише тоді дитина повертається у родину кращою, ніж була до того. Так і країна повинна бути єдиною родиною для кожного з нас, а ми — одностайними в громадській єдності.
Паніку в країні вже почали зупиняти — й це радує. Але потрібно, щоб не тільки лунали декларативні заклики, а й вживалися реальні адекватні дії для економічного одужання.
— Що це за дії?
— Слід налагодити нормальні стосунки з банками, виписавши чітку і зрозумілу процедуру реструктуризації валютних боргів. Наступний крок — жорстко обмежити систему споживчих кредитів. Це одразу ж скоротить приплив імпорту. Для цього потрібно прийняти як закон європейську директиву по споживчих кредитах.
Далі — визначити пріоритетні програми, які будуть першими кроками влади у напрямку подолання кризи. У першу чергу, влада повинна допомагати не окремим підприємствам, а розвивати внутрішній ринок та організовувати самозайнятість безробітних. Для розвитку внутрішнього ринку уряд повинен підтримати програми з найбільшим мультиплікаційним ефектом. Прикладом може бути ініціювання урядом спільно з Національним банком випуску цінних паперів під транспортний податок, надходження якого є стабільним (у тому сенсі, що кількість авто не зменшується, а, навпаки — зростає). Який ефект отримала б економіка? На певний термін можна було б вирахувати конкретну суму, яку може дати транспортний податок, і на цю суму випустити цінні папери, які передаються Нацбанку. Нацбанк, у свою чергу, виділяє гроші на визначені урядом програми. Зокрема, до числа таких програм варто віднести будівництво доріг, розвиток дорожньої інфраструктури та будівництво доступного житла. Ці програми мають широкий мультиплікаційний ефект, бо передбачають залучення великої кількості працівників, які отримуватимуть зарплатню, а не очікуватимуть на компенсацію за безробіття від держави. Крім того, ці ініціативи сприяють розвитку внутрішнього ринку будівельних матеріалів. Так, розвиваючи будівництво доступного житла (з державною часткою 30%), можна обмежити імпорт будматеріалів, який сьогодні становить 80%. Варто також заборонити виступати підрядниками у будівництві іноземним організаціям. Потрібно, щоб на будівництві працювали вітчизняні організації. Крім того, я б звернула увагу ще й на оптово-роздрібну торгівлю. Вітчизняному виробнику важко «зайти» у мережі вітчизняних супермаркетів. Потрібна максимальна державна підтримка для того, щоб вся торгівля переорієнтувалася на продаж товарів внутрішнього споживання, які виготовляються в Україні. Загалом зараз чудовий час для проведення саме таких реформ.
— Виходячи з вище сказаного, які галузі повинні стати пріоритетними у плані інвестицій?
— У першу чергу, як вже було зазначено, будівництво доріг, інфраструктури та доступного житла. Важливо також максимум уваги приділити сільському господарству. Але ця увага повинна проявлятися не у вигляді роздавання хабарів. А щоб аграрний фонд зараз скупив у селян минулорічний врожай. Щоб аграріям максимально подовжили банківські платежі, надали добрива та якісний посівний матеріал. Дуже важливо поновити нормальні взаємини з банками.
Зараз потрібно докласти максимум зусиль, щоб кожна здорова людина мала змогу працювати. Кожен повинен перестати думати про глобальні проблеми і спрямовувати свої дії в чітко визначеному руслі. Крім того, на місцях повинні нарешті визначити переваги свого регіону, тобто особливості, за якими вони вигідно відрізняються від решти. До роботи слід максимально залучати кваліфіковані кадри. У нинішніх умовах регіональні керівники повинні звернути увагу на освіту, бо кадри впливають на інтелектуальну вартість конкретного регіону. Пріоритетним має стати застосування альтернативних джерел енергії.
— Яка роль малого й середнього бізнесу за таких умов?
— Для малого й середнього бізнесу сьогодні настала година великих можливостей. Малий бізнес утворився в Україні наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років XX століття, коли звільнені з заводів та інститутів працівники пішли на ринок торгувати. Впровадження, за моєю участю, єдиного податку сприяло бурхливому пожвавленню підприємництва, а пізніше з’явилися численні магазини, підприємства, що надають побутові послуги, крамнички. Нинішня ж частка малого й середнього бізнесу в формуванні ВВП, на жаль, незначна. Справа в тому, що в структурі української економіки давно був перекіс: 30% ВВП формували експортери. Зараз — час виправити ситуацію, збільшивши частку малого бізнесу в формуванні ВВП. Щоб виправити структурний дисбаланс, для початку потрібно позбутися відчуття депресії в собі та в своїх родинах. Якщо підприємець не сприймає кризу як період нових можливостей та оновлення, то він нічого не зможете зробити. По-друге, слід різко переглянути та дуже жорстко скоротити свої виробничі витрати. Після цього, коли ви залишаєтеся на виробництві з найкращими спеціалістами, слід обговорити два варіанти можливого розвитку підприємства: або ліквідувати бізнес через брак кредитів на поповнення обігових коштів, або скинутися грішми усім працівникам і залежно від внесеної фінансової частки чесно ділити прибуток.
— Це дії зі сторони підприємства, а з боку держави?
— Держава взагалі не повинна втручатися в цей процес. Єдине, що від неї вимагається, — посприяти співпраці з банками та розвивати внутрішній ринок. Було б добре, якби працював механізм мікрокредитування (коли під державні гарантії бізнесмену-початківцю надається кредит у 20—30 тисяч гривень). Стосовно ж програми з компенсації відсотків по кредитах для малого та середнього бізнесу, то я категорично проти неї. Це корупція. Ну, подумайте самі, за якими критеріями можна визначити, якому підприємству компенсувати відсотки, а якому ні? Зараз малий бізнес повинен розраховувати на зароблене раніше та залучати гроші друзів і знайомих (пам’ятайте, 150 мільярдів гривень у населення на руках).
— Чи зміниться структура власності українського великого бізнесу після кризи?
— Звичайно, що так. Результатом нинішньої політики Нацбанку стане нульова капіталізація багатьох підприємств. Багаті люди втратять великі гроші, багато активів, бо їхня стратегія ставила за мету швидке збагачення. Багато хто брав землі під заставу майна, роздавав шалені хабарі. Тепер земля буде варта рівно стільки, скільки вона повинна коштувати реально. Та ж доля спіткає й тих, хто спекулював на продажу квартир. Саме тому не можна однозначно стверджувати, що всі кредити під заставу житла потрібно захищати. Ми з банкірами аналізували ситуацію і виявили дуже багато спекулятивних кредитів, на які люди брали по 5—6 квартир. Навіщо таких захищати? У галузевому законі записано, що підприємництво — це діяльність на власний ризик і страх. У зоні ризику знаходиться також великий і дуже великий бізнес, який залежить від рефінансування банків. Це хіміки, металурги, великі підприємства, будівельники. Бажаючі купити український капітал мешкають не тільки в Росії, а й в країнах Близького Сходу, в Індії, в Китаї. Весною на наш фондовий ринок прийде багато іноземних покупців. Але боятися потрібно не зміни власників, а продажних політиків.
