На початку березня у вітчизняному телепросторі стартує українська версія популярного в усьому світі телевізійного шоу «Грати чи не грати» (англ. Deal or No Deal) під дещо зміненою назвою «Граєш чи не граєш». Кожен, кому вже є 18 років і хто при цьому любить ризик та має розвинену інтуїцію, має можливість поборотися за мільйон гривень. Як зазначається в анонсі шоу, все, що потрібно, аби виграти гроші, — це логічно прорахувати суму за допомогою підказок на табло та вчасно забрати виграш. За умовами гри, з 26 запечатаних кейсів із різними грошовими сумами гравець обирає собі один, а потім починає відкривати інші 25 і дізнаватися, яких грошових сум у його власному кейсі точно немає. Свій кейс він може відкрити лише останнім. Сума, яка там буде, і дістанеться гравцеві. Якщо, звісно, він не погодиться на умови «банкіра», який телефонує кілька разів протягом гри і пропонує гравцеві продати свій кейс за певну суму. «Родзинка» шоу — балансування гравців між ризиком і обережністю. Адже для виграшу слід не прогадати і точно визначити момент, коли краще вийти з гри.
Напередодні старту української версії шоу на запрошення Київської школи економіки та за інформаційної підтримки газети «День», Київ з відкритою лекцією «Грати чи не грати? Як гравці у телевізійному шоу приймають ризиковані рішення заради великих грошей» відвідав доктор філософії та досвідчений фінансист, викладач Cass Business School, City University in London, Тьєррі ПОСТ — людина, котра знає все про психологію гравця. І не лише в телевізійних шоу, а й у економіці. «День» пересвідчився в цьому під час ексклюзивного інтерв’ю з паном ПОСТОМ.
— Будь ласка, опишіть у двох словах суть ваших наукових досліджень.
— За звичайних умов поставити контрольований експеримент за участю інвесторів, трейдерів важко. А телевізійне шоу «Грати чи не грати» — це знахідка для тих, хто хоче вивчати поведінку гравців. Воно дуже зручне для науковців-економістів, адже фактично і є саме експериментом. До того ж, дорогим: щось подібне науковець не може поставити в лабораторії. «Грати чи не грати» — найбагатше шоу в історії. У Нідерландах, наприклад, зараз проводитимуть гру, в якій переможець отримає 5 мільйонів євро!
Шоу має декілька переваг для наукового дослідження поведінки гравців: суми потенційних виграшів досить великі, правила чітко визначені, людям важко контролювати емоції... Це дозволяє дослідити, наприклад, схильність гравців переоцінювати свої шанси на виграш.
Так, якщо хтось купує лотерейний квиток, він оцінює свої шанси на виграш як 1% чи навіть більше. Фактично ж його шанси на виграш дорівнюють тисячній чи мільйонній долі відсотка. І гроші, витрачені на квиток, будуть просто втраченими. Але людина все одно купує лотерею і впевнена у своєму виграші... Це найпростіший приклад, інших психологічних ефектів налічується дуже багато. Наприклад, люди, які купують страховки, у принципі, грають у ту саму лотерею. Страховка може захищати від різноманітних негараздів, але люди, які страхуються, бояться певної несприятливої події, ризики якої для себе перебільшують. От тільки, якщо порівняти схильність до ризику покупців лотерейних білетів і страховок, можна сказати: перші люблять і хочуть ризикувати, другі — навпаки, воліють убезпечити себе навіть від дуже малоймовірних подій.
— Психологія гравця для України та Росії — актуальна тема. По-перше, торік в обох країнах заборонили ігровий бізнес. По-друге, такі фінансові інструменти, як Форекс, торгівля акціями тощо, для середньостатистичного громадянина постсоціалістичної країни є ще недостатньо вивченими й зрозумілими. Чи можете ви порівняти психологію західноєвропейських фінансових «гравців» з українськими? Що потрібно робити українцям, аби максимально наблизити свою фінансову психологію до європейської? Наскільки вміння грати в азартні ігри впливає на менталітет суспільства та його бізнесові здібності?
— Важко порівняти поведінку українців і європейців, котрі грають у лотерею. В Україні саме життя — лотерея... Базуючись на власних спостереженнях за українцями, можу констатувати, що заможні люди, котрі роз’їжджають центром міста на дорогому авто, грубо порушуючи правила дорожнього руху, дуже схильні до ризику. Та й загалом: тривалість життя середньостатистичного українця чоловічої статі — 62 — 63 роки. Це свідчить про те, що українці не дбають про своє здоров’я, що саме по собі є ризиком.
Між іншим, гадаю, що дуже багато українців перебільшують роль матеріальних цінностей, значення соціального статусу, престижного авто й красивої супутниці... Думають, що апартаменти на Хрещатику дуже змінять їхнє життя. І погоджуються ризикувати, аби це все отримати.
А українцям, які грають на Форекс, я б радив зупинитися. Адже це невиправданий ризик, а не інвестиції. Якби я вибирав, у що інвестувати, то Форекс був би на останньому місці. Це дуже конкурентний ринок, де працюють комерційні банки й інвестиційні фонди, котрі мають дуже хороших спеціалістів. Тому індивідуальному інвесторові фактично неможливо виграти щось у таких «гігантів», тільки хіба що ви матимете інсайдерську інформацію від голови Національного банку... Очікувані прибутки, які людина може отримати на Форекс, дорівнюють нулю. На відміну від ринку акцій, де очікуваний прибуток вище нуля.
— На вашу думку, чи правильним кроком була заборона ігрового бізнесу? В Україні в результаті продовжують грати в автомати, але нелегально. Проте у разі масового безробіття незаборонений азарт міг би перетворитися на величезну суспільно-економічну проблему. Де шукати «золоту середину»?
— За кордоном теж багато людей, котрі мають проблеми з азартом. Потрібно вчити їх, як від нерозумного ризику, що не приносить прибутку, перейти до інвестиційної поведінки, коли прибуток буде.
Нормальна людина просто так не буде ризикувати, коли шанси на виграш мізерні. Постійні азартні гравці, як правило, мають соціо-психологічні проблеми... Згідно зі статистикою, 10% найбідніших людей у США 40% своїх прибутків витрачають саме на нерозумний ризик: лотерею, ставки на скачки тощо, мріючи про великий виграш. Таких людей треба лікувати...
Борючись із негативними наслідками азарту, слід перш за все подбати про фінансову освіту людей, аби підвищити їхню грамотність. Ігровий бізнес — це лише вершина айсберга. Україна має фундаментальні проблеми: соціальна нерівність, низька тривалість життя, погана інфраструктура тощо. Вам треба сподіватися, що новому Президенту України і можливій новій парламентській коаліції вдасться вирішити ці проблеми.
— Яким чином і де можна застосувати результати ваших досліджень на практиці? Наприклад, у галузі інвестування? Чи можна передбачити поведінку інвесторів чи трейдерів за допомогою ваших відкриттів?
— Знання так званих «поведінкових» фінансів дуже корисне для розуміння поведінки інвесторів. Окрім математики й статистики, що використовуються в цій сфері, знання психології теж є необхідним. Поведінка рядового інвестора підкорюється психологічним закономірностям, він приймає рішення, які можна буде потім описати за допомогою психологічних законів. А активний інвестор може отримати малий чи великий прибуток, просто використавши помилки, які зробила решта інвесторів.
Багато моїх студентів отримали ступінь із ігрової статистики. І вони можуть заробити на іграх хороші гроші... Так, у покері важливо визначати емоції людей. Хороший гравець здатен визначити, що в когось погані карти, і передбачати поведінку цієї людини, завдяки чому вигравати.
— І ваші студенти виграють?
— Мої студенти отримують хороші знання і тому дуже затребувані на ринку праці. Вони успішно розробляють практичні моделі, котрі застосовуються на фінансовому ринку. У лотерею чи щось інше вони не грають: якщо людина отримала хорошу освіту, вона розуміє, що це безперспективно.
Продовжимо стосовно застосування досліджень на практиці... Візьмемо за приклад торгівлю акціями. Тут велику роль мають хороші та погані новини, за допомогою реакції на які можна виграти. Наприклад, ринок отримав негативну новину, що генеральний директор компанії Apple Стів Джобс скоро залишить свою посаду. Багато людей будуть ігнорувати цю новину, тому що вони просто люблять цю компанію та її продукцію. У результаті фундаментальна вартість акцій впаде відчутно, а ринкова — не дуже. І більшість приватних інвесторів акції компанії продавати не буде. А менеджер інвестиційного фонду, що приймає рішення, базуючись на розрахунках комп’ютерної програми і забувши про емоції, побачить, що акції втрачають свою ціну, і продасть їх. Тільки така стратегія прибуткова.
Якщо вийшла позитивна новина, акції підприємства починають зростати. І багато малих інвесторів, бажаючи зафіксувати прибуток, акції цього підприємства починають продавати. У таких випадках фундаментальна ціна акцій різко йде вгору, а ринкова ледь піднімається. Тут теж зароблять інвестиційні фонди.
— Із вашого наукового досвіду, бути азартним і грати час від часу на гроші, купувати лотерею тощо — це корисно для людини, яка хоче, наприклад, стати успішним підприємцем, у плані психології? Чи стати заможним можна лише за допомогою суворої економії, де не місце азарту?
— Немає жодного сенсу ризикувати без перспективи прибутку! Якщо ви хочете в щось інвестувати, але не володієте необхідними фінансовими знаннями для торгівлі акціями, то краще інвестуйте в освіту. Вчіть іноземні мови: англійську чи китайську. Можна також інвестувати в нерухомість. Але не варто витрачати гроші на безглузді речі: не купуйте лотерею й не грайте на Форекс. Так само забудьте про інвестиції в дорогі речі, статусні предмети, котрі ви насправді не можете собі дозволити... Наприклад, вартість будь-якого дорогого авто з часом буде знижуватися, і ви просто втрачатимете гроші.
