У світі запрацювала нова реальність, яка кардинально змінює (іноді спотворює) усе на своєму шляху. Вона навчає, керує виробничими процесами, є генератором розвитку. Але також і маніпулює ринками, свідомістю людей. Цифрові, а особливо надвеликі платформи, через дані/інформацію, які вони збирають, стають так званою «новою нафтою», – величезним ресурсом, з яким потрібно рахуватися. Тому її необхідно навчитися видобувати, обробляти та, розуміючи ризики, запобігати загрозам, які вона несе.
Україна, враховуючи її технологічний потенціал та особливо безпекову складову (війну з Росією), зобов’язана як з нього скористати, так і ввести стримуючі механізми, які не дозволять їм зловживати монопольним становищем, а особливо – маніпулювати свідомістю громадян та сіяти мову ненависті.
Що таке цифрові платформи і більше деталей про «нову нафту»
Ще в 60-x році у книзі «Розуміння медіа: Розширення людини» канадський філософ та дослідник впливу медіа Маршал Маклюен передбачив майбутній революційний характер електронних комунікацій. Дещо утопічне його бачення майбутнього все ж мало важливий інсайд: особисті та соціальні наслідки будь-якого ЗМІ, виникають саме з досягнення нового прояву комунікацій – мережевого ефекту, який здатен змінювати системи та суспільство швидко і незворотньо.
З мережевого ефекту користають і цифрові платформи. За визначенням – це інфраструктури (не обов’язково віртуальні), які дозволяють взаємодіяти двом чи більше групам. Вони позиціонують себе як середовище, яке поєднує різних користувачів: клієнтів, рекламодавців, постачальників послуг, виробників, постачальників і навіть фізичні об’єкти.
Важливим маркером є використання ресурсів користувачів платформи, замість її власних – тобто працює мережева модель створення цінності. Кожен додатковий користувач створює додану вартість, що в підсумку перетворюється на актив ресурсу.
Йдемо далі. Платформи мають багато цифрових інструментів, які дозволяють їх користувачам створювати власні продукти, послуги, торгові майданчики. Ці інструменти покращують та здешевлюють отримання, обробку, перетворення, аналіз та зберігання даних, що створює нову світову парадигму ринків інформації – величезний ресурс, який, враховуючи його потенціал, назвали «новою нафтою».
Загрози і ризики
Слід розуміти, що ми маємо справу з середовищем, яке вже існує та трансформує реальність під себе. Цифрові платформи, особливо надвеликі, змінюють структуру ринків та суспільства, створюють ефекти поверх традиційних галузей. Вони займають домінуюче становище на ринку, тож можуть зловживати ним: відмовляючи у доступі, встановлюючи надмірні ціни, дискримінуючи за будь-якою ознакою конкурентів, не допускаючи новітні технології. Серед іншого, платформи та її бізнес користувачі, можуть відстежувати онлайн та геопросторову активність, таргетувати рекламу, використовують маніпулятивні інтерфейси, так звані dark patterns. Усі ці речі, окрім прямої шкоди споживачам та збитків виробникам, підривають віру в можливості, які надають новітні технології та цифровізація.
Впливають надвеликі цифрові платформи і на соціокультурні аспекти людської діяльності. Зокрема, йдеться про поширення дезінформації, зростання мови ненависті, розгортання інформаційних війн, які передують та супроводжують справжні війни.
Усе те, що до болю знайоме Україні і призвело до жахіть війни, «нова нафта» виявилась у «вмілих» руках РФ, тим самим, що і енергетична – засобом шантажу і маніпулювання.
Наздоганяюче законодавство ЄС
Європейському союзу за великим рахунком довелося наздоганяти ситуацію, намагаючись виробити адекватні механізми зростаючому впливу цифрових платформ. Існуюча нормативно-правова база (та й у світі) виявилась не готовою до нових реалій. Зокрема, в ЄС минуло більше двадцяти років після прийняття правової бази, яка регулює цифрові послуги.
Відтак були запроваджені Регламенти / Регулювання ЄС про Цифрові Сервіси (DSA) та про Цифрові Ринки (DMA), які мають стати однією з п’яти основних цифрової політик в ЄС. Початок їх застосування 2024 рік.
З одного боку, вони мають стимулювати розвиток конкуренції в цифровій економіці ЄС, з іншого – зупинити монополізацію ринку надвеликими платформами. Для розуміння, DSA та DMA, це різні інструменти і вони будуть мати різний вплив як на європейський так і світовий цифрові ринки.
Зокрема, DSA має вирішити проблему поширення незаконного та шкідливого контенту, товарів та послуг в цифрових середовищах. Цей Регламент матиме наслідки не тільки для цифрової економіки, але й для Плану дій ЄС з демократії, відіграватиме ключову роль у регулюванні політичного контенту в Інтернеті.
У той час як DMA стосується більше конкуренції в цифровій економіці та забезпечення того, щоб попри тиск великих технологічних компаній нові учасники могли входити на ринок з новими продуктами. Цікаво, що його застосують лише до обмеженого числа надвеликих платформ.
Однак треба враховувати, що процес адаптації надвеликих платформ до нових правил гри в ЄС швидше за все буде повільним. Окрім того, далеко не факт, що нові Регламенти врахували усі особливості та загрози на цифровому ринку, і євробюрократам уже по ходу не доведеться їх ще корегувати.
Цифрове середовище надзвичайно динамічне, воно уже принесло чимало несподіванок, і є передчуття, що здатне ще не раз здивувати.
Україна та її роль
Україна знаходиться дещо в схожому становищі до країн ЄС. Такі компанії, як Google, Meta (Facebook) мають у нас монопольне становище, хоча інші – Аmazon, Netflix – тільки недавно розпочали проникнення на ринок. Щодо електронної комерції, то у нас її розвивають локальні гравці і він далекий від насичення, для розуміння: онлайн\офлайн співвідношення в Україні 7,3%, середнє в ЄС – 15%, Китаї – 51%+.
Українське законодавство наразі створило базові правові та регуляторні засади для захисту прав споживачів (оновлений у 2015 році закон про електронну комерцію), виконавши тим самим вимоги Угоди з ЄС про Асоціацію. Також Верховною радою вже прийнятий закон, який з 2022 зобов’язує компанії нерезиденти (а відтак і платформи) сплачувати ПДВ на послуги надані в Україні.
Однак це зовсім не вирішує питань щодо збору, обробки та використання даних платформами, та особливо – суспільно шкідливого контенту та дезінформації.
Подальші кроки України в цьому секторі в часовому вимірі можна розділити на кілька етапів. Перший з них, це вивчення майбутнього досвіду ЄС щодо імплементації Регламентів DSA та DMA. Тут все просто: якщо у них вони запрацюють з 2024 року, то їхні наслідки ми зможемо побачити не швидше 2025-2026 років.
Інший етап: тривалістю 5-8 років. За цей час Регламенти DSA та DMA мають бути адаптовані та інтегровані в українське законодавства в повному обсязі.
Є ще третій варіант і він полягає в тому, що Україна спільно з Євросоюзом могли б уже розпочати працювати у цьому напрямку. Мова ненависті, інформаційні конфлікти, маніпулювання свідомістю, в тому числі і в цифровому просторі, принесли жахіття війни на територію України. Ми платимо за це найціннішим – життям людей. І ми дуже зацікавлені, щоб подібне не повторилися, поза тим в України є дуже багато матеріалу до аналізу та відповідної реакції.
Тож питання як нам приборкати, а разом з тим і отримати переваги з так званої «нової нафти», – є надзавданням і для нас.
