Про перипетії в місті Біла Церква (Київська область), де велика частина жителів протестує проти будівництва сталепрокатного заводу на околиці, «День» уже неодноразово писав. Оприлюднювалися коментарі й докази обох сторін конфлікту: як представників міської влади та громадських організацій, котрі говорили про екологічну небезпеку об’єкту (четверта зона посиленого радіологічного контролю) й незаконність будівництва, так і інвесторів проекту — компанії з іноземними інвестиціями «Євро Фінанс ЛТД», котрі заперечували небезпеку й говорили про необхідні місту й району великі інвестиції.
Конфлікт між ними то розростався й набував широкого розголосу в регіоні, то затихав і вирішувався переважно в закритих чиновницьких кабінетах. Утім, після кожного затишшя стосунки ворогуючих сторін ставали ще більш непримиренними... У результаті Біла Церква пережила масу громадських слухань, мітингів (як «проти», так і «за»), поїздку до Швейцарії на аналогічний завод (яку організовували інвестори будівництва), два референдуми (вони,втім, були визнані такими, що не відбулися, через недостатню явку) і навіть перекриття траси Київ—Одеса, а також пікет під час візиту Президента України в місцевий дендропарк «Олександрія». Тоді Віктор Ющенко, виступивши перед протестуючими, намагався переконати їх у необхідності побудови заводу, на що у відповідь обурені мітингувальники почали скандувати: «Ганьба!» Окрім цього, противники будівництва також двічі пікетували й у Києві — під стінами Кабміну, завдяки чому «заручилися підтримкою» прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, яка їм пообіцяла не допустити «будівництва проти волі громади»...
Здавалося б, усе можна було остаточно вирішити вже декілька разів. Проте ані «симпатії» перших осіб держави, ані спеціальні робочі групи не дали жодного результату у вирішенні соціального конфлікту, про який вже говорять не лише в білоцерківській пресі (нині вона друкує здебільшого матеріали замовного характеру), а й у всеукраїнських ЗМІ.
Громадські організації Білої Церкви заявляють, що будівництво на території міста сталеплавильного заводу призведе до широкомасштабного соціального конфлікту із «серйозними наслідками» у суспільстві всієї України. Таку думку висловлюють і мешканці інших міст басейну річки Рось: на їхню думку, річка може остаточно занепасти в результаті побудови заводу.
«День» отримав безліч усних і письмових звернень із проханням ще раз висвітлити докази учасників даного соціального конфлікту з метою сприяння його завершенню. Зокрема, й задля стимулювання державних органів у виконанні своїх обов’язків. Адже, як стверджують у зверненнях до «Дня» громадяни Білої Церкви та інших міст басейну річки Рось, чиновники «просто відмахуються від скарг людей, зачинившися в себе в кабінетах»...
КОМЕНТАРІ
Тетяна ТИМОЧКО , перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги:
— Хоча металургійний завод, який належить до першого класу небезпеки, планується збудувати за новітніми технологіями, насправді Україна не потребує нових металургійних заводів, вона потребує переобладнання існуючих, які вже забруднюють десятки років територію країни.
Будівництво заводу несе для жителів Білої Церкви і навколишніх міст ряд загроз: буде знесено величезну кількість зелених насаджень, вирівнюватиметься будівельний майданчик, для чого знесуть шар грунту глибиною вісім метрів. Це ж серйозно порушить гідрологічний режим території. І навіть розробники ОВД (оцінка впливу на довкілля. — Авт. ) і ТЕО підкреслюють, що через кілька років Білій Церкві загрожує серйозне підтоплення, в проекті планується будувати дренажні споруди. Тож чи потрібне виробництво, яке втопить Білу Церкву?
У зв’язку з будівництвом метзаводу виникне водна проблема. Адже завод братиме воду для виробництва з річки Рось, але не безпосередньо, а через водопровідну мережу. Тому що для металургійного виробництва необхідна вода покращеної якості, а вони не хочуть витрачати гроші на водопідготовку.
Для гарячого виробництва завод постійно забиратиме воду з Росі. А що буде з Миронівкою, що буде з Корсунем-Шевченківським, тими містами, які вже зараз відчувають нестачу питної води?
Максим АДАМЕНКО , м. Корсунь- Шевченківський:
— Питання будівництва металургійного заводу в Білій Церкві набуло всеукраїнського значення. Адже він споруджується на берегах річки Рось, з якої аж шість міст споживають питну воду. А ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає «...пріоритетність питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування», металургійні ж підприємства взагалі забороняється будувати.
Річка Рось в останні роки втрачає свої унікальні природні якості. Особливо складна ситуація в Корсуні-Шевченківському, де відбулося дві екологічні катастрофи, і місто по кілька місяців не отримувало питної води...
Кабміну, Держводгоспу тощо це все добре відомо. Зокрема, й те, що будь-яке збільшення викидів забруднених речовин у повітря чи акваторію Росі спричинить непоправні наслідки для здоров’я людей та забезпечення їх питною водою. Але, не зважаючи на численні звернення громадських організацій та органів самоврядування, згадані державні органи першими погодили дозволи на будівництво заводу. І ці дозволи продовжують відстоювати, порушуючи не лише українські закони, а й вимоги Міжнародної європейської конвенції, яку ратифікувала Україна 1999 року, в частині того, що будівництво підприємств переробки чорних металів і подібних виробництв можливе лише за погодження місцевих громад та сторін. Рось же належить й до міст Богуслава, Корсуня-Шевченківського, Миронівки — тож, згідно вимог згаданої конвенції та законодавчих актів України, будівництво мусить бути узгоджено й із громадами усіх цих міст. Цього ж не зроблено...
Тож число громадян, які протестують проти будівництва металургійного заводу, із кожним днем збільшується. Недочекавшись рішення з боку влади про недопущення будівництва, до білоцерківців приєдналися жителі Корсуня-Шевченківського, Богуслава, Миронівки, інших міст, права яких порушуються.
Ось що найбільше турбує жителів всього Надросянського регіону. Проте, скільки не зверталися районні, міські ради, громадські організації та громадяни до виконавчих органів влади, до відповідних республіканських водоекологічних, природоохоронних та інших органів, Генпрокуратури про призупинення будівництва, їхнього голосу не чують... Поки відреагувала лише Верховна Рада, утворивши тимчасову комісію з розслідування питань законності будівництва. Але в громадськості є великі сумніви, що ця комісія ухвалить справедливе рішення. Про це свідчать її перші засідання.
Іван СОЛОМАХА , старший інженер з технічного нагляду дирекції з будівництва Білоцерківського сталепрокатного заводу:
— Твердження, що існує тенденція зменшення водності Росі, неправильне й не відповідає дійсності. Водність річки Рось, тобто сумарний річний стік не зменшився, а навпаки — збільшився. Так, у 2002 році річний стік складав 240 мільйонів кубічних метрів, а в 2006 му — 560 мільйонів.
Згідно з розрахунками Білоцерківського міжрайонного управління водного господарства, водні ресурси Росі можуть забезпечити наше підприємство необхідною кількістю води. Вплив на зменшення водності річки оцінюється як незначний — 1,5% від річного стоку 95% забезпечення. Тому загрози для річки Рось не існує, і бути її не може. Навпаки, якщо буде таке підприємство, то надійдуть необхідні інвестиції і місто зможе впорядкувати обидва береги середнього водоймища. Відповідно, від будівництва заводу і річка, і населення міста тільки виграють.
До речі, «Євро Фінанс» до моменту вводу в експлуатацію заводу планує сприяти модернізації та заміні частини обладнання «Київоблводоканалу», що значно покращить ситуацію з водопостачанням у житловому та промисловому секторах міста. А щодо забруднення русла річки внаслідок роботи заводу, то потрібно зазначити, що система виробничого водопостачання передбачена по замкнутих оборотних циклах і лише забезпечує охолодження обладнання та металопродукції. Вартість цих технологічних рішень сягає майже 40 мільйонів доларів...
Валентин МАКАРЕНКО , віце-президент компанії «Євро Фінанс ЛТД», директор будівництва Білоцерківського сталепрокатного заводу:
— Наприкінці червня ми отримали дозвіл на повний комплекс будівельно-монтажних робіт, тому найближчим часом очікуємо на повну активізацію роботи зі зведення споруд і будівель сталепрокатного заводу. Сподіваємося, що наш проект буде реалізований у відповідності із наміченими строками. Згідно з графіком, будівництво триватиме 37 місяців, починаючи з квітня 2008 року, коли розпочався підготовчий етап зі спорудження інженерних мереж і виніс їх за територію будівельного майданчику. Після завершення будівництва близько року завод виходитиме на максимальну потужність 1,8 мільйона тонн металовиробів. Проте реальна потужність підприємства, скоріше за все, складатиме 1,5—1,6 мільйона тонн на рік.
