Президент України Віктор Ющенко, зустрічаючись днями зі своїм колегою Президентом Швейцарії Гансом-Рудольфом Меценом, заявив, що надання нашій країні другого траншу Міжнародного валютного фонду (МВФ) в розмірі ,8 мільярда підтверджує наявність у нас плану виходу з кризи. Хоча, разом із тим, останні півроку й опозиція, і Президент неодноразово заявляли, що антикризового плану для порятунку економіки уряд не має... Що ж демонструє надання другого траншу МВФ й обіцянка швидкого надання третього в збільшених розмірах, на думку експертів? Про можливий прогрес України, що переконав Міжнародний валютний фонд у надійності нашої держави, «День» запитував у вітчизняних економістів.
Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, старший економіст та член наглядової ради CASE Україна:
— Україна змогла продемонструвати, що підписаний меморандум виконується. Їй вдалося показати, що частина потрібних для збалансування бюджету кроків вже реалізовуються. Існують певні позитивні зрушення у створенні механізму рефінансування банків, урядом визнається готовність покривати дефіцит бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, а не за рахунок грошової емісії. Головним же фактором стало те, що МВФ у принципі не міг би не видати Україні цей кредит, виходячи з його власних міркувань. Безпрецедентні об’єми кредитування, на які фонд пішов у період кризи, не тільки по відношенню до нашої країни, а й до інших, продиктовані його занепокоєнням стосовно подальшого поширення кризи серед європейських країн. Економічні проблеми у цих країнах могли б похитнути європейські банки, які вклали туди багато грошей у вигляді кредитів та прямих інвестиції. Отже, існував ризик перетворення Східної Європи на новий епіцентр кризи. Український же уряд зміг частково взяти МФВ змором і вибив для нас такі умови, на які фонд ніколи раніше не йшов. Зокрема, він дозволив частину наданих грошей направити на фінансування дефіциту бюджету, а максимальний розмір самого дефіциту збільшено. На мою думку, видача другого траншу — це більше поступка зі сторони МВФ, аніж заслуга уряду.
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру імені Разумкова:
— Я виділяю два фактори. Перший — входження України до системи світових фінансових потоків. Наприклад, більшість великих вітчизняних банків — це дочірні банки великих європейських фінустанов. Тому ігнорувати ситуацію, яка відбувається у нас, ані міжнародні фінансові інститути, ані окремі фінансові чи економічні кола не можуть. Чому? Втрати в Україні означають для них автоматичну втрату високого партнерського потенціалу. Й Україна так чи інакше отримала б фінансову допомогу та підтримку. Другий фактор пов’язаний із тим, що МВФ піддавався значній критиці за свої промахи у попередні роки. Зокрема, за кризу в 1997-1998 роках у Південно-Східній Азії, а потім у Латинській Америці. Тоді він діяв не найкращим чином, і його авторитет похитнувся. Сьогодні для МВФ дуже важливо продемонструвати свою здатність управляти та досягати позитиву у стабілізаційних процесах. Для Міжнародного валютного фонду важливо не дозволити впасти українській економіці, бо це б призвело до погіршення ситуації в інших європейських країнах. З іншого боку, він намагається посилити свої позиції у процесі стабілізації України.
Володимир СТУС, керівник групи аналітики та прогнозування Українського центру стратегічних ініціатив:
— Україна виявилася стійкішою, ніж очікував МВФ. Не було ні дефолту, ні банкротств банків, гривня трималася всупереч деяким прогнозам і не спускалася до 20 гривень за долар. Україні вдалося самостійно подолати кризовий пік у лютому. Це свідчить про те, що ми могли б справитися з негативами й без цього кредиту. Дно кризи було пройдено ще до отримання другого траншу, і вже у березні розпочалася позитивна економічна динаміка. Чому нам надали другий транш? Бо, напевно, МВФ знає, яка реальна частка українських резервів НБУ була вкладена в облігації американського іпотечного ринку, що сьогодні стали токсичними. Другий фактор — це те, що спостерігається позитивна економічна динаміка в країні. Третій фактор стосується виведених з країни грошей, які повернулися до США. Однак, там сьогодні не найкраще місце для проведення ефективного інвестування. Інвестуючи ж частину цих грошей в Україну, з’являється можливість отримати хороші прибутки, які перевищують існуючі ризики. До того ж, рівень політичної стабільності, незважаючи на певний політичний дрейф, в Україні доволі непоганий.
Олександр ЖОЛУДЬ, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Україна отримала другий транш кредиту, бо погодила новий текст меморандуму про співпрацю між урядом та МВФ. Оскільки ми не виконували попереднього меморандум, то МВФ не міг надавати кошти. Через це меморандум переписали таким чином, щоб Україна його виконувала. Так, якщо у підписаному восени меморандумі дозволялося мати максимальний розмір дефіциту бюджету у розмірі 3% від ВВП, то зараз він установлений на рівні 5% ВВП. Крім того, закріплено урядові поступки стосовно Національного банку, який раніше хотіли примусити погоджувати виділене будь-якого фінансування з урядом. Але говорити, що ми отримали більше, ніж очікували, не можна. Якщо подивитися, то за попередніми планами отримання другого та третього траншів кредиту планувалося спочатку на лютий і на травень. Тепер же графік отримання позики зміщено.
Юрій РУБАН, директор Національного інституту стратегічних досліджень:
— Судячи з усього, в позиції МВФ ключовим є розуміння важливості ролі України. У Східній Європі саме Україна — це один із серйозних економічних гравців. І ніхто не зацікавлений в її економічному колапсі. Підтверджує це той факт, що, навіть у ситуації, коли уряд не може сформулювати чітко свою економічну програму, Фонд готовий підтримувати нас, щоб виграти час. А виграний час допоможе прийняти конкретні рішення в країні, бо ви ж бачите, як складно приймаються ключові рішення в Україні.
Олександр РЯБЧЕНКО, доктор економічних наук:
— Міжнародний валютний фонд піклується про те, щоб всі держави не випали зі світового економічного співтовариства. Він вимагає, щоб всі виконували загальні правила. Якщо держава виконує ці правила і в певний момент потребує грошової підтримки, то вона її отримує. Тобто для отримання коштів від МВФ не потрібно робити якогось економічного прориву. Й Україна ніякого прориву не робила, вона просто спочатку не виконувала висунуті Фондом вимоги після того, як отримала перший транш, а потім відмовилася від цієї практики. До того ж, МВФ піклується не про рівень зростання виробництва чи про рівень зростання ВВП. Швидше за все, він визначає місце кожної держави у світовому економічному товаристві. Для України — це роль не виробника, а споживача зі стабільною національною валютою або ж постачальника сировини. Саме тому до нас і висуваються вимоги, які пов’язані з роботою банківської системи, з приборканням інфляції, щоб отримати стабільність. Як забезпечити економічний розвиток країни — це вже наша внутрішньо-національна проблема.
