Неймовірно, але факт: у бензиновій столиці України Кременчуці (Полтавська область) з вівторка в середньому на 10 копійок подорожчали усі марки моторного палива. Тим часом АЗС «Укртатнафти» повідомили про ще одне очікуване підвищення вартості бензину. Ця кризова ситуація може перекинутися і на всю країну. Таку думку висловив міністр економіки України Анатолій Кiнах. На його думку загострення ситуації навколо «Укртатнафти» створює серйозні ризики для штучного виникнення дефіциту палива.
Нагадаємо, що українська сторона, а саме НАК «Нафтогаз України» протягом декількох років заперечувала правомірність передачі 18,296% акцій «Укртатнафти» компаніям Seagroup International Inc. (США) та AmruzTradingAG (Швейцарія). Як наслідок — наприкінці травня на користь НАК було списано спірний пакет, що належав названим іноземним акціонерам. Це збільшило пакет «Нафтогаза України» з 43,054% до 61,346%. Він став контрольним. Та це, звичайно, не сподобалося російсько-татарським акціонерам, які багато років контролювали понад 55% акцій «Укртатнафти». Тоді міністерству майна і земельних ресурсів Татарстану належало 28,778% акцій, ВАТ «Татнефть» — 8,613%, а дружнім «Татнефти» компаніям Seagroup International і Amruz Trading — 18,296% акцій. У вересні 2004 року за рішенням наглядової ради на чолі з Равiлем Муратовим, який нині працює першим заступником голови уряду Татарстану, «Укртатнафту» очолив Сергій Глушко, який, перебуваючи на посаді заступника голови Фонду державного майна, брав участь у процесі підготовки приватизації Кременчуцького НПЗ. Зрозуміло, що він виконував усі настанови головних акціонерів, які часом розходилися з інтересами України. Тож Міністерство палива й енергетики України в 2007 році ініціювало зміну керівництва «Укртатнафти», однак через конфлікт між акціонерами НПЗ рішення не було прийнято. Але наприкінці травня за рішенням суду реєстратор акцій ЗАТ «Укртатнафти» «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» списала з рахунків «IНГ Банк Україна» на користь «Нафтогаза України» 271,006 мільйона акцій заводу (18,296% статутного капіталу). Таким чином, «Нафтогаз України» консолідував 61,35% акцій «Укртатнафти». Після цього ситуація змінилася. Наприкінці минулого тижня за рішенням Сумського апеляційного суду Павло Овчаренко, який очолював «Укртатнафту» у 2003—2004 роках, став до керівництва підприємством.
Найгірше, що серед урядовців з цього питання поки немає єдності. Мінпаливенерго досить обережно закликає акціонерів «Укртатнафти» до порозуміння. Його речник Костянтин Бородін заявив, що «Міністерство не схвалює будь-які форми силового вирішення конфлікту акціонерів і має намір послідовно відстоювати цю позицію». Але при цьому підкреслив, що Мінпаливенерго, як орган державної влади, може керуватися лише офіційними документами, тому направило відповідні запити Павлу Овчаренку і Сергію Глушку, які сперечаються за посаду голови правління «Укртатнафти». «Після юридичної експертизи отриманих документів міністерство викладе свою офіційну позицію щодо легітимності відновлення Павла Овчаренка в статусі керівника підприємства», — сказав прес-секретар і повідомив також, що Мінпаливенерго на даний час приділяє пріоритетну увагу недопущенню зниження обсягів переробки нафти і виробництва нафтопродуктів Кременчуцьким нафтопереробним заводом і по галузі в цілому. «Забезпечення насиченості ринків енергоносіїв є однією з наших пріоритетних задач», — сказав він.
У той же день прем’єр-міністр Татарстану, голова ради директорів ВАТ «Татнефть» Рустам Минниханов звернувся до Президента й уряду України з проханням втрутитися в ситуацію навколо «Укртатнафти». І віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюев, коментуючи ситуацію навколо підприємства, назвав дії Овчаренка рейдерским захопленням. Він також повідомив, що МВД України розслідує обставини зміни керівництва Кременчуцького НПЗ.
Тим часом Овчаренко зробив досить сильний хід. На прес-конференції у Києві він заявив, що «Укртатнафту» свідомо намагаються зробити банкротом. Для цього, за його словами, протягом останніх трьох років завод постійно піддають фінансовим випробуваннм. Про це свідчать підсумкові фінансові результати, які щоденно реєструвалися з моменту встановлення на підприємстві автоматизованої системи обліку.
«Я був дуже здивований тими змінами у компанії, які відбулися (після призначення на посаду нового голови правління. — Авт. ) За ці три роки компанія методично доводилася до банкрутства»,— стверджує він і наводить відповідні цифри. За підсумками трьох кварталів цього року підприємством вперше за останні шість років отримано збитки у розмірі 127 мільйонів гривень, тоді як зазвичай у середньому за рік «Укртатнафта» мала 170—250 мільйонів прибутку. До кінця року, за твердженням Овчаренка, збитки мали б досягти 400 мільйонів гривень.
Серед причин фінансових негараздів НПЗ Овчаренко називає отримання заводом від фірми-посередників сировини за завищеною на 20 доларів ціною, а продаж готового продукту — за ціною, що на 150 гривень за тонну нижча. Доповнює картину незугарного господарського управління ще негативна тенденція. «Кредиторська заборгованість зросла у чотири рази — до суми 3,7 мільярда гривень. Причому темп її зростання перевищували темпи нарощування виручки», — розповідав журналістам Овчаренко. І це не дивно. Ще три роки тому завод мав 100 мільйонів гривень власних обігових коштів. Сьогодні ж їхнiй дефіцит, зі слів Овчаренка, становить 300 мільйонів. Фінансову діру латали, зокрема, і за рахунок додаткових запозичень. Бажаючих «допомогти» донедавна високорентабельному підприємству вистачало. Як наслідок, зауважує керівник підприємства, — загальна кредиторська заборгованість перед основним позичальником «Таіс», який надав підприємству 1,33 мільйона тонн нафти, досягла 2,6 мільярда гривень. Щоправда, сьогодні ця сума зменшилася до 1,47 мільярда гривень.
Економічні служби заводу доповідали керівництву про загрозу, яка нависла над підприємством. Але належної реакції не було. «Ситуація навмисно підтримувалася, — вказує Овчаренко, — бо, судячи з усього, готувалася схема банкротства — чи то за допомогою ліквідації, чи додаткової емісії акцій планувалося розмити частку головних акціонерів, включаючи українську й татарську сторони. І передати основний пакет акцій у руки третіх структур, які безпосередньо створювали цю кредиторську заборгованість».
З квітня 2007 року увагу менеджмента компанії привернула нова можливість вийти з фінансової скрути — «схеми оптимізації податкових витрат». Простіше кажучи — постачальники нафти почали ухилятися від сплати податків з допомогою вексельних схем, зазначає Овчаренко. В результаті — держбюджет України недоотримав 941 мільйон гривень. Далі, як стверджує Овчаренко, колишній менеджмент вирішив переорієнтуватися з прямих закупок нафти на давальницькі схеми. Це сталося буквально за два тижні до поновлення Овчаренка на колишній посаді.
А сьогодні робота колективу ускладнюється ще й психологічним тиском, який виявляється у відмові «Татнефти» постачати на Кременчуцький завод сировину. «Нині завод працює на знижених режимаж. Російський трубопровід зупинено», — говорить Овчаренко і розповідає про наслідки цього. Запасів у сховищах мінімум — вистачить максимум на 12 днів. За два—три дні потрібно врегулювати питання з поставками. Поки ж підприємство продовжує працювати на українській нафті, яку отримує за контрактом з «Укрнафтою». Ведуться й переговори з російськими постачальниками, серед яких ЛУКОЙЛ, ТНК-ВР, «Сургутнафтогаз» та інші. У листопаді заплановано придбати 300—350 тисяч тонн російської та 200 тисяч тонн української нафти.
Виправляти складну ситуацію на фінансовому полі голова правління, який удруге увійшов не в ту саму, а вже в іншу, неглибоку нафтову річку, планує за допомогою кредитів. Складає плани нарощування обсягів переробки та мріє про те, щоб вивести підприємство на максимальну рентабельність. Другий напрям, на якому має намір зосередитися — робота з сумнівними кредиторами та боржниками.
