«Практика регулювання у Криму цін на хлібобулочні вироби сьогодні себе не виправдовує. Вона дає привід несумлінним виробникам спекулювати на проблемі, — заявив голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко. — Вже спостерігалися неодноразові спроби кримських великих товаровиробників завищити ціни на хліб за рахунок рішень, прийнятих Радою міністрів АРК». Про це Гриценко говорив журналістам після відвідання хлібного ярмарку, що відбувся у Сімферополі.
Багато економістів давно висловлювали сумнів у доцільності адміністративного обмеження цін на хліб та інші продукти, до чого вже кілька років вдається уряд Криму. Директори хлібних підприємств дивувалися: «Ми не знаємо, що таке «соціальний хліб». Ми вважаємо весь хліб «соціальним», проте ціна на нього, як і на решту товарів, має формуватися за економічними законами».
«Походивши ярмарком і поспілкувавшись із пекарями, ми дійшли до необхідності скасування постанови Ради міністрів автономії, яка регулює ціни на деякі сорти хлібобулочних виробів, які виробляються на території Криму, — ділився враженнями голова кримського парламенту. — Ми пересвідчилися, що, по суті, регульованих сортів хліба практично немає. І люди переважно купують зовсім інший хліб. Зате у виробника є предмет для дискусії та шантажу — так звані соціальні сорти хліба дають низьку рентабельність, що доводиться перекривати за рахунок підвищення цін на кондитерські вироби».
Як відомо, низька ціна на «соціальний хліб» досягалася за рахунок того, що уряд Криму своїми постановами, дія яких тривала кілька років, двічі-тричі на рік обмежував рівень рентабельності переробних підприємств за рахунок обмеження оптово-відпускних цін спочатку на 10%, а потім навіть до 5%. Але, як стверджують пекарі, такий рівень рентабельності не дозволяв підприємствам не лише розширювати й модернізувати виробництво, але й підвищувати заробітну плату працівникам. Пекарі неодноразово просили підвищити «дозволений» рівень рентабельності хоч би до класичних 15%. Низьку рентабельність їм доводилося перекривати за допомогою різних хитрощів, переважно за рахунок невиправданого завищення цін на інші товари. З іншого боку, вони «симулювали» постійне «оновлення виробництва» і вигадували все нові сорти й види хліба. Частку ж «соціального» хліба зводили до мінімально можливої кількості, хоч уряд Криму постійно вимагав її підвищувати — спочатку вона не могла бути меншою за 20—30%, а згодом — не нижчою за 10%. І ось війна уряду та виробників хліба закінчується...
Проте скасування обмежень офіційно «розв’язує руки» і тим підприємствам, які прагнуть постійно підвищувати вартість головного продукту українців. Експерти вважають, що подорожчання хліба відбувається на фоні загального інтенсивного підвищення цін на продукти харчування і тому негативно позначається на життєвому рівні людей. Чи Україна є винятком у цьому процесі, чи підтверджує загальне правило?
На жаль, зараз сплеск цін на продукти — світове явище. Як зазначає відомий британський журнал «Економіст», «індекс цін на продукти досягнув найвищого рівня з 1845 року, і на третину цей показник виріс за останній рік». «Протягом десятиріч вартість хліба й інших продуктів знижувалася як у магазинах, так і на світових ринках, — зазначають експерти журналу. — Індекс цін продуктів харчування МВФ 2005 року був трохи нижчим, аніж 1974. Це означає, що в реальному підрахунку за останні тридцять років їжа стала дешевшою на 75%. У 60-х середній американець витрачав на продукти, включаючи відвідування ресторанів, чверть зарплати. 2005 року на їжу йшла тільки 1/7 прибутку».
Не дивно, що цей тридцятирічний процес здешевлення продуктів тепер припинився. На думку журналу, причиною цього процесу є зростання споживання м’яса у світі, пов’язане зі зростанням прибутків населення. Так, лише «зростання прибутків населення в Індії та Китаї сприяло тому, що сотні людей змогли дозволити собі купувати м’ясо й інші продукти. 1985 року на середньостатистичного китайського споживача доводилося 20 кг м’яса на рік, сьогодні ця цифра зросла до 50 кг. Попит на м’ясо тут наближається до пікової позначки, але інші країни також не відстають: у розвинених державах споживання хліба залишалося незмінним із 1980 року, в той час як попит на м’ясо збільшився вдвічі, — пише журнал. — На подібні зміни відреагували і фермери: на корм худобі зараз іде на 200— 250 млн. тонн зерна більше, ніж 20 років тому, а це значна частка світового врожаю. Що стосується калорій, то людині необхідно більше зерна, якщо вона з’їдає його у вигляді м’яса, а не у вигляді хліба. Для виробництва 1 кг свинини необхідно 3 кг зерна, а для 1 кг яловичини — 8 кг.... Переважає думка, що ціни протримаються на високому рівні ще щонайменше десятиріччя. Оскільки пропозиція не відповідає зростаючому попиту, експерти вважають, що ціни на хліб до 2015 року зростуть на 10— 20%. Цифри, які прогнозуються на 2016—2017 роки, навіть вищі. Якщо вони не впадуть, це стане початком нової епохи».
Другою причиною зростання цін на продукти, на думку журналу «Економіст», став... дефіцит нафти й переробка все більшої кількості зерна на паливо. «Випуск етанолу став причиною зростання цін і на інші зернові культури. Американські фермери, яким кортить «нагріти руки» на бумі біотоплива, стали вирощувати кукурудзу на землях, які до цього відводилися під пшеницю і соєві боби. Цього року врожай кукурудзи становив 335 млн. тонн, перевищивши торішній показник більш ніж на 25%. Цей результат частково досягнуто за рахунок скорочення інших зернових. Цього року загальне зменшення запасів усіх зернових становитиме 53 млн. тонн. Це показує, наскільки попит випереджає пропозицію. Кількість американської кукурудзи, що йде виключно на виробництво етанолу, збільшилася на 30 млн. тонн. Іншими словами, лише потреби американської програми з випуску пального стали причиною половини світової недостачі зерна. Коли б не було цього проекту, ціни не зростали б так швидко. За даними Світового банку, зерна, що йде на виробництво палива для одного бака автомобіля, вистачило б одній людині на цілий рік...»
При цьому експерти світового рівня вважають адміністративне обмеження цін не тільки неефективним, але принципово неправильним методом забезпечення їхнього прийнятного рівня. «Економіст», наприклад, засуджує таку практику в пострадянських країнах. «Росія — навпаки — показує, як робити не слід, — пише журнал. — Держава повсюдно контролює ціни на молоко, яйця, хліб та інші продукти, а виграють від цього не лише ті, хто потребує допомоги. Товари зникають із прилавків, і основний тягар лягає на плечі селян». З цього приводу представник Світового банку Дон Мітчелл каже: «Якщо ви хочете допомогти споживачам, це треба робити не за рахунок виробників, а знаходити прийнятнiшi методи. Насправді спроби контролювати ціни були політиканством. Країни робили це напередодні важливих подій. Подібна ініціатива в Росії, скоріш за все, припиниться відразу ж після проведення президентських виборів».
На думку експертів журналу «Економіст», як і в Україні, «високі ціни на їжу збільшили інфляцію в усьому світі, але скрізь по-різному. У Європі й Америці продукти харчування складають усього одну десяту індексу споживчих цін, так що підвищення цін на 5% у багатих країнах не відіграє принципової ролі. Окремі знаки занепокоєння виявив Європейський центральний банк, а італійські споживачі оголосили бойкот макаронам, але на цьому все і скінчилося. У бідних країнах, навпаки, продукти харчування складають понад половину показника рівня життя, а в Бангладеш і Нігерії — більше двох третин. Інфляція продуктових цін на ринках, що розвиваються, практично подвоїлася, досягнувши 11%, м’ясо і яйця в Китаї подорожчали на 50%. Таким чином, рівень інфляції у країнах, що розвиваються, піднявся з 6% 2006 року до 8% 2007. У багатьох країнах цей показник досягнув десятирічного максимуму».
Тому відмова Криму від адміністративного регулювання цін здається розумним рішенням. «Ми порадилися з фахівцями, — сказав журналістам Гриценко, — і вирішили: нехай на хлібному ринку буде вільна реалізація, без обмежувальних заходів. Подивимося, як тоді спрацюють кримські пекарі. Я переконаний, що ринок не дасть можливості цінам зробити великий стрибок угору. А ми в цей час прорахуємо і встановимо граничний рівень рентабельності для виробництва хлібобулочних виробів».
При цьому голова кримського парламенту особливо підкреслив: «Сьогоднішній ярмарок показав, що хліба у Криму достатньо. І ті виробники, які сьогодні не спекулюють на проблемі, а чесно займаються виробництвом, — у них ціни на хліб цілком прийнятні: 1,65 грн. — 1,70 грн. На жаль, хлібний ринок ще не збалансований. Існує велика різниця в ціні. Наприклад, один і той самий сорт можна купити десь за 1,60 грн., а десь за 2,30 грн. І, зрештою, ми маємо монополіста — «Кримхліб». Я тут поставив питання одному підприємцеві, котрий працює на хлібному ринку вже десять років: «Чи був хоч би один рік збитковим для виробництва?». Він відповів: «Не було». Так що нам сьогодні необхідно налагодити з пекарями конструктивний діалог, і тоді ми обов’язково дійдемо до нормального ціноутворення», — зауважив Гриценко і повідомив, що найближчим часом керівництвом автономії буде прийнято низку рішень, які дозволять створити на території півострова конкурентне середовище для всіх підприємств і організацій, що займаються випічкою хліба.
