Втрати фінансового сектора внаслідок світової кризи продовжують зростати, наближаючись до трьох трильйонів доларів. Багато в чому це пояснюється неадекватними прогнозами минулих років провідних аналітиків та аналітичних центрів.
Причому не збуваються не тільки довгострокові, але й короткострокові прогнози. Для прикладу, можна пригадати численні літні прогнози щодо осіннього пожвавлення та поліпшення ситуації.
На наш погляд, це криза переходу від швидкого якісного розвитку епохи Модерну до повільного розвитку Постмодерну. До того ж, положення загострюється, і криза буде гострішою з огляду на неможливість заміщення інтенсивного швидкого цивілізаційного розвитку екстенсивним розширенням, як це було після попередніх фаз швидкого розвитку в європейській історії (епоха Хрестових походів і час Відродження-Реформації). Зараз можливості для колонізації нових просторів надзвичайно обмежені і компенсувати зниження темпів якісного, передусім, науково-технологічного розвитку кількісним розширенням не вдасться. В чистому вигляді в такому становищі західна (європейська, християнська) цивілізація не була понад 1000 років. Тому будь-які порівняння, особливо з кризами XX століття, просто безглузді.
Наш довгостроковий прогноз такий: нас чекає набагато масштабніша і, найголовніше, тривала криза, оскільки її тривалість буде приблизно 30 років. Але майбутню кризу було б правильніше називати Смутним часом — цивілізація з неї вийде зовсім іншою, ніж зараз.
Іншою в усіх відносинах — геополітичному, економічному, релігійному, соціальному, екологічному та ін. Сам смутний час проглядається вже досить детально для прогнозу на тридцять із лишком років. Його найближчим історичним, хоч і не повним аналогом є Тридцятирічна війна.
Але справа в тому, що активна фаза масштабної світової кризи ще не розпочалася — справжня смута ще не прийшла. На наш погляд, процеси, які відбуваються зараз, можна охарактеризувати як передкризову стагнацію, що проривається кризовими виявами в різних напрямах та регіонах. Ці вияви ще можна гасити, домагаючись відчутного поліпшення ситуації. Але усунути глобальні причини неможливо, тому будь-яке поліпшення не буде повним та стабільним. Яким чином, в якому місці планети криза проявиться завтра, передбачити неможливо. Це може бути велика техногенна катастрофа, раптове масове безладдя у благополучних ще вчора країнах, різкі стрибки та падіння цін на сировинні товари, чергові локальні війни, економічні блокади, масові прояви нетерпимості та ксенофобії, подальші обвали на валютному фондовому і товарних ринках та ін. Загалом, потрібно чекати посилення розхитування світової системи, як за частотою, так і за амплітудою.
Ще одним прогнозованим процесом буде зниження рівня демократії, лібералізму та пріоритету прав людини в більшості країн, включаючи розвинені.
З економічної точки зору стає все очевиднішим, що план Полсона являє собою спробу переходу від дефляційного сценарію розвитку фінансової кризи до інфляційного.
Спочатку це дозволить знизити рівень напруженості. Але потім приведе до чергового різкого сплеску цін на золото та сировинні товари, навіть в умовах стабілізації і, можливо, деякого зниження їх споживання. Ціна нафтового кошика в 2009 році може перевищити 200 доларів, а сам долар і надалі буде втрачати властивості резервної валюти і, в кінці кінців, стане «дерев’яним», як колись радянський рубель. До речі, типовий розвиток інфляційного сценарію ми спостерігали в СРСР наприкінці 80-х — на початку 90-х років.
З іншого боку інфляція ринків різних валют буде відрізнятися певним чином. Найцікаві- шим для інвестора валюти і регіони можна визначити вже зараз. Загалом, для України інфляційний сценарій розвитку кризи до початку Смути прийнятніший, ніж дефляційний, що розвивається до цього.
Не менш важливим процесом буде поступове розмивання стійких стереотипів і довіри до найзагальніших показників, вживаних при оцінці всього: від фондового ринку до моральності вчинків. За цих умов робити навіть середньострокові прогнози того чи іншої показника, наприклад, біржового індикатора, часто практично неможливо, оскільки невідомо, як довго він проіснує, і що реально буде відображати через два-три роки. Як приклад, можна навести кризу довіри до рейтингових агентств, яку, на наш погляд, до початку активної фази кризи вже не повернути.
Все це буде відбуватися на фоні зниження частки середнього класу в старих розвинених країнах, зниження соціального капіталу, посилення тенденцій ізоляціонізму, расизму, ксенофобії та інших радикальних форм, у тому числі й фашизму.
Коли ж настане активна фаза кризи? Коли прийде Смутний час? За нашою оцінкою, граничною датою є приблизно 2015 рік. Але цей обвал може трапитися в будь-який день до цієї дати, хоч завтра.
Чому не можна дати більш точний прогноз? Це пов’язано із вживаним методом цивілізаційного аналізу. З одного боку, він дозволяє робити комплексні прогнози на сторіччя вперед. З іншого боку, його точність нижча за інші спеціалізовані методи. До того ж, приводом до початку активної фази кризи може бути подія в будь-якій площині — економічній, військовій, екологічній або соціальній.
Що можна зробити? Які є шляхи впливу на ситуацію?
Все залежить від рівня. На глобальному рівні зробити майже нічого не можна — і можливості впливу на довготермінові процеси цивілізаційного розвитку обмежені, та й часу, за великим рахунком, залишилося дуже мало.
На рівні країн та регіонів, можливо лише деяке пом’якшення тектонічних кризових процесів. Але для цього, крім їх розуміння хоча б у першому наближенні, необхідна ще мотивація перших осіб, діяти саме на рівні держави або регіону, а не на корпоративному чи особистісному рівні.
Адже на рівні корпорацій можна зробити значно більше. Не тільки мінімізувати збитки, переводячи активи в потрібні країни та галузі, але й швидко розширити свої активи і вплив у жорстких кризових умовах.
А на особистісному рівні можливо практично все. І це ми вже спостерігали. Під час кризи, пов’язаної з розпадом Союзу, одні ставали бомжами, інші опускалися до рівня боротьби за виживання в умовах практично натурального господарства, а деякі, дуже незначна кількість, стали олігархами, вибачте, власниками великого національного бізнесу з перспективою заснування аристократичних династій нового станового суспільства.
Для України та декількох інших країн ситуація не така однозначна — на початку Смутного часу простежується чітка точка біфуркації. Або Україна як унітарна країна в існуючих кордонах під впливом наймогутнішого зовнішнього негативного впливу розпадеться. Або зможе вистояти, і тоді в неї є досить непоганий шанс істотно і на тривалий період поліпшити своє становище порівняно з іншими країнами. На мій погляд, все визначається часом початку Смути — чим пізніше вона почнеться, тим краще для України, тим більша в неї ймовірність вистояти в майбутніх буревіях.
Вплив суб’єктивного управлінського чинника в Україні наближається до нуля. Ми вже звикли до того, що більшість позитивних змін в країні відбувається не завдяки, а всупереч діям перших осіб держави та всієї системи управління. Черговий сплеск локальної кризи, що наближається до завершення, трохи зачепив Україну, вкотре наочно продемонстрував всю інтелектуальну убогість провідних українських політиків, їхню нездатність до стратегічного мислення і управління та неспроможність всієї системи державного управління протистояти далеко не критичному зовнішньому впливу. І надалі країна буде розвиватися багато в чому не завдяки, а всупереч бажанню політиків, причому як декларованих, так і дійсних. Так буде і до початку Смутного часу, і після...
