Квітень подарував легкий підвищувальний рух ВВП 2,7%, який прийшов на заміну більш відчутному березневому пожвавленню. Як би там не було, а на старті другого кварталу висхідний тренд був не тільки збережений, але і збільшив кут підйому. Втім, як і торік, деякого уповільнення уникнути не вдалося (3,5% до квітня 2005 р. проти 4% у березні до березня 2005 р.). При цьому кумулятивна динаміка ВВП (січень—квітень) все ж покращилася. Це сталося не тільки під впливом ефекту зниження бази порівняння (з 5,4% до 5,0% у відповідні місяці 2005 р.), але і за рахунок післявиборчого покращання очікувань виробників і споживачів.
Однак економіка все ще не виглядає достатньо сильною. Вона лише заспокоїлася після деякого напруження, з яким удалося виконати і навіть перевиконати підсумковий прогнозний показник минулого року. Проте перспективи перевищити за підсумками року торічний показник — 2,6% росту ВВП у квітні стали обнадійливішими, а останній прогноз Мінекономіки (2,8%) здається навіть дещо заниженим. Сьогодні можна з 70% ймовірністю орієнтуватися на темпи в межах 3%. Про це дозволяє говорити покращений прогноз врожаю, сподівання на сприятливішу коньюнктуру на ринках Росії та Європи, а також те, що більшість галузей-продуцентів ВВП уже другий місяць поспіль зростає темпами 4—6%. Якби ще обробна промисловість відновила позитивну динаміку хоча б до рівня 2—3% (зараз ця галузь залишилася єдиною, що робить мінусовий внесок у створення ВВП — 0,4%), то зростання ВВП могло б досягти рівня 4,5%. Ця галузь, на жаль, не використовує підвищення цін на пріоритетних для України ринках. Щоправда, металургія та хімія також не демонструють явних ознак виходу з кризи і гальмують набір висоти для безтурбулентного руху ВВП, створеного рештою індустрії. Водночас більш оптимістичним тепер виглядає прогноз додаткового поштовху економічному зростанню з боку сільського господарства. Хоча деіндустріалізація росту ВВП збереглася, але вона стала краще «компенсуватися» підвищеною динамікою інших галузей. У травні—червні, ймовірно, і обробна промисловість вийде на «плюсовий» внесок у зростання ВВП.
Приток іноземного капіталу в січні—квітні був інтенсивнішим за очікуваний. Це поза всяким сумнівом посилить інвестиційну компоненту зростання вже у третьому кварталі. Динаміка ВВП, створеного будівництвом, підтверджує певну активізацію також і внутрішніх капіталовкладень. Цей процес міг би бути активнішим, якби не відчутний податковий тиск, який, мабуть, зберігається, про що свідчить зростання валової доданої вартості за статтею «чисті податки». Це погіршує середньострокові перспективи висхідної макродинаміки.
Квітнева статистика внутрішньоі торгівлі натякає на поступове відродження докризового стану галузі. Відтак споживчий попит збереже свою рушійну силу, яка дозволяє вже другий рік поспіль утримувати економіку в режимі зростання на фоні погіршення умов світовоі торгівлі (йдеться про ціни на газ, нафту і метали). Більше того, зростання має стати більш здоровим, тому що, зокрема, переважно забезпечується внутрішнім попитом. Найсуттєвіше прискорення темпів було зафіксоване у галузі, яка повністю працює на внутрішріх споживачів — валова додана вартість, створена торгівлею, зростала на 2% швидше, ніж у першому кварталі.
Лідерами нині стали також будівництво, транспорт, освіта, які орієнтовані здебільшого на інвестиційний попит. У поєднанні із зрушеннями в машинобудуванні, приростом зовнішніх інвестицій, імпортом обладнання, що збільшується найшвидшими темпами, повернення будівництва на лідерську позицію (6%) може стати передвісником пожвавлення інвестиційної складової економічного зростання. Хоча, звичайно, важливо враховувати й зміни в міжнародному попиті. Нещодавне підвищення процентних ставок у Китаї (з метою деякого охолодження китайської економіки) може внести понижувальну корекцію у триваюче зростання цін на метали і погіршити перспективи експорту України з огляду на можливе додаткове охолодження світового ринку у цьому сегменті.
Характерною особливістю квітня є те, що підйом другий місяць поспіль поєднується із зниженням роздрібних цін. У перші два стартові місяці ці два головних супутника базової макропари (інфляція і зростання ВВП) йшли у менш сприятливому темпі й більш асинхронно — у січні разом з уповільненням інфляції загальмувалося зростання ВВП, а у лютому деяке пожвавлення поєдналося з неочікуваним прискоренням інфляції. Квітню сприяє те, що у цьому місяці зберігалася тарифна стриманість. І саме ймовірний апетит до підняття цін на енергоресурси і транспортні послуги природних монополій може становити найбільшу загрозу для оздоровчих процесів в економіці у другому і наступних кварталах. При цьому бажання якомога сильніше натиснути на акселератор тарифів явно поступається прагненню застосовувати антиінфляційні гальма. Більше того, двомісячна дефляція та низький загальний інфляційний фон можуть бути використані як привід для тарифної експансії за межами, безпечними для утримання бюджетного інфляційного орієнтиру. Сьогодні за нього вже дехто і на офіційному рівні приймає двозначну інфляцію, яка, начебто, більш широко відкриває «вікно можливості» для угамування апетиту природних монополій.
Та якщо тарифною нестриманістю розігнати роздрібні ціни — буде демобілізований ресурс споживчого попиту як головного рушія зростання. Якщо те саме зробити з енергоресурсами для експортного сектору, а негативний досвід минулорічного підняття тарифів на залізничні перевезення у всіх на пам’яті, то зростання «недобере» перш за все від металургії та хімії. І це буде дуже відчутно.
Не виключений також і подальший підйом цін на нафтопродукти в контексті планів націоналізації у Болівії та невизначеності перспектив розрядки напруженості навколо Ірану. Це може послабити загальносвітову економічну кон’юнктуру і погіршити умови торгівлі для України.
Щоб подолати ці загрози, варто вжити заходів до енергозаощадження, підтримки дорожньо-транспортного будівництва та експорту. А за умови нового підняття цін на газ в бюджеті на 2007 рік підтримати експортоорієнтовані галузі через тимчасове стабілізаційне субсидування, мобілізувавши позичкові ресурси на світових фінансових ринках і через розширену приватизацію. Водночас необхідно приділити увагу легалізації неформальної економіки і тіньових доходів.
Нині майже загальним правилом стало критичне ставлення політиків, аналітиків, преси, до уповільнення темпів зростання ВВП. Але поза увагою лишаються зміни у його якості. Нашому сіспільству слід усвідомити (це давно вже зробили у передових країнах), що найбільш прийнятною є така динаміка зростання економіки, яка супроводжується низькою інфляцією, зменшенням державного боргу і посиленням ролі внутрішнього попиту. Серед позитивних характеристик також більш високі темпи підгалузей кінцевого споживання і сфери послуг, зменшення частки сировини в експорті, стале зростання реальних доходів. Сьогодні присутні ознаки всього цього і в Україні. Можна стверджувати, що в умовах, коли підвищується роль внутрішніх факторів, зростання стає збалансованішим. Саме до цього нам слід постійно прагнути.
