Останні структурні зміни на газових ринках країн Європейського Союзу вселяють оптимізм. На порядку денному, безумовно, створення єдиного європейського ринку. У цьому контексті для України особливу актуальність набуває реформування свого внутрішнього газового ринку з тим, щоб відповідати критеріям, необхідним для вступу нашої країни в ЄС.
Згідно з останніми газовими директивами ЄС, з 1 липня 2007 року всі громадяни країн Європейського Союзу можуть обирати найбільш вигідного постачальника природного газу для своїх помешкань. Виняток становлять лише країни Балтії, а також ті країни ЄС, які недавно почали користуватися природним газом. Причому право вибору постачальника на основі конкуренції є вже другим етапом лібералізації відносин. Перші рішення про лібералізацію газових ринків було прийнято у Європі ще в 1996 і 1998 роках, а результатом реформ, що почалися в 2004 році, стало право вільного вибору постачальників газу для всіх промислових споживачів. Таким чином, сьогодні всі великі і середні європейські підприємства, які працюють у сфері розподілу природного газу, можуть реорганізуватися в незалежних юридичних осіб. Це дає розподільним мережам велику незалежність від «материнських» компаній. Метою цього нововведення є гарантія однакового доступу до розподільних мереж усіх постачальників.
Найбільш успішно впровадження нових правил гри проходить у Німеччині, де ще з 2005 року не лише компанії, але і приватні споживачі, аж до окремих будинків, можуть вільно змінювати енергетичного постачальника — достатньо лише повідомити про своє рішення і колишнього, і нового. При цьому максимальну користь від нововведення отримали саме споживачі. Багато хто з них за рахунок зміни постачальника зміг скоротити свої енергетичні витрати на 60—70%. Ці нововведення позитивно позначилися і на енергетичному ринку Іспанії, де до 2004 року три найбільші енергетичні компанії фактично ділили всю країну на зони впливу. Тепер регіональний монополізм ліквідовано — будь-який учасник ринку може працювати в будь-якому регіоні. Крім того, після проведеної реорганізації іспанські енерготрейдери отримали можливість продавати і газ, і електроенергію. При цьому тарифи на електроенергію і газ в Іспанії як і раніше встановлює держава, а компанії, щоб привабити клієнтів, пропонують їм знижки на рік-два у вигляді зниження базового тарифу на 1—2%. Загалом експерти групи європейських регуляторів ERGEG зазначають, що вільна конкуренція на внутрішньому газовому ринку Європи дозволяє тримати ціни на газ на мінімально можливому рівні. Ще одним і, мабуть, головним позитивним аспектом створення єдиного газового ринку ЄС є практично повне забезпечення безпеки імпортних поставок газу в Європу. Це стало можливим шляхом укладення довгострокових угод.
Разом з тим, у світовій спільноті продовжуються досить гострі дискусії навколо всіх цих процесів. Наприклад, дискусію викликає вимога директиви ЄС створити такий внутрішній ринок газу, який міг би «сприяти об’єднанню газопроводів у єдину мережу і забезпечити експлуатаційну сумісність систем, зокрема, за якістю газу, технічними стандартами і пропускною спроможністю». Як показує практика, прагнення створити єдину газову мережу між європейськими країнами неминуче призводить до об’єднання великих газових компаній. Так, до початку лібералізації в найбільших європейських країнах на газовому ринку традиційно панували національні компанії: в Німеччині — Rurgas, в Італії — ENI, у Франції — Gaz de Franse тощо. Як тільки Європейська комісія оголосила курс на створення єдиного енергетичного ринку в рамках усього Європейського союзу, згадані корпорації почали стрімко збільшуватися, і у 2000 році на світ з’явилася енергетична група E.ON, яка стала другим за розміром після Electricite de France енергетичним концерном на європейському ринку.
Крім цього, істотною проблемою залишається структура власності газорозподільних мереж і нестача передавальних потужностей на кордонах між країнами. Так що навіть для країн із усталеними традиціями розвитку ринкової економіки відповідність критеріям ЄС є досить складним питанням. Тому не виключено, що певні перешкоди на шляху до стовідсоткової конкуренції на внутрішньому ринку газу ЄС приведуть до появи нових європейських законодавчих ініціатив. Отже, можна прогнозувати, що 2007—2008 роки стануть ключовими у розробці і затвердженні нових принципів і правил гри на європейському газовому ринку. І від того, наскільки адекватно й оперативно Україна відреагує на зміни, що відбуваються в європейських енергосистемах, буде залежати і виконання в 2007—2011 роках зобов’язань, узятих нашою країною для вступу в Євросоюз, і реалізація цілей, прийнятих у 2006 році «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року».
Саме цей документ визначив інтеграцію нашої Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) у європейську енергосистему як пріоритетний напрям. Згідно з прийнятою стратегією, процес інтеграції передбачає законодавче і нормативно-правове забезпечення, розвиток енергетичних ринків і лібералізацію відносин у ТЕК. При цьому основними механізмами інтеграції можна назвати адаптацію законодавства і відповідні інституційні перетворення, а також інтеграцію газових мереж України в європейські.
Що стосується об’єднання газорозподільних мереж України з відповідними мережами країн ЄС, то наразі українські транспортні потужності значною мірою використовуються для транзиту енергоносіїв з Росії та інших країн у напрямі ЄС, а використання нашого транзитного потенціалу становить близько 70%. Отже, транспортна система України досить інтегрована з мережами Європи.
А ось для адаптації нашого національного законодавства до критеріїв ЄС необхідно поетапно здійснити цілу низку заходів. По-перше, необхідно створити умови для діяльності незалежного регулятора ринків, що визначає відносини між його учасниками. По-друге, створити умови для незалежної діяльності операторів з транспортування і розподілу природного газу. По-третє, на основі однакових і недискримінаційних тарифів, встановлених регулятором (незалежно від форм власності), дозволити доступ до транспортування і розподілу природного газу незалежним учасникам ринку. І головне — необхідно розробити і ввести в дію зобов’язання постачальників перед населенням при наданні комунальних послуг, а також механізми захисту певних категорій споживачів. Як бачимо, необхідні зміни багато в чому торкаються проблем, які існують на внутрішньому ринку газу України вже не перший рік. Серед проблем, що потребують прискореного вирішення, треба виділити існування в Україні газових монополій і непрозорих механізмів формування цін і тарифів, відсутність дієвих заходів з енергозбереження, несприятливі умови для інвестування коштів у видобування газу і залучення на вітчизняний ринок додаткових постачальників із власними ресурсами газу.
Звісно, незалежні газотрейдери підтримують ідею ЄС про стимулювання розвитку конкуренції шляхом залучення до постачання газу третіх сторін, причому з правом підписання ними ексклюзивних довгострокових контрактів. Однак примусити великі національні компанії, котрі є покупцями газу, передати частину своїх контрактів новим учасникам ринку можна лише під тиском законодавства, спрямованого на посилення конкуренції. Наприклад, через можливу загрозу антимонопольних розслідувань.
Треба також враховувати, що за умови усунення зазначених недоліків, переважно в політичній і адміністративній сферах, можна було б істотно наростити транзитні потужності України та забезпечити диверсифікацію джерел енергоносіїв. Водночас Україні потрібно поступово доводити ціни на газ усередині країни до рівня цін, які діють на всьому просторі європейського газового ринку. Звичайно, про це поки що зарано говорити. Але якщо ми маємо намір стати повноцінним членом ЄС, нам доведеться пристосовуватися і до тих цін, які діють на просторі європейського газового ринку, і до європейських стандартів узагалі. А це стане можливим тільки завдяки ринковим механізмам. За реалізації ідеї лібералізації газового ринку роль незалежних газових трейдерів якраз і полягає в тому, аби допомогти сформувати справедливі ціни на газ. Поява на ринку великої кількості гравців буде сприяти загостренню конкурентної боротьби за клієнтів, пошуку нових інструментів, що мінімізують цінові ризики, зокрема, до розвитку ф’ючерсного ринку газу, де йде торгівля відповідними контрактами. Таким чином, лібералізація газового ринку інтенсифікує всю фінансову систему держави.
Підведемо підсумки. Щоб максимально наблизити процеси інтеграції українського газового ринку до єдиного європейського, ми повинні, по-перше, враховувати як негативні, так і позитивні аспекти процесу приєднання до ЄС країн Центральної Європи, а по-друге, розуміти, що наслідком адаптації національного законодавства України до критеріїв ЄС повинна стати зміна ключових основ функціонування енергетики. Мова йде про відмову від монополізму і перехід до конкурентних відносин, замість державного управління нам слід освоїти ефективне державне регулювання. Впровадження ринкових механізмів у газовій сфері України, створення конкурентного середовища і подолання існуючих проблем стабілізують українську економіку і прискорять процеси приєднання нашої країни до ЄС.
