Останнім часом приватний бізнес дедалі активніше працює над створенням озброєння для українських збройних сил. За оцінками деяких експертів, оборонно-промисловий комплекс України налічує близько 280 підприємств. Більш як половина з них (52%) належить до державної форми власності, а 48% — до приватної. Експерти вважають, що розв’язання завдань, які стоять в умовах гібридної війни перед українським ОПК з використанням потенціалу приватного сектора і в кооперації з ним, дасть змогу Україні забезпечити свою обороноздатність приблизно на 60%.
Частину оборонних завдань, що залишилася, можна розв’язати в кооперації із зарубіжними партнерами. Мабуть, така думка вже пробила собі шлях. Про це, зокрема, можна судити з намірів Фонду держмайна України, який вже направив на реєстрацію в Мін’юст проект наказу, що дає змогу нерезидентам брати в оренду державні об’єкти і спрощує процедуру подання відповідних документів. Як повідомив на своїй сторінці у «Фейсбуці» перший заступник голови фонду Дмитро ПАРФЕНЕНКО, «останнім часом збільшується інтерес з боку іноземних компаній до оренди українських об’єктів. Отже, це — наша оперативна відповідь». Розроблений ФДМУ документ, повідомив також заступник голови фонду, скасовує необхідність орендарям мати ліцензії на певний вид діяльності.
Тим часом експерти порушують питання про перегляд підходів до формування і розподілу коштів оборонного бюджету України і про реформу системи держоборонзамовлення, домагаючись підвищення ролі приватних оборонних підприємств у переозброєнні української армії. У своєчасності таких новацій переконаний і директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин БАДРАК.
«Основне завдання на сьогодні — це зрівняти права приватного і державного оборонного бізнесу під час формування і розподілу коштів держоборонзамовлення», — сказав військовий експерт Інтерфаксу Україна. За його словами, на даному етапі «перевага надається держсекторові». Пославшись на дослідження ЦДАКР, Бадрак додав, що приватний сектор оборонно-промислового комплексу в багатьох напрямках уже випереджає державний. У таких сегментах, як бойові машини, радіолокація, безпілотні авіаційні комплекси, тренажерна техніка, системи протидії високоточній зброї він попереду, але чисельність персоналу приватного сектору, на думку Бадрака, незіставна з держсектором.
Експерт вважає за потрібне, аби з урахуванням зростання ресурсів, що надаються в держоборонзамовленні на підготовку виробництва по лінії Мінекономрозвитку і торгівлі, вони перепадали не лише держпідприємствам, але й приватному секторові. Він зазначає, що за нинішніх умов організації серійного виробництва приватним підприємствам буває невигідно брати участь у держоборонзамовленні і, за його даними, є випадки їх відмови від цього.
Бадрак також порушує тему сертифікації оборонної продукції. Він наголошує на її актуальності, оскільки задекларований перехід на стандарти НАТО потребує організації системи контролю якості оборонної продукції за стандартами альянсу. «І тут приватний сегмент ОПК і держава можуть виступити партнерами у спільній організації мережі лабораторій із сертифікації, — пропонує експерт. — Потреба в коштах на ці цілі, за нашими оцінками, становить орієнтовно близько мільярда гривень на рік».
Директор ЦДАКР також вважає, що потребує врегулювання і питання розподілу держгарантій в оборонно-промисловому комплексі. «Ці кошти необхідно розподіляти на конкурсній основі: з 11 оборонних підприємств, що отримали держгарантії 2016 року, лише одне — приватне». До того ж, ідеться про розподіл приблизно чотирьох мільярдів гривень, додав він і звернув також увагу на те, що залишається актуальною проблема лібералізації системи військово-технічної співпраці і можливість вільного виходу приватних компаній зі своєю продукцією на зовнішні ринки, що порушувалася раніше приватним сегментом ОПК.
За його словами, потребують невідкладного розв’язання і проблеми системи ціноутворення на оборонну продукцію. Запроваджені в жовтні 2016 року військовим відомством обмеження рентабельності під час виробництва оборонної продукції значно звужують можливості реалізації потенціалу приватного сегменту ОПК у справі постачання ВСУ новими зразками озброєнь, наголошує директор ЦДАКР. «Для координації розв’язання всіх цих актуальних проблем, — каже він, — слід створити спеціальну міжвідомчу комісію, до якої увійшли б представники приватного оборонного бізнесу».
