Першими вияви економічної кризи відчули найбільш розвинені промислові галузі, де сконцентровані металургія, хімія та машинобудування. Останніми роками тут спостерігався будівельний бум, а зважаючи на високі прибутки, жителі активно брали банківські кредити, щоб придбати квартири, машини й побутову техніку. Сьогодні в промисловості й фінансовій сфері панує розгубленість і невизначеність. Відбувається те, що здавалося немислимим ще влітку, — як на початку 90-х років, зупиняються фабрики й заводи, а їхніх працівників тисячами відправляють у неоплачувані відпуски. На хвилі економічного спаду активізувалися профспілки, керівники яких критикують владу за інертність. Вони попереджають, що в трудових колективах наростає напруженість, що в недалекому майбутньому може вилитися у вуличні акції. Про це кореспондент «Дня» розмовляв з головою Дніпропетровського обкому профспілки гірників і металургів Василем Шевченком.
— Василю Кириловичу, якщо послухати наш уряд, то можна дійти висновку, що економічна ситуація в Україні поступово нормалізується: парламент ухвалив антикризовий закон, МВФ виділив солідний кредит на стабілізацію банківської системи, підписано меморандум з промисловцями — загалом все не так уже й погано. А про що свідчать ваші спостереження?
— Особисто я б не сказав, що обстановка нормалізується. За нашими прогнозами, перші ознаки стабілізації можуть з’явитися лише навесні, але нам до неї треба ще дожити.
Звісно, і я чую бадьорі заяви, однак казав і кажу: влада в нас, як у Києві, так і на місцях, не виконує своїх функцій.
На жаль, ми бачимо лише розбрат думок, але немає продуманих дій. Влада повинна ухвалювати управлінські рішення й домовлятися не з директорами підприємств, а з їхніми власниками.
Адже про що йдеться в антикризовому законі — про банківську систему, сільське господарство й навіть про вирощування жаб і равликів. Але в нинішній ситуації витягнути економіку може лише промисловість, і насамперед, металургія. Зараз усі почали говорити про внутрішній ринок, на який раніше не звертали уваги. Але на внутрішньому ринку капіталів
не знайдеш — вони виведені в офшори. Якби ці капітали повернулися в українську економіку, то було б набагато легше. Я впевнений, що надходження «живих» грошей все одно слід чекати від експорту. Але тут є одна неприємна тема — власники не хочуть зменшувати прибутковість своїх підприємств. Наприклад, група «Приват» взяла й зупинила три феросплавні заводи й два гірничо-збагачувальних комбінати явочним порядком. Тут проглядається тенденція — феросплавники хочуть диктувати ціни всім металургам. Адже без феросплавів сталі не звариш. Ось тут би держава й мала вплинути на ситуацію. Але уряд ухвалює меморандум, добрий документ — усе в ньому прописано, навіть наші пропозиції внесли, але реальних кроків я поки не бачу. Те саме можна сказати й про місцеву владу.
— Утім, губернатор видав розпорядження про створення антикризових робочих груп, що мають координувати боротьбу з кризою та її наслідками, як на рівні області, міст і районів, так і в галузях.
— І я є членом однієї з таких груп. Ми внесли свої пропозиції, і їх прийняли. Профспілки навіть пропонують поставити питання про розширення повноважень облдержадміністрації, щоб вона могла активно впливати на процеси в регіоні. Зараз йдуть фінансові вливання в банки й окремі компанії, іншим радять затягувати паски. А ми вважаємо, що слід звернути увагу на прибутки людей і комунальні платежі. Зараз працівники підприємств отримують зарплати за вересень і жовтень — вони ще більш-менш нормальні. Але на тих підприємствах, які зупинили, люди на роботу вже не ходять. На тому ж Нікопольському заводі феросплавів з восьми тисяч працівників залишилося тисячі півтори, що підтримують обладнання в робочому стані. Решта сидять удома й отримують дві третини тарифу, тобто, з урахуванням їхньої системи оплати праці, це становить половину колишньої зарплати. Коли вони почнуть отримувати такі прибутки — тоді й почнуться питання. Адже комунальні тарифи й ціни рвуться вгору. Близько 80% працівників набрали кредити, але як їх гасити в таких умовах? Крім того, треба думати про те, чим зайняти людей, як забезпечити їм прибутки. Тому ми ставимо питання перед місцевою владою так: давайте створювати стабілізаційний фонд в області, домовлятися з олігархами.
— Куди, згідно з вашою ідеєю, мають іти кошти з такого фонду?
— Кожне місто сидить на «атомній бомбі» — всі комунікації нікуди не годні, вони в аварійному стані. Як зима, так і комунальна катастрофа. З усіх труб тече вода. Треба їх міняти. За всіх часів при економічній кризі зайнятість забезпечували інфраструктурними проектами. Так було в США при Рузвельті, так робили в Європі. Слід спрямувати кошти на ремонт мереж, доріг, активізувати будівництво об’єктів, запланованих до Євро-2012.
— Але ж кваліфіковані металурги не підуть на будівництво або прокладати міську каналізацію?
— Не підуть, але будівельні проекти можуть забезпечити замовлення на металопродукцію. Між іншим, криза, хоч і почалася в нас з металургії, в металургії вона швидше за все й закінчиться. Металурги першими вийдуть з кризової ситуації, щойно на світовому ринку поновиться попит на метал. Цьому можуть сприяти продумані дії уряду. Шкода, що коли підписували меморандум, не було власників металургійних підприємств. Бо все залежить від балансу цін у галузі. Зараз найкраще почуваються вертикально інтегровані компанії, що мають свою залізну руду, кокс і всі чотири переділи у виробництві. Чому зупинився Маріупольський комбінат — тому що у В. Бойка немає своєї сировини. А ціни в галузі досягли піку, як кажуть фахівці, подібне було перед Першою світовою війною. Завдання полягає в тому, щоб держава посадила за стіл основних гравців і змусила домовитися про взаємне зниження цін. Ось тоді можна здешевити продукцію, протистояти Китаю й Росії. За меморандумом, галузі надаються великі преференції, практично ми повертаємося до економічного експерименту кінця 1990-х років, що сприяв відродженню української металургії. Тому рано чи пізно вони мусять домовитися — знизять ціни, й попит на металопродукцію з’явиться. Як я сказав, «живі» гроші металурги отримають першими. Але руйнування зараз відбувається й у інших галузях — машинобудуванні, хімії, будівництві, вони довше викарабкуватимуться. Ось там звільниться дуже багато людей, які завдяки інфраструктурним проектам отримають хоч якусь зарплату. Виграють усі — люди, держава, область, місто. До речі, ми пропонуємо збудувати два елеватори. У нас в області багато зерна — його зберігати ніде, й здебільшого воно кормове. То чому його не пустити на годування худоби в приватних господарствах — це краще, ніж завозити сумнівну сировину з-за кордону. Заразом є можливість знизити ціни на продовольство.
— Чи веде профспілка гірників і металургів діалог із власниками підприємств?
— Наскільки це можливо, ми підтримуємо з ними контакти. Нещодавно наші представники їздили до Москви на нараду підприємств, що входять до «Євразгруп». Як нам здалося, там йдуть на контакт — є протоколи, ведуться переговори, приїжджають представники. Нормальні контакти існують з «Індустріальним союзом Донбасу». Наскільки нам відомо, Дніпродзержинський меткомбінат отримав замовлення й працюватиме цієї зими. Це «перша ластівка». Ще одна група, що працює в нашому регіоні, — «Інтерпайп». Це трубні підприємства. Там теж є контакт, хоча назвати його дуже добрим не можна. Але в трубників немає такого зниження виробництва, й труби користуються більшим попитом, ніж прокат. А от група «Приват» — з нею немає ніякого контакту. Адже того, що називають групою «Приват», як юридичної особи не існує. Якщо в інших власників є адреси, реквізити, то тут усе аморфне, всі кивають один на одного. Зупинили заводи й ГЗК, а з ким вести переговори, незрозуміло. Який тут може бути діалог із власником?
— Що відбувається в таких містах, як Нікополь, Орджонікідзе, Марганець, де підприємства, які зупинили, по суті, є містоутворюючими?
— Там може бути другий Алчевськ, і навіть не один. Ситуація загрожує соціальною катастрофою. У Нікополі досі не можуть розпочати опалювальний сезон. Не набагато краще становище й у інших промислових містах, де зупинилися підприємства. Тому ми й пропонуємо обласній владі спільно подумати над тим, як люди переживуть цю зиму. За нашими прогнозами, ситуація почне різко погіршуватися вже в грудні, коли працівники отримають дуже урізану зарплату. Тоді в робочих колективах почне загострюватися обстановка, хоча на заводах неспокійно вже зараз. Поки масового безробіття немає, але ми стоїмо на його порозі. За останній тиждень у центрі зайнятості зареєструвалося 4700 осіб, а за попередні десять місяців — 3800. При цьому слід враховувати, що дані про зайнятість зазвичай відстають на півтора-два місяці. Тому ми тримаємо руку на пульсі, встановлюємо оперативний зв’язок, збираємо інформацію, регулярно відвідуємо заводи, розмовляємо з робітниками.
Влада має показати, що вона щось робить для наших громадян. Важливо не лише думати про зайнятість, а й не допускати зростання цін і комунальних тарифів. Можна впевнено сказати, що незабаром знизиться рівень платежів за комунальні послуги, адже багатьом не буде чим платити. Скільки років ми ставимо питання: чому дешевий газ власного видобутку не відпускається на комунальні потреби або чому електроенергія на експорт йде за вдвічі нижчими тарифами, ніж на внутрішньому ринку? Невже ми не можемо зробити крок назустріч людям? Хіба цього не розуміє влада? Їй треба думати про те, як не допустити соціального вибуху й полегшити становище незаможних і безробітних. Тоді наші громадяни відчують, що про них хтось піклується. Якщо люди матимуть надію, хоча б невелику, тоді ми переживемо й економічну кризу.
ДО РЕЧI
Поки готувалося до друку це інтерв’ю, В. Шевченко повідомив: «Нормальний діалог, що вівся з «Євразгруп», скасовано. На Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського була проведена конференція трудового колективу, на якій, усупереч українському законодавству, представники власника й керівництво підприємства спробували в односторонньому порядку змінити умови колективного договору. Звісно, не в кращий бік. Ситуація переходить у жорстке протистояння. Тому президія ЦК профспілки гірників і металургів спільно з президією Дніпропетровського обкому ухвалили постанову, яку відіслали президенту компанії, прем’єр-міністру України, а також до обласної прокуратури».
