Росія поверне Україні всі захоплені у Криму кораблі. Як заявив в.о. заступника голови адміністрації президента Андрій Сенченко, про це «досягнуто принципової домовленості». Передусім домовилися вивести із Севастополя корвет «Тернопіль», ракетний катер «Прилуки» і танкер «Фастів». Голова Кримського медіа-центру Міноборони України Владислав Селезньов повідомив про попередню домовленість про повернення середнього десантного корабля «Кіровоград», корвета «Вінниця» та кількох інших. Але повернення більшої частини українських бойових кораблів чекати доведеться довше — на початку березня російські військовики заблокували їх в озері Донузлав, затопивши на виході свої старі судна. Щоправда, допоміжні судна ЧФ РФ вже почали операцію з їх піднімання.
• Російська сторона відбуксирувала «Прилуки» і «Фастів» у нейтральні води, де на них чекав український морський буксир «Бакай». У понеділок караван прибув до Одеси. Там вже перебуває флагман флоту фрегат «Гетьман Сагайдачний» і сторожовий катер «Скадовськ». Раніше Україна також змогла перекинути до Одеси і Маріуполя 23 катери зі складу кримських загонів Морської охорони. Офіційних заяв щодо того, де тепер буде головна база українських ВМС, поки що не було. Але очевидно, що базуватися військовий флот буде саме в Одеському порту. Фахівці стверджують, що більша частина українського флоту там поміститься: за радянських часів у Практичній гавані базувалося більш як десяток підводних човнів.
Раніше ЗМІ цитували голову адміністрації морських портів Юрія Васькова, який зазначив, що частина інфраструктури акваторії Одеського порту (Військова гавань) і так належить Збройним Силам України. «За нашими спостереженнями, їх причальний фронт використовувався ледь на 50% потужностей. Гадаю, що їм цілком вистачить місця для розміщення всіх судів», — запевнив чиновник. Проте без фінансових вливань тут не обійтися: існуюча інфраструктура (канали для необхідних комунікацій, військові казарми та інше) потребує реконструкції.
• Ще недавно деякі російські ЗМІ та військові експерти із захватом прикидали, які із захоплених кораблів варто ввести до складу ЧФ РФ. Із захватом — тому що сприймали їх не інакше як трофеї, що дісталися переможцеві. Але цим увесь ентузіазм і вичерпувався: український флот одразу ж називали «суцільним мотлохом». Виняток робився для окремих кораблів: мовляв, можуть ще й послужити. Корвет «Тернопіль» належить саме до таких. Висновки про те, що кораблі і допоміжні судна годяться лише на брухт, робляться, судячи з усього, з огляду на їх вік (в середньому 80-х років будівництва). Хоча для висновків таких це якраз не найголовніший показник — корабель може і 50 років бути у строю, якщо його правильно утримувати, обслуговувати і модернізувати. Те, що буквально торік українські кораблі проходили ремонт, звісно, ніхто не згадував (загалом на нього виділили 170 млн грн, було відремонтовано бойове ядро флоту з 11 кораблів). Власне, кораблі ЧФ РФ здебільшого приблизно такого ж віку, що й українські — все ж до моменту поділу двох країн це був один радянський флот. Отже, якщо міркувати про боєздатність, то не завадило б для порівняння згадати і цей факт. При цьому йдеться як про фізичне, так і моральне зношення.
Звичайно, оптимізм морякам ЧФ РФ і проросійськи налаштованим мешканцям Криму вселяє очікуване оновлення корабельного складу. Це шість фрегатів проекту 11356Р (головний вже спущено на воду) і шість підводних човнів проекту 06363 (один добудовується), малі ракетні кораблі проекту 21631 тощо. Плани України на цьому тлі тьмяніють: навіть будівництво закладеного 2011 року на Чорноморському суднобудівному заводі сучасний корвет ще далеке до завершення. Програмою ж було передбачено побудувати до 2021 року чотири таких корвети. Також до 2017 року планувалося на заводі «Ленінська кузня» побудувати дев’ять бронекатерів «Гюрза-М». Перші два катери було закладено восени 2012-го. Але держкомісію не задовольнила якість роботи підприємства, і виникли проблеми з технічною документацією на озброєння. Отже, торік Міністерство оборони контракт розірвало, пообіцявши замовлення розмістити на іншому підприємстві. Проте про нового виконавця поки що не повідомлялося. Загалом, коли саме військовий флот отримає ці нові бойові одиниці, поки що невідомо. Але за нинішнього фінансового становища країни сподіватися на ударні темпи їх будівництва марно.
• Проте після переходу Криму до Росії, та з урахуванням серйозного ускладнення відносин сусідніх держав, питання оновлення і посилення флоту стоїть перед Україною особливо гостро. Спеціалізований медіа-ресурс Defense-Express бачить вихід у будівництві невеличких кораблів ближньої морської зони. Так званий «москітний флот» має обмежений радіус дії і низьку морехідність через свої малі розміри, але за вдалої стрільби ракетний катер здатен знищити великий бойовий корабель.
Редактор наукового сайту «Військово-морська колекція» Олександр Вельможко наводить як приклад досвід Ізраїлю, який після здобуття незалежності почав володіти набором зношених кораблів різного штибу, але з часом зробив ставку на маленькі ракетні катери, «здатні утопити будь-який великий бойовий корабель». «Флотилії ракетних катерів, доповнені кількома сучасними дизельними підводними човнами, дали змогу створити флот, здатний успішно захищати узбережжя від сил арабських країн, що переважають чисельно, і завдавати ракетних ударів по тому ж Єгипту. Вже у 1990-ті роки Ізраїль отримав трохи більші кораблі — ракетні корвети, що стали флагманами флотилій ракетних катерів», — розповідає він.
• Водночас оборона узбережжя не може бути гарантована наявністю самих лише кораблів, це цілий оборонний комплекс. Для цього також використовуються мобільні комплекси берегової оборони. У Криму 25-й дивізіон берегової оборони мав на озброєнні дві пускові установки протикорабельного ракетного комплексу «Рубіж» (по дві ракети П-15). Ймовірно, їх Росія теж поверне, але комплекси ці — 70-х років розробки, і вже застаріли.
Самі російські військові ще кілька років тому отримали на озброєння рухливі берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастіон-П», які розгорнуті й на узбережжі Чорного моря (Анапа). Комплекс здатен за п’ять хвилин перейти з похідного у бойове положення і може захистити узбережжя протяжністю більш як 600 км. Перевагами крилатої ракети «Онікс» називають повну автономність бойового застосування, надзвукові швидкості на всіх ділянках польоту, малу помітність для радіолокаційних засобів спостереження тощо. На експорт йде не «Онікс», а «Яхонт» — версія з «урізаними» характеристиками. Чи варто за нинішньої ситуації сподіватися на те, що Україні продадуть такі ракети? З другого боку, зараз є можливість придбати протикорабельні ракетні комплекси західного виробництва. У будь-якому разі, йдеться про витрати у кілька сотень мільйонів доларів.
• Окрім протикорабельних ракет, необхідна боєздатна авіація. Адже навіть розхвалені надзвукові й надрозумні ракети, щоб вразити ціль на більш віддаленій відстані, спочатку піднімаються на висоту 14000 метрів, а низько над хвилями летять лише за кілька десятків кілометрів від мети (інакше неспівмірно збільшуються витрати пального). Ракета за таких умов стає вразливою для ворожої авіації.
Таким чином, на першому етапі йдеться про простий перехід українських кораблів через море на нове місце базування. Але для того, щоб вони не просто стояли там у бухті, а могли забезпечити захист українського узбережжя, потрібні значні кошти. Наявністю яких у важкий для економіки час Україна похвалитися не може.
