Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про шкоду відсутності енергетичного діалогу

Геннадій Рябцев: «У Донецьку та області ніхто не збирається видобувати сланцевий газ»
4 квітня, 2013 - 12:48

За формуванням антисланцевих настроїв в Україні слід шукати закулісного режисера — так відреагував у коментарі «Дню» на запитання про мітинг в Донецьку директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар.

На його думку, антисланцевий рух пояснюється кількома факторами. «Це ґрунтується на тотальній непоінформованості населення про те, що таке «сланцевий газ», «природній газ з нетрадиційних джерел», технологія гідророзриву. І далі така тотальна непоінформованість використовується певними політичними силами, які прямо чи приховано спекулюють на цьому, насаджують негативні стереотипи через інформаційний простір, а потім використовують штучно культивоване несприйняття, аби стати на перешкоді проектам із розвідки. Я підкреслюю — саме розвідки, бо на цьому етапі не йдеться про видобуток нетрадиційного газу в Україні», — розповідає експерт.

На думку Гончара, такий сценарій не унікальний для України. За аналогічною схемою відбулися «стихійні» протести в Болгарії, що призвело до мораторію на видобуток сланцевого газу в Румунії. «Універсальність цієї схеми говорить про наявність закулісного режисера, який використовує кальку в різних країнах», — продовжує Гончар. Хто стоїть за кулісами, можна зрозуміти, якщо подумати, кому це вигідно. І тут аналіз показує, що «вуха ростуть» із кількох напрямків. За умов успішних розвідувальних робіт і підтвердження комерційних запасів з видобутку нетрадиційного газу Україна може стати самодостатньою енергетичною країною. «Це означає конкретну втрату українського ринку чи його суттєве скорочення для традиційного зовнішнього монопольного постачальника газу в Україну — «Газпрому», — припускає Гончар. З іншого боку, додає він, всередині самої країни також є зацікавлені в зриві плану з розвитку нетрадиційних енергоресурсів. Зокрема, в останні роки відбувається помітне зростання вуглевидобутку, особливо в «компанках», які мають надійний «дах» нагорі, розповідає Гончар. І саме цей високий рівень «даху», продовжує експерт, не зацікавлений, аби в Україні з’явився додатковий газовий ресурс, який дозволить скоротити споживання екологічно не безпроблемного вугілля. Крім того, активність Західної України в розробці та видобуванні мінеральних вод також може нести приховане стримування розвитку проектів сланцевого газу.

Хоч яким би був цей фактор чи його симбіоз, зазначає Гончар, утім, як «партнерів» громадський сектор ці протести вибрали не випадково. Політичні партії розуміють, що виступ проти енергетичної незалежності країни та створення нових робочих місць не додасть їм авторитету на виборах.

А от заступник директора науково-технічного центру «Психея», експерт енергетичних ринків Геннадій Рябцев не розуміє, чому спротив виник саме в Донецьку. «В Донецьку і області ніхто не збирається видобувати сланцевий газ. Більше того, там ніхто не збираєтьcя добувати центрально басейновий газ, бо перспективні його точки перебувають у Харківські області», — підкреслив він у коментарі «Дню».

Загалом, за словами Рябцева, до 2012 року на Харківщині в кращому випадку буде пробурено 15 скважин для розвідки, а не 300, як інформують зараз.

Антисланцеві настрої експерт пояснює так: «Діє все разом. Існує соціальна напруга в області щодо жахливої екологічної ситуації. Цю незадоволеність уміло використовують певні політичні сили. Але при всьому цьому суспільство і населення в регіонах потенційного видобутку слабко проінформовано... Втім, казати, що хтось інспірував зі сторони цей процес — не можна. Але не варто виключати, що певне фінансування надають не лише українські організації».

На думку Гончара, зараз треба вирішити невиконане раніше домашнє завдання: провести роз’яснювальну роботу серед громадськості. В Польщі її провели раніше, каже він, і сьогодні там є певні антисланцеві настрої, але домінуючі — конструктивні. «Українському уряду, — веде далі експерт, — буде значно важче, бо в голови людей вже «вбили» стереотипи, а їх, як відомо, легко сприймати і важко руйнувати».

Друге, продовжує Гончар, слід пояснити, що зараз йдеться лише про вивчення енергетичних покладів природного газу з нетрадиційних джерел. І в цьому проявляється вся «закулісність» сьогоднішньої гри. «Так звані екологи виступають за заборону будь-яких видів робіт, в тому числі й розвідки нетрадиційного газу — і це виказує наявність у них закордонних диригентів», — говорить він і додає: «Ми маємо знати, що і скільки є в наших надрах. Це не містить ніякої небезпеки».

І наостанок, підсумовує Гончар, владі слід показати, що відбувається в сланцевому питанні в інших країнах, де цей напрямок освоюють. Зараз, розповідає він, у Румунії відмовилися від прийнятого минулого року мораторію на проведення гідророзривів. У Польщі вже працюють 43 розвідувальні свердловини. У Франції, яка ввела мораторій, відбудуться дебати про перегляд прийнятого рішення. Там Академія наук зробила висновок, що мораторій прийняли без чіткої оцінки і наукового вивчення цього питання.

Рябцев додає свої пропозиції: оприлюднити договір про розподіл продукції з Shell. Треба, аби люди побачили, з чого він складається і що ця угода повністю відповідає українському законодавству. І наостанок — пояснити технологію видобутку. В Харківській області, продовжує Рябцев, ніяких екологічно небезпечних технологій не буде. «Там горизонтальне буріння, і жодних гідророзривів, які займають велику площу, не планують», — підсумував він.

P.S. Коли верстався номер, міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков пообіцяв, що громадськість буде максимально поінформована про видобуток сланцевого газу на території країни. При цьому він підкреслив, що питання видобутку цього газу буде більш актуальним не раніше, ніж через три роки.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: