Iнфляція в Україні у вересні зросла до 2%, з початку року — до 5,9%, повідомляє Держкомстат (у серпні вона становила 0%). До цього призвело подорожчання послуг на 5,9%, зростання цін на продовольчі товари на 1,1% і на непродовольчі товари — на 0,4%. За підсумками дев'яти місяців ціни на послуги піднялися на 27,4%, непродовольчі товари подорожчали на 2,5%, продовольчі — на 0,7%.
Міністерство фінансів України в 2006 році прогнозує інфляцію на рівні 8,9— 9,2% замість раніше заявлених 10%, а Кабінет Міністрів — її зниження в 2007 році до 7,5% у порівнянні з 10,3% у 2005 році.
Водночас згідно з середньостроковим прогнозом економічного розвитку країни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 25 вересня, уряд прогнозує уповільнення інфляції в 2008 році до 6,8%, у 2009-м — до 5,7%, у 2010-м — до 5,5% (грудень до грудня).
Та до цього ще далеко. Поки ж інфляція помітно прискорилася. Бюджетний орієнтир (8,7%) практично залишився поза зоною досяжності. Зменшилася навіть ймовірність утримати за підсумками року зростання споживчих цін в межах комфортного для України коридору — 10%. Рухають інфляцію супервисокі темпи зростання тарифів на комунальні послуги (газ, електроенергію), а також певною мірою систематичні цінові сплески на ринку нафтопродуктів. Здешевлення продовольчих товарів (з березня до серпня включно продовольчі ціни дефлювали) вже не компенсує подорожчання послуг та палива. Бо у вересні почався рух у зворотньому напрямі. Продовольчі ціни зросли на 1,1%, хоча ще у серпні знизилися на 1,2%. Сезонна інфляція дещо вийшла за межі прогнозу: ціни на послуги зростали, на фрукти знижувалися. Сюрпризом стало 2% зростання цін на овочі. Підтвердження отримували побоювання відносно того, що на ринку м'ясопродуктів починається розворот понижуючого тренду. У серпні зростання цін на м'ясо стартувало на мінімальному рівні (0,1%). У вересні закріпилося — 1,7%. Другий місяць поспіль на цьому товарному сегменті спостерігається відчутна підвищувальна корекція. Посилюються симптоми розбалансованості і на ринку хлібопродуктів. Ціни на хліб знову зросли. Цього разу на 1,5%.
Поки що, домінує інфляція пропозиції. Це специфіка поточного року, у другому кварталі якого розпочалося стрімке зростання цін на базові енергоносії. Прискорилося і підняття оптових цін. Хоча воно було меншим серпневого річного максимуму (1,7% проти 2,1% у серпні). Проте вже у листопаді-грудні відбудеться сезонне розгортання інфляції попиту, підживлене нарощуванням дефіциту бюджету, переважно споживчого забарвлення. Виникне ризик поєднання обох видів інфляції, якщо підвищення тарифів буде пролонговане на листопад і грудень.
Щоправда, базова інфляція залишилася на мінімальному, близькому до європейського, рівні. Рух монетарних агрегатів все ще не містить інфляційної загрози. Тому інфляція, на яку безпосередньо впливає Нацбанк, до кінця року залишиться під надійним контролем. Прогноз небазової інфляції нині скласти досить важко через невизначеність перспектив тарифної політики уряду і органів місцевої влади. Важко оцінити і реальний рівень дефіциту держбюджету, на який планує вийти Мінфін. Відтак до кінця року вірогідність подальшого посилення інфляційного тиску може стати для уряду та його економічного блоку значно більшою загрозою і відповідно більшою турботою, ніж уповільнення зростання економіки, яке нині має в нього найбільший пріоритет — у балансі макроризиків переважає саме загроза прискореного зростання споживчих цін.
Протидія матеріалізації домінуючого ризику можлива. Головне — не підвищувати тарифи пізніше жовтня. В листопаді- грудні тримати паузу. Підвищення тарифів слід обмежити рівнем 30—40% до вже здійсненого. Нацбанку бажано не змінювати процентні ставки і резервні вимоги. Комерційним банкам варто б дещо підвищити вартість депозитів.
За наявних умов доцільно виявити стриманість у купівлі валюти у резерви після оновлення їх історичного максимуму (до $20 млрд.). Необхідні і спеціальні заходи уряду та Нацбанку щодо посилення заощаджувальної активності громадян. Крім того, міністрам можна порадити: діагностувати природу зародження зростаючого тренду на ринку м'ясопродуктів і не допускати у цей період згортання м'ясного імпорту. Потрібно також зняти бар'єри на шляху зниження бензинових цін через забезпечення їх більшої еластичності на коливання світових нафтових цін. Потрібно звернути увагу й на волатильність казначейського рахунку уряду у Нацбанку в останні місяці року, не допускаючи різких змін.
Монетарна політика Нацбанку все ще має резерви для подальшої лібералізації. Проте сьогодні ще не на часі вдаватися до нової грошової експансії шляхом зменшення резервних вимог. Адже ще не з'ясована глибина пролонгованих наслідків вже зроблених кроків у напрямі розширення монетарних агрегатів. Слід також ініціювати нове дострокове погашення урядових облігацій з портфеля Нацбанку, а також повернутися до питання емісії облігацій для населення. Не завадить і активізація антиінфляційної пропаганди з боку керівництва уряду.