Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Потрібен не «майданчик», а Біржа

«У пропозиції прем’єра правильним є тільки слово «електронна», — Сергій ЄРМІЛОВ
24 лютого, 2017 - 12:41
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Українське вугілля останнім часом стало стратегічним товаром. Відповідно, його ціна дедалі більше стає однією з політичних складових стратегії уряду. І днями прем’єр-міністр Володимир Гройсман на засіданні Кабміну доручив Міненерговугіллю організувати електронну торгівлю чорним золотом. « Завдання сьогодні не рівнятися на різні біржі, а створити українську біржу. До речі, у нас є сьогодні енергетичні майданчики, де Шебелинський ГПЗ продає своє паливо. А чому не можна там продавати вугілля?» — сказав прем’єр.

«Я вважаю, що це завдання для міністерства й міністра — внести пропозиції (за прикладом роботи ProZorro), аби, приміром, на осінь вже було створено майданчик електронних торгів з вугілля. З ЮАР, українського, польського, з інших країн, — зазначив Гройсман і додав: — Тоді все буде зрозуміло щодо формування ціни, для українських громадян зокрема. Тому що кожен починає коментувати інформацію так, як йому заманеться».

Нагадаємо, Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг (КРЕКП) у квітні 2016 року оголосила про новий порядок формування прогнозної оптової ринкової ціни (ОРЦ) на електроенергію. Він передбачає, що ціна вугілля має визначатися за формулою «вартість у порту Роттердам  плюс вартість доставки в Україну». Таким чином, вугілля українських виробників купується за ціною палива в голландському порту і до неї додається ще й уявна вартість перевезення з Роттердама в Україну, а також  ціна перевалки такого вугілля в порту. Проте наша влада стверджує, що для українського вугілля ця формула не діє. Як пояснив прем’єр-міністр, у разі використання такої формули закупівлі українського вугілля (на підконтрольних територіях) обійдуться Україні майже удвічі дорожче. За його словами, ціна українського вугілля становить 1730 гривень, а при закупівлях за формулою вона зросте майже до 3 тисяч.

Колишній міністр енергетики Сергій Ермілов сказав «Дню», що він скептично оцінює пропозицію запустити електронну біржу для торгівлі вугіллям і купувати його через систему ProZorro. «По-перше, не можна це доручати Міненерго, — вважає він, — це робота Мінекономіки, — по-друге, через ProZorro не вийде, оскільки там повно лазівок і дуже довгі процедури. Буде гірше за всіляку блокаду — залишимося точно без вугілля. І торги мають бути не відкритими, а анонімними, як на всіх біржах Європи. Там же можна купити софтвер або для прискорення домовитися про відкриття філії в Україні однієї з європейських бірж».

Сергій Ермілов наголошує, що у всій заяві прем’єра правильне лише одне слово — електронна. Екс-міністр підтримує думку про те, що в Україні має, нарешті, бути створено електронну анонімну енергетичну біржу. І не лише для торгівлі вугіллям, а й природним і зрідженим газом, нафтою і нафтопродуктами, альтернативними видами палива, а в майбутньому — і електроенергією. На думку Ермілова, це завдання має розв’язувати міжвідомча комісія із залученням бізнесу та експертної спільноти на чолі з прем’єром. Після того, як таку біржу в країні буде створено, переконаний Ермілов, Кабмін і  НКРЕКП звільняться від затвердження, як вони вважають, ринкових тарифів. Ціна на вугілля та інші біржові товари дійсно стане ринковою, оскільки враховуватиме лише думку ринку — думку продавців і покупців.

«День» попросив Сергія Ермілова розповісти, як продають і купують енергетичні ресурси в Європі і у всьому світі. «Там існує розмаїття різних ринкових відносин, — почав свою розповідь екс-міністр, — це ж вільний ринок. З одного боку, існують якісь довгострокові, як правило, двосторонні контракти, що склалися. Виробники і споживачі прагнуть встановити постійні взаємовигідні відносини. Перевірений партнер знижує ваші ризики. А за рахунок цього ви можете зробити йому якусь знижку.

Другий вид відносин — це відкритий ринок. Якщо ви не знаєте, куди вам подіти виготовлений товар чи ресурс, то ви «викидаєте його на ринок. У нашому випадку — це не базар і не супермаркет, а біржа. Для енергетичних продуктів це найцивілізованіший спосіб вибудовування  відносин. Якісь фіксовані партії (вони називаються лотами і вимірюються, наприклад, для природного газу — тисячами кубометрів чи британськими тепловими одиницями) виставляються на електронні торги. А споживачі, у яких нерівномірне споживання, докуповували до своїх довгострокових контрактів певну потрібну їм кількість ресурсу на ринку. Так само чинять і якісь маленькі чи нові споживачі. На біржі ціна плаваюча, вона складається залежно від сезонних чи якихось інших чинників».

«Проте повернімося до українського вугілля, — продовжує Сергій Ермілов, — раніше постачальником вугілля (шахти були державними) в нашій країні фактично  виступало Міністерство енергетики. Колись ми в міністерстві визначали ціну (контрактами ми, звичайно, не займалися). І шахти постачали продукцію за тією ціною, яка визначалася державою. Потім я організував проміжну систему — аби побороти збитковість шахт, було створено держпідприємство  «вугільний ринок», яке поступово мало перерости в біржу. Але довести цю справу до кінця мені не дали. Проте вже на тому етапі вдалося збалансувати ринок вугілля — він став незбитковим. І ми змогли погасити борги із зарплати перед шахтарями».

«Сьогодні більшість шахт приватизовані, приватні. Але своє вугілля вони постачають не за ціною, що склалася на внутрішньому ринку в довгострокових відносинах, а за тією, яку Кабмін і НКРЕКП «зашили» у формулу формування ціни на електроенергію. І тепер ціна електроенергії визначається, по суті, вартістю вугілля. А ринку вугілля в Україні не іс-ну-є, — майже по складах вимовляє Ермілов. — Ба більше, керуючи цим процесом, держава влітає в корупційну історію. Сьогодні вони при владі,  і їх ніщо лякає. Але після виборів влада може змінитися, прийдуть нові люди і поцікавляться: чому вугілля постачали за такою ціною? Це саме стосується й газу. Раніше все можна було списати на Росію і споживач  не мав вибору. Сьогодні газовий ринок в Україні формують також і приватні компанії. окрім того, відкрився для нас європейський ринок. Щоправда, весь європейський транзит знову монополізував «Нафтогаз України» і встановив неймовірну цифру: 10 тисяч гривень за тисячу кубометрів для промисловості. І всі продають за цією ціною. Отже, повторюю: ніякого ринку немає — все монополізовано.

Що каже Гройсман? Давайте створимо електронну біржу за принципом  ProZorro. У чому він полягає? Хтось оголошує, що хоче купити, подає відповідну заявку, і починається процедура, яка може тягнутися і місяць, і два. Сьогодні блокада на тиждень зупинила постачання вугілля, і в країні вже енергетична криза назріває. А там — два місяці. Та і який же ринок, коли всі бачать, хто скільки хоче купити і хто скільки хоче постачати? У нас покупців і продавців не так вже багато, тож їм легко змовитися.

На Заході це питання вирішене дуже просто: створено спеціальні енергетичні біржі (їх багато в Європі, вони є практично в кожній країні). Там відбуваються електронні, проте анонімні, торги лотами. У вас є вугілля. Ви виставляєте його на біржу, наприклад, 10 лотів вугілля по 100 тонн і призначаєте якусь ціну. На біржовому терміналі чи на сайті біржі висвічується: з’явився продавець 10 лотів по 100 тонн і за ціною, сажімо, тисяча американських «гривень».  Інший постачальник захоче не тисячу, а 990 чи, якщо його продукт вищий за якістю, — 1200. Покупці чи їхні брокери теж виставляють кількість ресурсу, що купується, і бажану ціну. Комп’ютер швидко знаходить збіг бажань обох сторін, фіксує операцію, і ці обсяги одразу ж знімаються з торгів. Так з’являється середня ціна контрактів за добу, тиждень, місяць, квартал і навіть рік. Таким чином, ринок дізнається про середню ціну. Потім триває обмін документами і сторони дізнаються реквізити своїх контрагентів. І це спрацьовує миттєво. Вже наступного дня нові учасники електронних торгів можуть орієнтуватися на ціни, що склалися на ринку і, відповідно до цього, вирішувати, чи вигідно їм купуватиме той чи той ресурс».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: