Найближчими роками з українських водоймищ може зникнути до 30 видів риби, розповсюдженої досі — судак, жерех, лінь, плотва, плоскирка, чехоня, сом, карась тощо. Причому навіть не внаслідок хімічної атаки. На п’яти водній живності наступають браконьєри, намагаючись вивудити в каламутних водах беззаконня «все, що плаває та ворушиться». Згідно з офіційною статистикою, за об’ємами щорічного вилову вітчизняний рибний промисел перебуває «на зорі розвитку». Однак, за неофіційними даними, неврахований непромисловий, але який при цьому в декілька разів перевищує легальний, вилов риби на 90% іде на експорт або продається на внутрішньому ринку в тіні.
До 12-ти мільйонів рибалок в Україні — браконьєри, заявляє президент громадської організації Громада рибалок України Андрій Неліпа. Порушників Громада рибалок рахує за об’ємом браконьєрських снастей, які щорічно продаються на території держави. «Про те, що браконьєрство у нас — заняття не тільки прибуткове, але й престижне, свідчить хоча б той факт, що з року в рік на профільних виставках найбільшою увагою публіки користується саме стенд недозволених браконьєрських снастей. Люди роздивляються, цікавляться з неприхованим бажанням придбати ті чи інші снасті для масового вилову риби», — пояснив Неліпа.
За даними Громади рибалок, щорічно в Україні вилучається до 100 тисяч браконьєрських снастей, однак це лише мізерна частина знаряддя, яке знаходиться «на руках» у зловмисників. До 90% порушників тікають від відповідальності, «скинувши» улов на стадії затримання, «позолотивши руку» кому слід, або сплативши символічний штраф у розмірі 37 гривень. При цьому ринкова вартість одного кілограма середньостатистичної річкової риби вже давно перевищила поріг цього штрафу, а середньостатистичний браконьєрський «набіг» на водоймище приносить зловмисникам понад 100 кілограмів, за найскромнішими мірками, до декількох тонн улову. Виходить, надто м’яке покарання плюс максимально обеззброєний самою державою профільний контроль тільки підштовхують порушників нарощувати об’єми легкодоступної здобичі.
Це, в свою чергу, приводить до катастрофічного скорочення популяції риб у вітчизняних водоймах. Так, за даними «Рибгоспу», за останні шість-сім років рибні ресурси України скоротилися більш ніж у 10 разів. Запаси щуки поменшали в шість разів, ляща — в два рази, чехоні — в дев’ять разів, лінів — у 20 (!) разів, сома — в п’ять разів, судака — в два рази. При цьому майже зникли з водоймищ тараня, карась, золотий йорж, камбала-калкан, рибець, а осетрових і взагалі потрібно у державі оголосити видом, який зник.
На фоні гнітючої статистики браконьєрства дивує намір Державного комітету рибного господарства України наростити обіг вітчизняної рибної галузі до рівня «радянських часів». За даними екс-голови Держкомітету рибного господарства Володимира Волкова, в Україні кожного року виловлюють майже 400 тисяч тонн риби, 37 тисяч тонн із вказаного об’єму — у внутрішніх водоймищах держави, решту — в океанських водах. Економічні показники даного господарства в Україні такі нікчемні, що сьогодні не складають навіть десятої частини того рибного потенціалу, яким галузь славилася ще в не такому далекому 1991 році. При цьому потенціал реального об’єму здобичі становить практично півтора мільйона тонн, правда, мова йде про технічний потенціал здобичі. Інша справа, що добувати вже практично немає чого.
Тому Громада рибалок України закликає парламентаріїв захистити вітчизняні водоймища, а також майбутнє рибної галузі, затвердивши проект закону про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення (відносно посилення заходів по боротьбі з браконьєрством), поданого на розгляд Верховної Ради. При цьому активісти антибраконьєрського руху збираються заручитися підтримкою багатомільйонної цивілізованої рибальської більшості, закликаючи «нормальних рибалок» засипати зверненнями відповідного змісту правоохоронні та урядові органи, а відомості про порушення на місцях «зливати» контролюючим органам. Зі слів керівника організації, суспільна активність у даному питанні змусить владу вжити заходів, які будуть спрямовані на боротьбу з неконтрольованим виловом риби. «Якщо найближчим часом влада не зупинить поширення тенденції безконтрольного споживання водної живності, то вже скоро говорити про розвиток рибної галузі буде запізно, оскільки не буде чого розвивати. Вже через декілька років може статися так, що риби в наших водоймищах не залишиться взагалі», — аргументував Неліпа наміри Громади рибалок.
