Криза в Україні завдала відчутного удару німецькій економіці. Традиційно вона спрямована на експорт, а зменшення зовнішньоторговельного обігу зі Східною Європою аж на дев’ять мільярдів євро призвело до явного порушення балансу в торгівлі Німеччини зі Сходом. Тим часом як торгівля з Росією опинилась у глибокій кризі через санкції Заходу проти Москви, девальвація гривні, політична нестабільність і загальна криза стали наріжними каменями у зменшенні обсягів торгівлі з Україною. Хоч загалом ситуація видається кепською, все ж помітні деякі позитивні моменти і перспективи.
• Безперечно, українська економіка наразі опинилась у глибокій кризі. У загальному рості 2014 року спостерігався спад приблизно у 6,8%, а очікування на 2015-й рік були ще більш песимістичними: економіка може впасти ще на 8,5%. І в балансі торгівлі з Німеччиною це помітно. Порівняно з 2013 роком, експорт із Німеччини до України 2014-го зменшився на 33,1% — із 5,3 мільярда євро до 3,6 мільярда. За 2015 рік статистика виявилася ще гіршою: порівняно з лютим 2014 року, в лютому цього року зменшення німецького експорту становить 37% відповідно до статистики Федерального офісу статистики Німеччини. «Ми помітили драматичне зменшення нашого експорту в Україну», — підсумовує голова делегації німецької економіки в Україні Александр Маркус. За його словами, одна лише девальвація гривні зменшила платоспроможність населення приблизно на 40%. А імпортовані із Заходу товари стають ще недоступнішими для більшості українців.
• Для Німеччини ринок в Україні — не найвищий пріоритет. Сьогодні тут активно працює близько 2500 компаній, стверджує Маркус. Та й взагалі, втрати в Україні не становлять великої трагедії для німецької зовнішньої торгівлі, але, на жаль, є помітними. Особливо через те, що з 2004 року розвиток торгівлі між нашими двома країнами загалом зріс. Відтоді як світова криза 2008 року справила свій негативний вплив на двосторонню торгівлю, ситуація залишається нетривкою, але спостерігалася тенденція до поступового поліпшення.
• У час, коли український експорт до Німеччини і справді не зміг зрівнятися з рекордом 2011 року близько 1,9 мільярда євро, вартість імпортованих товарів із Німеччини зросла, що свідчило про повільне зростання платоспроможності українців, доки спочатку події наприкінці 2013 року не зупинили цієї тенденції, а події наступного 2014 року не призвели до її зменшення. Великий спад спостерігається практично в кожному секторі, але найбільше він помітний в експорті до України автомобілів (-52,9%), виробів із металу (-40,1%) та обладнання (-37,5%). З певних причин лише тютюнові вироби з Німеччини користуються дедалі більшим попитом в Україні — він зріс на 9,8 відсотка.
• Основні причини наявних проблем у торгівлі з Україною, зрозуміло, криються в політичній кризі та конфлікті з Росією. Втім, вплив цих обставин на торгівлю Німеччини з Росією ще гірший: хоча втрати експорту до Росії 2014 року сягнули рівня лише -18,1%, у грошовому еквіваленті це становить 6,5 мільярда євро. Таким чином, санкції Європейського Союзу проти Росії в цілому створюють набагато більші збитки для Німеччини. Серед більшості німецьких компаній, які працюють на території Росії (а їх понад 6000), ідея продовження санкцій не надто популярна. У дослідженні Східного комітету німецької економіки, опублікованому цього року, 42% німецьких компаній, які працюють у Росії, вважають санкції невідповідним способом розв’язання конфлікту. Підтримали санкції всього близько чверті з усіх учасників дослідження.
• Незважаючи на це, під час оприлюднення результатів опитування в лютому представники Комітету зазначили, що німецькі компанії в будь-якому разі діятимуть так, як того вимагає політика німецького уряду щодо Росії. «Рішення політики має першорядне значення і є обов’язковим підґрунтям для діяльності на ринках», — підтверджує Александр Маркус надійність німецького бізнесу під час конфлікту.
Крім усіх негативних подій у східноєвропейському бізнесі, Маркус бачить в Україні певні способи й можливості трансформації та реконструкції української економіки: «Ми вважаємо, що в майбутньому в Україні відбудеться економічний перехід від енергоємної важкої промисловості до легкої промисловості з меншими затратами енергії: продукти харчування і корм, меблі, текстиль, комплектуючі до автомобілів — все це успішні моделі бізнесу в країні». Таким чином, урегулювання не буде зайвим. Через девальвацію гривні українські споживачі надаватимуть перевагу дешевшим продуктам вітчизняних компаній, які можуть почати розвиватися — перші ознаки цього вже з’явилися в різних галузях.
• Також девальвація гривні може стимулювати експортний бізнес. Насправді, в цьому й полягає головна різниця двостороннього порушення балансу з Росією: німецька економіка помітила зростання експорту товарів до Німеччини з України на 3,3 відсотка. Оскільки загальна ситуація в Україні погіршилася — її експорт знизився на 16,6%, це можна вважати видатним досягненням. Основними товарами, експортованими з України на ринок Німеччини, були комплектуючі до автомобілів, їх експорт за минулий рік зріс на 38%. «У середньому, український експорт до Німеччини демонструє зміну тенденцій від необробленої сировини до готових комплектуючих», — закцентовано увагу на цьому досить істотному моменті в документі делегації німецької економіки в Україні.
• Для України головною метою має стати забезпечення політичної стабільності — така спільна точка зору експертів. Адже знецінення валюти призводить також до певних позитивних аспектів, як, наприклад, низькі ціни на оренду, що може зумовити реальний інтерес в інвесторів. В Україні поки що такого перебігу подій не спостерігається: за даними Національного банку України, прямі інвестиції з інших країн за минулий 2014 рік становили близько 300 мільйонів доларів. «Це непрямий вплив збройного конфлікту на Донбасі. Нестабільна ситуація аж ніяк не приваблює іноземні компанії», — цитує німецьке видання Spiegel Online Роберта Кірхнера із Німецької консультативної групи в Україні.
У час, коли мир є пріоритетом, Україні доводиться боротися з кількома іншими проблемами, щоб перетворити свою економіку на сучасну, з реальною можливістю успіху. Уряд нарешті повинен розробити серйозні кроки щодо боротьби з корупцією та самоуправством у судовій системі. Іноземні компанії можуть робити відчутні інвестиції тільки за умови, що вони можуть бути впевненими, що матимуть надійне рішення суду відповідно до встановлених законів у разі виникнення якихось спорів.
• З іншого боку, для досягнення успіху на європейських ринках після очікуваного набуття чинності угодою про вільну торгівлю з Європейським Союзом 2016 року українські компанії повинні навчитися вести бізнес в Євросоюзі: «В Європі інша ментальність у бізнесі, інший спосіб реклами продукції. Українські компанії мають створити нові мережі та контакти для збуту продукції», — пояснює пан Александр Маркус. Споживачі в ЄС віддають перевагу іншому вигляду продукції й ще не звикли до торгової марки «Зроблено в Україні». Хоч Україна мала переваги просувати свою продукцію в Європі за набагато нижчими цінами, аніж навпаки, в багатьох галузях стандарти якості продукції вимагають поліпшення, щоб відповідати європейським вимогам. «У деяких галузях українські продукти уже конкурентоспроможні. Тепер потрібна модернізація не лише структур та обладнання, а й ментальності і знань», — каже Маркус. Що ж до економіки Німеччини, то вона прагне не тільки продовжувати співпрацю з Україною, а й зробити її ще активнішою. Уже наприкінці цього року, обіцяє експерт, можливе створення двосторонньої Торгової палати між нашими країнами.
