Анонсована раніше акція «День гніву» фактично провалилася. Замість 130 тисяч осіб під стіни Верховної Ради в суботу прийшло трохи більше 300 учасників, поведінку яких контролювали майже вчетверо більше вартових порядку. Організатори акції встигли запевнити, що голос народу не вдалося почути на повну силу тому, що правоохоронні органи всіляко перешкоджали активістам потрапити під Раду, а тим, хто прийшов, влаштовувалися провокації (люди в цивільному виривали з їхніх рук рюкзаки, сумки та втікали). Представники ж міліції запевняли присутніх журналістів, що ніхто нікому не заважав, а громадські збори того дня біля Верховної Ради заборонив суд.
Проте основні громадські дискусії зосередилися не на пошуку крайнього, а довкола мети проведення «Дня гніву».
Звісно, хтось вважає це політичною акцією, спрямованою на популяризацію іміджу новоспечених політиків.
Втім, під час акції звучали не лише політичні гасла. Якщо опустити політичну риторику, то в натовпі було чути багато нарікань на економічні проблеми, які тиснуть і заважають нормальному буденному життю людей. Зростання комунальних тарифів, вартості продуктів харчування та палива, заборона зростання заробітної плати і пенсій (щоправда, цей пункт влада пообіцяла дуже скоро виправити) — це головні нарікання.
Те, що економічна ситуація в Україні справді потребує змін, нещодавно заявив у інтерв’ю «Дню» і директор Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні Андре Куусвек. Нагадаємо, представник одного з найбільших міжнародних інвесторів країни підкреслив, що бізнес сьогодні відчуває погіршення інвестиційного клімату. І саме тому в Україні вже утворився дефіцит міжнародних інвесторів. За словами Куусвека, протягом чотирьох місяців з’явилися лише два великі західні інвестори, які звернулися до банку по фінансову підтримку. Для такої великої європейської країни, як Україна, подібний інтерес з боку інвесторів — це ненормально, вважає він. Тому, на думку Куусвека, потрібно терміново поліпшувати інвестиційний клімат.
Чи справді сьогодні існують економічні підстави для прояву незадоволення суспільства у формі подібних акцій? Про це «День» запитав учасників «Дня гніву» та експертів.
Катерина АЛЕКСАНДРОВА, учасниця Податкового майдану, приватний підприємець, Київ:
— Ця акція потрібна, бо сьогодні на вас з нами є шість судів, а на народних депутатів, які є найманими працівниками і не виконують волю роботодавця, не має жодного. Тому вони й роблять, що хочуть. Мене не задовольняє те, що обрані нами депутати фактично не захищають інтереси простих людей. Я приватний підприємець і сьогодні мене змушують працювати поза правовим полем, бо діючі закони зроблені так, що їх не можна виконати. Їх можна тільки порушувати. Якщо ж ти порушуєш закон для того, щоб вижити, то стаєш об’єктом, який можна кожного дня притягати до відповідальності. Я ж хочу правового поля, хочу працювати і спати спокійно. А цього поки що немає. Змін потребує і податковий кодекс. Варто було б прийняти й закон про відклик депутатів, якщо вони не виконують покладених на них функцій.
Олег КУЯВСЬКИЙ, перший заступник голови Молодіжної організації «Батьківщина молода»:
— На акцію прийшов, в першу чергу, як громадянин. Зробити це мене змусив той непростий економічний стан життя в суспільстві та невиконання раніше даних владою обіцянок. Всі пам’ятають, як до виборів студентам обіцяли стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, кожний рік мало будуватися 50 стадіонів, 500 спортивних площадок, 50 басейнів, молоді обіцяли пільгові кредити на житло та гарантоване перше робоче місце. Натомість, що бачимо? Ось-ось буде внесено в парламент законопроект, який нищить всі кроки в напрямку з входження української освіти до Болонського процесу, вузи стануть не автономними, знищується система студентського самоврядування.
Тепер до економіки. Темпи офіційної річної інфляції — в межах 10%. Виходячи з цього, ми маємо відчувати, що саме на 10% за рік зросте оплата праці та вартість продуктів харчування. Але по факту бачимо, що ціни на продукти харчування зростають більше ніж у 50 разів. Тому в результаті цієї акції очікую на глибокі зміни. Зокрема, потрібна дієва адміністративна реформа, яка оптимізує чиновницький апарат, чітко встановить для кожного бюрократа його повноваження, щоб не було ніякого дублювання. Крім того, потрібна повна зміна податкової системи, бо теперішня орієнтується на великий капітал. Саме цей капітал виводить значні суми грошей за кордон без сплати податків, а потім повертає їх у вигляді інвестицій, а потім прибутки знову за кордон — і так по колу. Це порочне коло потрібно розірвати.
Валерій ГЕЄЦЬ, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України:
— У громадян різних країн, навіть високорозвинених, завжди є підстави для невдоволення діями влади. І це нормально, коли люди виходять просити покращення життя — так було, є і буде. Разом із тим, за останні півтора року відбулися позитивні зрушення в економічній ситуації в країні: спостерігається позитивна динаміка економічного зростання. Звичайно, ця динаміка не така висока, як була до кризи, але вона все-таки позитивна. Іде тяжкий процес економічного одужання. Певна річ, підвищення комунальних платежів, зростання цін на продукти харчування і пальне викликає невдоволення у населення. Але не забуваймо, що паралельно випереджальними темпами, порівняно з ВВП, зростають реальні доходи населення. Головний ризик для успішного розвитку економіки на цей рік залишається назовні — загроза другої хвилі кризи, яку пророкують в європейських країнах. Для економічної стабільності владі також важливо не забувати про неможливість застосовувати напередодні парламентських виборів практики необґрунтованого підвищення рівня доходів громадян.
Олександр СОЛОНТАЙ, член національного комітету «Національної варти»:
— Я прийшов підтримати акцію, бо сьогодні в країні відбувається узурпація влади та підміна реальних економічних реформ псевдореформами. Все це погіршує життя більшості суспільства. Я молода людина зі стандартним набором «молодих» проблем (житло, робота, здобуття освіти тощо), а влада, замість їхнього вирішення (відповідно до своєї програми та обов’язків), відволікається на переділ повноважень між різними гілками. Сьогодні актуальне питання для більшості молодих людей — купівля житла. Я маю квартиру, але більшість моїх друзів — ні. Часто вони живуть у мене і я розумію, що вони практично не мають можливості вирішити це питання, бо ставка комерційних кредитів не підйомна, а обіцяна державна програма кредитування на придбання житла майже не працює. Влада робить ситуативні кроки, тушить окремі пожежі, але чіткої моделі з розвитку країни на 5—7 років, незважаючи на всі заяви, немає.
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру Разумкова:
— Якщо подивитися на загально економічні показники, то вони демонструють позитивну тенденцію: зростає ВВП і номінальні показники зарплати. Тобто не можна сказати, що економічна ситуація в країні погіршується. З іншого боку, трансформуючи ці загальні показники на добробут пересічного громадянина, не можна говорити, що вони такі ж позитивні. Люди бачать, що реальна інфляція вища за офіційну, відбувається підвищення вартості комунальних послуг без донесення громадськості реального економічно обґрунтованого рівня цих тарифів. Але, на мою думку, основні протести громадськості пов’язані не тільки і не скільки з цим фактором, як із тим, що люди втрачають довіру до економічних дій влади. Сьогодні досить складно говорити, що чинна економічна політика за короткий період покращить життєвий добробут суспільства.
