Українські розробники програмного забезпечення, які працюють на експорт, починають виявляти похвальне бажання покінчити зі своїм напівлегальним статусом. Більш того, вони хочуть бути відкрито представленими на міжнародному ринку інформаційних технологій. Як це було зовсім нещодавно, в середині березня, в німецькому Ганновері на найбільшій у світі щорічній виставці досягнень високих технологій CeBIT. А в листопаді українська IT-індустрія сподівається показати товар лицем на представницькому Всеукраїнському аутсорсинг-форумі.
Аутсорсинг, або передача деяких видів діяльності компанії стороннім виконавцям на умовах субпідряду, виник із прагнення компаній зекономити: адже інтелектуальна праця на Заході дуже дорога, і програмісти заробляють великі гроші. Відповідно й утримання IТ-підрозділів великих корпорацій вимагає колосальних витрат. Щоб їх зменшити, доцільно відмовитися від повного штату програмістів і передати якусь частину їхньої роботи іншим фірмам, найчастіше — за кордоном (офшорне програмування), що обходиться набагато дешевше. Так на різниці в оплаті праці «всередині» компанії та «зовні» зародився цей бізнес.
До особливостей українського ринку аутсорсингу належить його неповна відкритість. Як правило, публічності прагнуть великі компанії — таких, за даними президента «Української Нi-Tech ініціативи» Віктора Мазнюка, нараховується третина. Друга третина учасників ринку — це компанії, які не афішують своєї діяльності. До третьої групи увійшли невеликі групи програмістів і розробники-індивідуали. За такої структури ринку всі дані про нього є явно заниженими. Згідно з результатами дослідження, проведеного венчурною компанією «Техінвест», обсяг експорту програмного забезпечення з України в 2004 році збільшився на 57% — до $110 млн. (за даними офіційної статистики, експорт програмних продуктів із країни близький до нуля). За інформацією «Техінвесту», темпи зростання експорту в 2005 році збережуться на рівні 50%, а його обсяг перевищить $165 млн. Загальна кількість фахівців, які працюють на українському ринку експортних послуг і продуктів, досягла 15 тис. до кінця 2004 року, що майже на 50% перевищує їхню чисельність у 2003 році.
Лідером з аутсорсингу в регіональному розрізі, як і годиться згідно з табелем про ранги, є Київ, а далі за столицею розташувалися Харків, Львів, Дніпропетровськ, Одеса та південь України. Проте цей бізнес зосереджений не лише у великих містах: за словами Мазнюка, в багатьох райцентрах є молоді люди, які добре освоїли програмування та працюють напряму iз зарубіжними компаніями, і їхня зарплата втричі вища за середню в обласному центрі.
«Звісно, добре, що люди отримують достойну зарплату та не сидять на шиї в держави. Але, з іншого боку, величезні фінансові потоки проходять повз державу, і це мінус. Тому форум покликаний максимально легалізувати цей бізнес і показати державі один із найважливіших ресурсів економічного зростання», — сказав на прес-конференції в Києві директор Агентства маркетингових комунікацій Сергій Костюков.
Організатори листопадового форуму вважають, що для ефективного розвитку української економіки треба створити таке інформаційне середовище, в якому могли б вільно спілкуватися як вітчизняні професіонали, так і представники західних ринків, які приїжджають для ознайомлення з нашими інтелектуальними ресурсами. «В Україні є багато цікавих проектів, проте люди, які працюють у цьому бізнесі, не люблять їх оприлюднювати через певні колізії, пов’язані з українським законодавством (правові аспекти експорту інтелектуального продукту в ньому не розроблені. — Авт.)», — зазначив Костюков.
Поки що, за його словами, цей бізнес розвивається сам по собі. Якщо держава повернеться до нього обличчям, він, звісна річ, зростатиме ще динамічніше. Підтримка держави, впевнений Костюков, необхідна в створенні бізнес-парків і технопарків. Держава також може фінансувати діяльність маркетингових центрів за кордоном, що дуже важливо для отримання замовлень. Цей вид бізнесу дуже чутливий не лише до репутації фірми, а й до того, як держава ставиться до аутсорсингу. І тут роль держави особливо велика. В Індії, яка є світовим лідером із зовнішнього аутсорсингу, існує спеціальний комітет, що координує діяльність у сфері офшорного бізнесу. Справу там поставлено на індустріальну основу. Тому й динаміка експорту IТ-послуг в Індії вражає: до 2008 року країна має намір вийти на рубіж $50 млрд. на рік!
З а словами Костюкова, привабливість аутсорсингу ще й у тому, що він пов’язаний не стільки з технологічним, скільки з людським ресурсом країни — рівнем освіти й професійної підготовки. І тут в України величезні можливості. Україна має у своєму розпорядженні високий кадровий потенціал: щорічно зі стін навчальних закладів виходять 50 тис. дипломованих IТ- фахівців. Індійські програмісти поза конкуренцією в такому сегменті ринку, як набір програмного коду. Тому, на думку організаторів форуму, Україна повинна заявити себе в іншій, вищій за рівнем квалiфiкацiї та оплати ніші. На Заході зараз існує величезний попит на індивідуальне програмне забезпечення — не серійне, а замовлене, що «пишеться» під конкретну фірму та конкретне завдання. Це й має зрештою стати українським напрямом.
