Народний депутат Ганна Герман чомусь побоюється, що «єдиним результатом революції на Євромайдані може бути втрата Україною Криму». Думається, із цим погодиться небагато хто, хоча до реальної втрати ще далеко, а певні здобутки для України вже можна помітити неозброєним оком. І це, насамперед, боротьба, що розгортається на різних рівнях із корупцією, яка роз’їдала і роз’їдає країну. Минулого четверга, наприклад, СБУ затримала у Львівській області суддю, який вимагав тисячу доларів за виправдувальний вирок. Таких «колядників» інколи й раніше ловили на гарячому, але тепер вони чомусь попадаються набагато частіше. І це вже, якщо і не перемога, то якийсь результат.
Але набагато більші наслідки для корупціонерів може мати, скажімо, обнародуваний минулого тижня проект нової редакції закону про державні закупівлі, розроблений Мінекономрозвитку та торгівлі. У ньому, зокрема, пропонується скоротити із 44 до дев’яти перелік випадків, на які не поширюється дія цього закону, а також адаптувати процедури закупівлі в одного учасника до тих, які діють у Євросоюзі, скоротити перелік підстав для застосування неконкурентної процедури.
Ці й інші новели експерти визнають дуже корисними. Але чи здатне найдосконаліше антикорупційне законодавство вирішити проблеми, які породжують корупцію? На Майдані вже, наприклад, кажуть, що в МВС, як у старі добрі часи, знову продають «хлібні» посади. Витрати на їх покупку потім, звичайно, «відбиватимуть» хабарами. І хто сьогодні в нашій країні може реально протистояти корупції, якщо міліція та інші правоохоронні та контролюючі органи дискредитовані і, внаслідок цього, ослаблені і майже знищені?
Є така сила, каже бізнес. Нещодавно його представники, керівники різних федерацій роботодавців, розповідали про п’ять результативних кроків, які робляться ними для подолання корупції, що набрала небачених масштабів. За словами заступника голови ради Федерації роботодавців України Дмитра Олійника, зробивши ці кроки, можна буде щороку направляти на розвиток економіки 160—200 мільярдів гривень.
Результати дослідження, проведеного ФРУ, показують, що за останні чотири роки обсяги корупції в Україні перевищили 500 мільярдів гривень. Найбільш масштабним це лихо виявилося при проведенні держзакупівель, а також у податковій і митній сферах, у судовій системі та правоохоронних органах. За словами Олійника, коштів, які корупція вивела з обігу бізнесу і з бюджету, вистачило б на оплату 330 мільйонів середніх для України пенсій. Така сума — це два річні бюджети Пенсійного фонду або, як мінімум, 200 тисяч нових робочих місць. Роботи на цьому напрямку дуже багато. ФРУ запланувала вивчити ще і стан справ із корупцією в таких сферах, як ринки послуг за оцінкою вартості різних об’єктів, послуг монополій та адміністративних послуг.
Заступник голови ФРУ називає кроки, які, на думку бізнесу, необхідно зробити для наведення ладу в економіці. Перший — найефективніший і найскладніший: бізнес (додамо від себе: а також і вся решта українців) повинен припинити давати хабарі!
Другий крок полягає в тому, що всі випадки прямого та непрямого здирства з боку державних чиновників повинні засуджуватися громадськістю та правоохоронними органами. Бізнес повинен усі ці випадки публічно викривати. Олійник пропонує створити в країні й у кожному регіоні антикорупційні карти, за допомогою яких можна буде відстежувати результативність протистояння корупції.
Третій крок — це розробка бізнесом законодавчих антикорупційних ініціатив, четвертий — ревізія судових спорів і порушених за економічні злочини кримінальних справ. П’ятий — скорочення кількості й обмеження функцій контролюючих органів.
Залежно від виду діяльності бізнес останніми роками був змушений віддавати у вигляді хабарів до 50% своїх обігових коштів, констатує голова Федерації роботодавців Києва Андрій Антонюк і наводить як приклад два підприємства. На першому все розпочалося з позапланової екологічної перевірки, за результатами якої підприємству було запропоновано відновити дозвіл на викиди в атмосферу. Відомо, що пройти відповідну бюрократичну процедуру зовсім непросто. І ті, хто перевіряли, запропонували свої послуги. Їх вартість — 330 тисяч гривень на рахунок приватної компанії. Таких грошей у касі підприємства не виявилось, і тоді йому запропонували своєрідну розстрочку: всього вісім тисяч, але щороку. З тих пір тут із екологією деякий час не було жодних проблем, але незабаром почалися інші перевірки та судові позови, в ході яких суди виносили несправедливі ухвали. Як наслідок, підприємство довелося закрити, а 80 працівників опинилися на вулиці, каже Антонюк.
Інше підприємство від будь-яких хабарів відразу ж відмовилося і звернулося в прокуратуру. «Борці з корупцією» взялися до справи, але при цьому їх найбільше цікавив розмір потрібного хабара. А коли їм помилково назвали суму, яка вдесятеро перевищувала запрошувану (не 8 тисяч, а 80), то вони відверто здивувалися її мізерності. Як наслідок, корупціонерів ніхто навіть і не подумав карати, ні прокуратура, ні суд. Суддя (у народі його прозвали «Жека 20%») взагалі залишив цю справу без розгляду. Висновок такий: із корупцією в системі колишньої влади — що борися, що підкорися, а результат один і той же.
Президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості Олександр Соколовський перед початком спілкування з журналістами не без гіркоти пожартував про свою рішучість боротися з корупцією: «Воно мені треба... Потім прийде Столипін». Проте, насправді він налаштований, що називається, по-бойовому, оскільки побоюється, що зараз можуть з’явитися «Жеки 25%». «Лише промисловість і бізнес можуть витягнути нашу державу з нинішньої ситуації», — говорить він і зауважує, що держава і зараз не зменшила тиск на бізнес, «система нікуди не поділася, це вже не побори, а просто мародерство». «На державному рівні йде крадіжка, але вже не з прибутку, а зі збитків», — зауважує роботодавець. «Люди, — за його словами, — ходять на злочини, як на роботу».
Соколовський розповідає, чому легка промисловість України могла до останнього часу хоч якось виживати. Із приходом колишньої влади контрабанда, яка ввозилася в Україну, подорожчала. Продукція легкої промисловості коштувала два долари за кілограм. «І це хоч якось дозволяло нашим підприємствам, які працюють по-білому, конкурувати із контрабандою і виживати, — говорить він. — Але за останні декілька тижнів контрабанда подешевшала. Сьогодні в Одесі за кілограм контрабанди потрібно платити всього 1,15 долара». Звертаючись до уряду, Соколовський пропонує: «Якщо не можете боротися з контрабандою, то хоч би зробіть її знову дорогою».
