Що споживатиме людство найближчим часом, та як уникнути продовольчої кризи? Ці запитання все частіше стають предметом особливих дискусій на різноманітних поважних зібраннях світового товариства. Перейматися продовольчими проблемами почала й Україна: Міністерство економіки надало оцінку стану продовольчої безпеки країни за 2007 рік.
Такі розрахунки головне економічне відомство країни зробило за Методикою визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, яку Кабмін затвердив у грудні 2007 року. Методика складається з семи основних індикаторів продовольчої безпеки та встановлює граничні розміри для деяких з них.
За висновками Мінекономіки, українці їли все, але не вдосталь. За показником достатності споживання окремого продукту оптимальним вважається результат, коли фактичне споживання цього продукту людиною протягом року (дані Держкомстату) відповідає його раціональній нормі (розрахунки МОЗ України). За більшістю ж видів продовольства минулого року фактичне споживання нижче за раціональні норми.
Найбільше відставання спостерігалося у споживанні молока, молокопродуктів — на 41%, м’яса, м’ясопродуктів — на 43%, плодів, ягід та винограду — на 53%. А от хліба, картоплі, олії та цукру з’їли навіть більше за встановлену норму. Таке перевищення у зазначених продгрупах свідчить про незбалансованість харчування населення. Простіше кажучи, люди намагаються забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок продуктів, які їм по кишені. У добовому ж раціоні теж помітні перекоси: щоденний раціон повинен складатися з 55% м’ясної продукції, насправді більшість українців споживали 26,6%.
Утім, незважаючи на все вище сказане, люди не стали менше витрачати. Найменша частка витрат на придбання харчових продуктів у загальній сумі витрат домогосподарства зафіксовано серед киян, а найбільша — у Волинській області. Середньомісячні витрати домогосподарства на їжу становили 53,2% від гранично дозволених методикою 60%. Цей показник у 2,5—3 рази перевищує європейський.
Апетити наших громадян у 2007 році задовольняли переважно вітчизняні виробники. Водночас імпорт риби та рибопродуктів становив 71,1%, плодово-ягідної продукції — 64%, а рослинної олії — 56,5%. Причому частка імпортованих продуктів, за мінекономівською методикою, не повинна перевищувати 30%.
Ситуація з імпортом справді насторожує, але не в усіх групах, говорить керівник групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. Україна щорічно експортує мільйон-півтора тонн дорогої соняшникової олії, а дешеву пальмову імпортує для виготовлення у себе, наприклад, маргарину. Хіба це погано? Багато ж плодово-ягідної продукції вирощується приватними домогосподарствами, тому порахувати, скільки там точно чого виростили, і яким буде відсоток імпорту цієї продукції, фактично не можна. Лапу насторожує інше: ситуація з імпортом м’яса. «Зараз відбувається легалізація сірих та тіньових схем, які діяли раніше», — пояснює він. Чому це відбувається? Уряду необхідно розробити зрозумілі, прогнозовані середньострокові умови роботи в агропромисловому комплексі.
В Україні існує ряд об’єктивних причин для високих показників імпорту в деяких продовольчих групах, вважає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Так, населення споживає переважно морську рибу, яку виловлює рибальський флот країни. У нас його майже не залишилося, звідси й великий імпорт.
Опитані «Днем» експерти переконані, що відсоток імпорту найближчі два роки зростатиме. Вступ до СОТу знижує митні ставки до декларативних розмірів і відкриває ворота не лише для імпорту сировини, а й готової продукції. «Митні ставки для м’яса та ковбасних виробів відрізнятимуться на 5%», — розповідає Лапа. «Якщо враховувати, що ми імпортуємо не лише продовольчі товари, а загальний імпорт до країни суттєво перевищує експорт, — то це великий ризик для країни. Зараз різниця між експортом та імпортом покривається за рахунок залучених із закордону інвестицій (прямих та портфельних, різних запозичень). Якщо у світі через якісь причини ми не зможемо позичати, то у нас не буде можливості покривати цей дефіцит. Тому проблему з імпортом слід розглядати в цілому, а не лише у контексті продовольчих проблем», — коментує імпортні перспективи «Дню» Олександр Жолудь.
