На Заході думка профспілок має мало не вирішальне значення при виборі інвестора. Чи вдасться Україні перейняти цей досвід? Протягом останніх шести місяців у країні спостерігалася небувала кількість спорів і судових розглядів із приводу прав власності та законності приватизації підприємств, починаючи від найдрібніших і закінчуючи об’єктами стратегічного значення. У спори вплутувалися всі: дрібний і середній бізнес, Генеральна прокуратура, Фонд держмайна, олігархи, політики… Нарешті почувся голос і самих працівників підприємств. Якщо раніше запитання, кому все ж таки належатиме об’єкт, вирішували між собою «верхи», тобто старі власники та потенційні нові власники, то тепер висловитися вирішили «низи» — ті, хто працює на підприємствах.
Найпоширенішим способом привернути увагу громадськості та влади до проблем підприємств стали відкриті листи. Послання писали футболісти «Динамо», працівники кількох українських обленерго, які не порозумілися з російським бізнесменом Костянтином Григоришиним. У Харкові відкриті листи до Президента були розміщені навіть на білбордах.
Послідовно відстоював свої права трудовий колектив Нікопольського заводу феросплавів, який цієї зими виявився на самому початку неофіційного списку уряду на реприватизацію. Зрозуміло, що приватизація, реприватизація чи продаж є подіями, що можуть кардинально вплинути на подальшу долю підприємства і, відповідно, позначитися на його працівниках. У такій ситуації їхній неспокій щодо дотримання своїх прав й активна участь у пошуку кращого рішення є нормальним явищем. Почали працівники НЗФ із відкритого листа, в якому спробували довести керівництву країни, що реприватизовувати підприємства, що успішно працюють, не треба. Наступним етапом стали акції протесту, що проводилися на НЗФ у травні, коли група «Приват» зробила спробу провести нелегітимні збори акціонерів заводу. Були й поїздки працівників заводу до Києва, і прямі звернення до Президента, і нові відкриті листи. Попри те, що «Приват» досі не залишає надії провести в Орджонікідзе збори акціонерів, самі робітники заводу вже вийшли на інший рівень: тепер вони напряму спілкуються з потенційними покупцями свого підприємства — «Реновою» і «ЄвразХолдингом».
Події показують, що трудові колективи стають сьогодні окремою стороною й самостійною силою, яка має право вибору в корпоративних спорах, зацікавленою в тому, хто ж зрештою стане власником рідного підприємства. Йдеться про простий економічний розрахунок, що лежить в основі того, яку сторону підтримувати. Відповідно, зацікавлений покупець повинен і йтиме не тільки на угоду з продавцем, але й із профспілкою підприємства. На Заході ця практика вже давно стала нормою. Український консорціум «Індустріальний союз Донбасу» виграв конкурс із продажу польського металургійного комбінату «Huta Chezstohova» після того, як запропонував профспілці комбінату кращий соціальний пакет, ніж транснаціональна корпорація «Mittal Steel». Із тієї ж причини перемогу в приватизаційному конкурсі в Чехії здобув російський «ЄвразХолдинг», акціонери якого сьогодні мають намір брати участь у купівлі акцій НЗФ.
Саме тому керівництво групи «Ренова» пішло на безпрецедентний для України крок й організувало візит делегації Нікопольського заводу феросплавів на один із контрольованих групою заводів — Уральський алюмінієвий завод СУАЛ (м. Каменськ-Уральський, Свердловська обл.). Раніше «Ренова» заявляла, що «в сучасних умовах компанія не може втримуватися на високому рівні без корпоративної стратегії розвитку, без готовності бути соціально відповідальною та прозорою». У ході візиту працівників Нікопольського заводу феросплавів на УАЗ їм наочно продемонстрували ставлення власників до соціальної сфери підприємства. Звідси робітники могли зробити висновок про те, чого їм треба чекати від приходу росіян на їхнє підприємство. Мені довелося говорити з працівниками НЗФ, які щойно повернулися додому після поїздки на Урал. Ось їхні враження.
Віталій ФІРСОВ, заступник голови профкому ВАТ «НЗФ»:
— Ми відвідали Уральський алюмінієвий завод. Його інвестор — компанія «Ренова» — є потенційним інвестором і для нашого підприємства, тому ми хотіли познайомитися з умовами праці та соціальними гарантіями для працівників на цьому підприємстві. На цьому підприємстві зараз працюють близько семи тисяч осіб. Середня зарплата становить близько 11 тис. рублів (приблизно 1850 грн.) на місяць. Починаючи з 1996 року, інвестор спрямував на розвиток виробництва майже $120 мільйонів. Він побудував два нові цехи з виробництва алюмінію, триває будівництво ще кількох.
На підприємстві повністю збережена соціальна сфера: діє медсанчастина, профілакторій, оснащений сучасним медичним обладнанням, працюють два Палаци культури, діють дев’ять гуртожитків. Після побаченого можна сказати, що трудовий колектив нашого підприємства може бути впевнений у тому, що з приходом нового інвестора працівники нічого не втратять — ні в заробітній платі, ні в соціальній сфері.
Вікторія КОЗОРІЗ, лікар медико-санітарної частини:
— Мені як лікарю було приємно дізнатися, що, наприклад, УАЗ за підтримки інвесторів став одним із головних спонсорів створення в місті перинатального центру, оснащеного новітнім медичним обладнанням. У цьому центрі проходять лікування та реабілітацію новонароджені діти всього регіону. У самому Каменську- Уральському за останній рік народилася понад тисяча малюків — рекордна кількість.
Для молодят завод допоміг побудувати чудовий Палац щастя. Схоже, дефіцит кадрів заводу не загрожує. Приємно, що й директор заводу дуже серйозно вникає в проблеми профілактики захворювань. Він навіть контролює регулярність проведення щеплення своїм працівникам. Це позначається на загальному стані здоров’я в колективі, і воно, попри шкідливе виробництво, останнім часом помітно покращилося.
У цьому відіграв позитивну роль також спорт, яким, починаючи від директора, займаються на заводі і старі, і малі. Безліч змагань, турнірів, походи, заняття в трьох басейнах міста. Не дивно, що останніми роками в місті різко скоротилася кількість правопорушень, а про дисципліну на самому заводі й говорити не доводиться — вона висока. Ось ще один штрих: огорожі міста рясніють… дитячими малюнками про мир, про природу, про батьків, про завод, який допомагає їм рости.
Віктор КОЛОСКОВ, слюсар-ремонтник цеху виробництва феросплавів:
— Поїздка на Уральський алюмінієвий ще раз переконала в тому, що в кожного робітника, хоч де б він жив і працював, завдання одне: забезпечити гідне життя своїй сім’ї та процвітання рідному підприємству. Відвідуючи цехи заводу ми зустрічалися з багатьма робітниками і керівниками підрозділів і неодноразово чули про те, що успіх справи може забезпечити лише справжній, дбайливий господар — такий як «ЄвразХолдинг» і група «Ренова».
Минуло понад дев’ять років, як завод працює з цими інвесторами, і це позитивно позначилося на економіці, соціальних програмах підприємства. Тут повне завантаження потужностей, високі економічні показники. Останнім часом введене в дію обладнання електролізного виробництва, що дозволило збільшити виробничі потужності більше ніж на 40%, до того ж без погіршення екологічної обстановки в регіоні. Зростає номенклатура сплавів, покращується якість продукції, впроваджуються енергозберігаючі технології тощо.
Як і ми на НЗФ, уральці велику увагу приділяють організації праці. У них також прижилася така форма роботи з людьми, як організація трудового суперництва.
Ірина ФРОЛОВА, шихтувальниця агломераційного цеху:
— Мені дуже приємно було дізнатися, з якою увагою ставляться на підприємстві до жінок. Тут їх понад дві тисячі. Медико-санітарна частина стежить за їхнім здоров’ям. У незвичайному санаторії-профілакторії «Кам’яний пояс» регулярно проводять огляд і лікування працівниць. Там для жінок передбачено понад двісті різних, дуже ефективних процедур. Дорога апаратура, нетрадиційні методи лікування, новітні медичні технології. Ми відвідали санаторій під час літнього оздоровлення дітей. І побачили, що працівники заводу мають можливість відпочити та полікуватися цілими сім’ями. Упорядковано кімнати, холи, процедурні, скрізь квіти, чудовий дизайн. Генеральний директор заводу Борис Смоляницький, голова профкому Валерій Богомолов постійно цікавляться проблемами цієї лікувальної установи та допомагають їх вирішувати.
