В Україні можуть внести зміни до законодавства про створення механізму обігу та контролю за ГМО-продукцією. Як розповів днями голова Державної інспекції сільського господарства України (Держсільгоспінспекція) Владислав Гончаренко, треба встановити чіткий контроль за вирощуванням, зберіганням, транспортуванням та використанням ГМО-культур, а також виписати рівень відповідальності за порушення відповідного законодавства та механізм утилізації незареєстрованої ГМО-продукції. «Такий контроль можливий лише у разі законодавчого закріплення, тому потрібно розробити відповідні зміни до чинного законодавства, які врегулюють чіткий механізм обігу ГМО від землі, а саме насіння, яке закладають у неї, до процесу використання вирощеної продукції», — пояснив він. І додав, що зміни повинні містити створення відповідних буферних зон для вирощування такої продукції, окремих сховищ та визначити безпечний процес експорту. Крім того, слід подумати і про створення національного реєстру ГМО-продукції та запровадження процесу декларування, аби знати мету її вирощування, місце знаходження і подальше використання. За його словами, створять робочу групу, яка розробить ці зміни до законодавства. Попередні результати її роботи розглянуть до кінця тижня.
«Проблема полягає в тому, що не відпрацьовано процедуру реєстрації такої продукції, бо в Україні фактично діє заборона на її виробництво. Але ж колись її можуть зняти. Тому пропозиції інспекції — це крок на попередження можливих проблем, якщо держава таки дозволить реєстрацію. Зараз саме час, аби розробити правила гри на цьому ринку», — вважає генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир ЛАПА.
Тож за аналогією з законом про органічну продукцію влада взялася за розробку механізму відстеження ГМО-продукції, починаючи з виробництва і закінчуючи конкретним прилавком.
На думку експертів, проблему генно-модифікованих продуктів треба вирішувати терміново. Голова «Аграрного союзу України» Геннадій НОВІКОВ розповідає, що попри заборону на виробництво така продукція існує. Серед сільськогосподарських культур ГМО найбільше серед сої та кукурудзи. За словами учасників аграрного ринку, питання викликає близько третини кукурудзи і 70% сої в Україні.
Президент «Української асоціації виробників і переробників сої» Віктор Тимченко додає, що, створюючи механізм контролю, треба його виписати так, аби із наближенням весняно-польових робіт втрати сільгоспвиробників були мінімальними.
До того ж, продовжує Новіков, погодити його слід із асоціаціями. Аби не вийшло так, що контролюватиме ГМО одна лабораторія. Крім того, пояснює він, слід визначитися, чи контролювати рослинницьку продукцію, яку експортують, і країна-покупець не просить у виробника звіту по ГМО. Зараз, каже Новіков, Європа купує сою для тваринництва і не запитує, «з» чи «без» вона.
«Ми ініціювали питання часткового дозволу вирощування технічних культур (сої з ГМО-насіння), як це відбувається в Росії та країнах ЄС», — поділився планами у жовтні 2013 року міністр аграрної політики і промисловості України Микола Присяжнюк. При цьому він не відкинув можливість, що слідом за соєю можуть дозволити вирощувати і кукурудзу з ГМО-насіння.
Між тим голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко наголошує, що Україна — одна з небагатьох країн у світі, яка асоціюється з вирощуванням екологічно чистої сільгосппродукції, без ГМО. «І в національних інтересах України — вирощувати саме органічну продукцію, яка користується у світі найбільшим попитом», — вважає вона.
2012 року посіви у світі ГМО-культур збільшилися на 6%, до 170,3 мільйона га, що становить 13% всіх орних земель. У трійку лідерів за обсягом площ входять США, Бразилія та Аргентина. А першість з розповсюдження займає Китай, Індія, Бразилія, Аргентина і Південна Африка. Торік вирощувати ГМО-культури вирішили дві держави — Куба і Південний Судан. При цьому три країни, які раніше вирощували такі рослини (Швеція, Німеччина і Польща), їх вже не виробляли. На сьогодні лише п’ять європейських країн — Іспанія, Чехія, Словаччина, Румунія та Португалія — вирощують ГМО-культури.
