Кінець минулого тижня ще раз переконав у тому, що до газового миру між Україною і Росією досить далеко. Якщо намалювати відповідні стосунки у вигляді графіка, то зараз на ньому черговий конфліктний пік. Минулої п’ятниці глава Міненерговугілля України Юрій Бойко і глава правління російського «Газпрому» Олексій Міллер обговорювали в Москві хід закачування газу в українські ПСГ. Джерела в «Газпромі» одностайно звинуватили Україну в тому, що вона знову відмовляється купувати необхідні для Москви обсяги газу для наповнення підземних газосховищ. «Газпром» хоче розмістити під землею 25 мільярдів кубометрів газу, а Україна наполягає на тому, що достатньо і 20 мільярдів. Росія для досягнення своєї мети нав’язує Україні новий кредит, який нібито готовий видати «Нафтогазу» російський «Газпромбанк».
Чи потрібен Україні цей додатковий борговий ризик? У Міненерговугілля наполягають на тому, що резерви газу повинен формувати і оплачувати сам «Газпром». За розрахунками української сторони, 20 мільярдів кубометрів достатньо для безперебійного газопостачання Європи в зимовий період. Але це за умови, що Москва не почне знижувати подачу газу, як сталося минулої зими через сильні морози в самій Росії. В Києві вважають, що не мають безкоштовно страхувати «Газпром», а тим паче — брати для задля цього кредит і платити відсотки. Чому б Москві не орендувати з цією метою на прийнятних для нашої країни умовах українські ПСГ?
Природно, Київ міг би піти в цьому питанні назустріч «Газпрому», що і робилося багато років поспіль. Але де зустрічні поступки щодо ціни на газ? Більше того, виникає питання і про обхідні (стосовно України) газові маршрути. Прокладаючи їх і збираючись в результаті різко знизити об’єми транзиту газу через територію України, Росія, мабуть, забула, що стабільність газових поставок забезпечується саме ПСГ. Не виключено, що ставка робилася на м’якотілість і поступливість українського керівництва. Адже у минулому Україна постачала до Європи газ за рахунок власних резервів. Так, у лютневі морози нинішнього року «Газпром» міг постачати в європейські країни лише 300 мільйонів кубометрів газу на добу. Україні довелося компенсувати те, чого не вистачає, за рахунок власних запасів і піднімати для цього з ПСГ по 500 мільйонів кубометрів газу на добу. Причому «Газпром» не сплатив «Нафтогазу» відповідні витрати. І навіть звинуватив у несанкціонованому відборі російського газу.
Схоже, саме такий сценарій готується і цього разу. За підсумками переговорів Бойка і Міллера в Москві в «Газпромі» заявляють про те, що «наявність достатніх обсягів газу в ПСГ України є ключовою умовою виконання українською стороною зобов’язань з транзиту газу». Більше того, 29 серпня Міллер лякав журналістів двома «поганими» варіантами подій: «Перший — Україна несанкціоновано відбирає російський газ, який постачається транзитом європейським споживачам, другий варіант — Україна обмежує постачання газу для споживачів України».
Тут не можна не нагадати про те, що Україна вже піднімала питання про закупівлю газу для підземних сховищ за рахунок «Газпрому». Але тоді цю справедливу позицію відстояти, мабуть, не вдалося, і в червні цього року довелося погоджуватися на двохмільярдний кредит для закупівель газу. Нині історія повторюється... Якщо встояти не вдасться, то може статися, що Україні майбутньої зими знову доведеться виконувати зобов’язання «Газпрому» щодо безперебійного транзиту російського газу до Європи.
КОМЕНТАР
Олександр НАРБУТ, незалежний експерт:
— Минулого разу наші керівники теж, здавалося б, хотіли мати в своїх руках важіль для тиску на газових переговорах, але потім облишили цю думку і традиційно вирішили пограти в комерційні ігри, взявши кредит на закупівлю газу для ПСГ у «Газпромбанку». Зараз вони «дограють» у дуже складній ситуації, коли знову з’явився газпромовський рефрен про те, що, мовляв, Україна своїми діями ставить під загрозу енергетичну безпеку Європи і постачання газу європейським споживачам. Це — один із старих сценаріїв, який, на жаль, був детермінований нашими ж діями. Нам потрібно було ще влітку витримати, обстояти свою принципову позицію і не погоджуватися на кредит. Тим більше, небезпечно повертати назад тепер, коли сезон закачування газу в ПСГ вже закінчується — в жовтні починається опалювальний сезон. І брати на себе, а точніше, на українського платника податків, відповідальність за витрати пікового періоду витрачання газу — це неправильно. Європейці вже уклали угоду на постачання газу з росіянами, враховуючи й можливі ризики в низькотемпературний період. Ось росіяни і повинні запасати газ на зиму. І тут варто сказати ще й про неефективну систему управління ухваленням рішень щодо питань енергетичної безпеки, яка знаходиться виключно в руках міністра і його підлеглих. Юрій Бойко перебрав на себе всі переговорні відносини. Він виступає від імені НАК «Нафтогаз України», що свідчить про некомпетентність керівництва цієї структури. І нинішня ситуація вказує на його, міністра, персональні помилки. Тим паче що переговорний процес так і не було піднято на високий міждержавний рівень. На останній зустрічі президентів двох країн українська, ніби вибачаючись, намагалася привернути увагу до газової проблеми. Але, на мій погляд, до цього так і не дійшло...
