Мабуть, недаремно після визнання нечинним Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», яким було припинено діяльність Тендерної палати, звинуваченої в систематичній і великій корупції при проведенні тендерів, багато фахівців вказувало, що це не стане панацеєю від хабарництва в даній сфері. Зараз замість скасованого закону діє затверджене Кабміном Тимчасове положення «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», при застосуванні якого знову виникають не менш гострі й сумнівні колізії.
Так, нещодавно переможцем тендеру, ініційованого комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» на виконання робіт, пов’язаних з системою контролю за освітленням столиці, була оголошена не фірма, яка запропонувала найнижчу ціну з п’ятьох учасників, а інша, чия пропозиція була суттєво дорожча, і взагалі за цим показником була у середині списку. Попри те, що в тендерній документації саме ціна була виключним критерієм для визначення переможця за сумою балів, і не було дано жодного вартісного еквіваленту або вказівок на питому вагу технологічних критеріїв, як цього вимагає п.56 згаданого положення. Тобто замовник (свідомо чи несвідомо —то інше питання) заклав у ключовий документ неоднозначні моменти. Один із незадоволених претендентів, а саме — Житомирське відкрите акціонерне товариство «Укравтоматика» (це воно запросило найменше за свою роботу, а саме — близько 749 тисяч гривень), подало скаргу до Міністерства економіки, на яке Тимчасовим положенням покладені функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з цих питань. Проте, розповів «Дню» директор підприємства Анатолій Бичковський, отримали відмову в розгляді (підписана заступником міністра Ю. Вітренком) з причини, що нібито на день її отримання міністерством замовник, «Київміськсвітло», тобто вже уклав договір з переможцем торгів. Хоча, якщо проаналізувати документи (автор це зробив), мотив, висунутий міністерством, не грунтується на реальному стані справ — скарга зареєстрована в Мінекономіки (є відповідний номер і число) за п’ять днів до тієї дати, коли була підписана зазначена угода. Думається, при бажанні керівникам Мінекономіки буде легко встановити, де, у кого й чому «відлежувалась» скарга, поки не настали причини для того, щоб її не розглядати по суті. Утім, думається, варто було б проінспектувати всю систему розгляду скарг, бо подібний випадок навряд чи є винятком. Хоча в наших умовах вищі чиновники зазвичай пояснюють зазначені моменти завантаженістю або неквапливістю клерків (дуже зручних у ролі цапів-відбувайл.— Авт.). До речі, дехто з інших учасників цього тендеру у зверненнях до владних інстанцій ставив під сумнів технічний рівень апаратури, запропонованої переможцем.
Взагалі відповідні пункти згаданого положення нібито навмисно сформульовані так, щоб ускладнити апеляцію, отже, полегшити проведення тендерів, що називається, «в одні ворота», тобто в інтересах переможця «за домовленістю». Так, згідно з п.66, замовнику дається п’ять календарних днів з дня прийняття якоїсь з пропозицій на відправку повідомлень учасникам торгів, в тому числі — переможця, про їхні результати. Проте той, хто проводив тендер, може це зробити в перший же день, і тоді починається відлік ще п’яти днів, але тепер робочих, після спливання яких замовник має право укласти договір про закупівлю з учасником, чию тендерну пропозицію було прийнято. Однак пошта може «не спрацювати» (прийом, поширений у судових справах), отже ті, хто залишився незадоволеним, можуть не встигнути подати скаргу на результати торгів, бо зробити це можна лише до моменту укладення угоди замовника з переможцем (п.п. 9, 86 Тимчасового положення). Тоді багато в чому формальним стає інший підпункт п.86, який передбачає 15-денний термін для оскарження. Тобто і замовник, і переможець «за домовленістю» зацікавлені в максимально швидкому укладанні договору, щоб залишити якомога менше шансів тим, кого вони обійшли.
...І як після цього не повірити знавцям київських владних коридорів, що посада керівника комунального підприємства у столиці «коштує» $1 мільйон? Навряд чи дешевші посади в міністерствах, бо все частіше надходить інформація, що поновилась і посилено розвивається практика банальної купівлі керівних владних посад — що в столиці, що в регіонах. Отже, ці «інвестиції» компенсують хабарями. Важко також не повірити припущенням, що у Тимчасове положення були свідомо закладені деякі норми, які б давали можливість зацікавленим сторонам і особам маніпулювати результатами тендерів, тобто своєрідні правила «кидка».
